Нова авантюра. Як "Нафтогазу" компенсують "збитки" від продажу газу населенню
"Технічне" питання на мільярди
Колишні роки ознаменувалися епічної битвою господаря і його слуги. В ролі господаря виступав Кабмін, хоча насправді справжнім власником в теорії є народ. У ролі слуги виступав "Нафтогаз", який, працюючи "на полі господаря", тобто розпоряджаючись природними ресурсами всієї країни, вимагав відшкодувати йому плату за це "використання". Ситуація нагадувала дешевий водевіль. Справа дійшла навіть до позовів, які "Нафтогаз" подав на уряд в суд, вимагаючи стягнути з бюджету мільярди гривень за виконання функцій ПСО (Public Service Obligation) - спеціальних зобов'язань з продажу газу населенню та підприємствам теплокомуненерго, покладених на компанію. Так, тільки за четвертий квартал 2015-го, на думку НАК, уряд заборгував йому 6,6 млрд грн. А загальна сума претензій до уряду, запропонована "Нафтогазом" і його "дочкою" "Укргазвидобуванням", досягає 111 млрд грн, виходячи з обсягу газу, поставленого в рамках режиму ПСО пільговим споживачам, у розмірі 40,7 млрд куб. м (цінова компенсація за газ - 74,8 млрд грн, недоотриманий прибуток - 12,1 млрд грн, сумнівна заборгованість, що виникла у пільгових постачальників, яким Кабмін "змусив" НАК поставляти газ, - 24,1 млрд грн).
Попередній уряд, до речі, так і не зумів приборкати цінові апетити "Нафтогазу". На заході своєї каденції Кабмін Володимира Гройсмана затвердив новий порядок ціноутворення, згідно з яким ціна на газ для населення повинна була визначатися як найменша з наступних цінових індикаторів: комерційна ціна на внутрішньому ринку; середня ціна розмитненого газу на енергетичній митниці; середньозважена ціна, зафіксована на торгах Української енергетичної біржі (КЕБ); ціна газу в режимі ПСО, розрахована згідно постанови КМУ №867 від 19.10.2018.
Не встигло охолонути крісло попереднього прем'єра, як "Нафтогаз" тут же спробував оскаржити зазначену вище алгоритм визначення продажної ціни газу і подав позов в Окружний адміністративний суд Києва знову-таки на свого єдиного власника - уряд.
Але новий Кабмін, і профільний міністр виявилися куди більш зговірливими. Зокрема, вони погодились на "гібридну" форму анбандлинга. Нагадаємо, уряд Гройсмана наполягало на так званому повному анбандлинге Ownership unbundling, коли транзитні активи виділяються в структуру окремого оператора ГТС. Цю ж модель підтримували європейці і Світовий банк. "Нафтогаз" же наполягав на іншій моделі поділу функцій щодо транзиту газу - ISO (Independent System Operator), яка передбачала, що новий оператор по транзиту буде створений, але транзитні активи залишаться у НАК. Як відомо, в результаті "компромісу" з'явився новий транзитний оператор з переданими йому активами, але сам транзитний договір з "Газпромом" уклав саме "Нафтогаз". І вже НАК укладе угоду з транзиту з незалежним оператором, виконуючи роль гігантської "прокладки". І тепер у нас може бути дві ситуації з одержанням плати за транзит: 1) "Газпром" буде сплачувати більше, ніж тариф, визначений національним регулятором для оператора ГТС, тоді "Нафтогаз" зможе зняти різницю в свою користь; 2) "Газпром" буде платити менше, і тоді "Нафтогаз" напевно зажадає виплату компенсації, а якщо йому не заплатять, за старою доброю традицією подасть в суд. На уряд.
Ситуація з анбандлингом важлива для нас у світлі реинкарнированной теми з компенсацією "Нафтогазу" за виконання ним режиму ПСО.
12 лютого, виступаючи на брифінгу за підсумками засідання уряду, прем'єр-міністр Олексій Гончарук заявив: "Мова про методику розрахунку. Про те, яким чином повинна розраховуватися ця компенсація, яка повинна бути виплачена компанії, для якої були встановлені спеціальні обов'язки на ринку. Ця методика розробляється, вона зараз узгоджується між Міністерством енергетики і Міністерством фінансів. Це питання, яку формулу застосувати, багато складних, технічних зокрема питань. До кінця місяця я очікую, що документ надійде уряду і ми його приймемо. Це питання суто технічне".
Зафіксуємо: для прем'єра є "технічним" питання, скільки мільярдів держава заплатить "Нафтогазу" за продаж газу населенню в рази дорожче його собівартості. Але для країни це питання не технічне, а принциповий, оскільки мова йде, нагадаємо, про мільярди гривень бюджетних коштів.
Сам факт, що тема ПСО виринула саме зараз, викликає подив. З 1 травня 2020 р. режим виконання "Нафтогазом" спеціальних зобов'язань з продажу газу населенню та підприємствам ТКЕ повинен бути скасований. У всякому разі, це зобов'язання було закладено в попередньому меморандумі з МВФ і напевно потрапить у нову угоду про співпрацю. Крім того, уряд, не чекаючи, поки "Нафтогаз" розбереться з ним у суді щодо "незаконності" цінової формули, затвердженої влітку 2019-го, саме змінило цей невигідний для НАК ціновий механізм на більш прийнятний.
Відтепер, до скасування режиму ПСО в травні, ціна на газ буде визначатися, виходячи із середньозважених котирувань на хабі TTF у Нідерландах за даними біржі Powernext/EEX. Потім до цієї ціни додадуть вартість транспортування з хаба NCG в Німеччині за маршрутом ФРН - Австрія - Словаччина, тобто прямо до Вельке-Капушани, де і знаходиться знаменитий "газовий колайдер", тобто "кільце", в якому накручуються показання лічильників обліку транзиту газу для формування ціни по імпорту ресурсу в Україну з ЄС. Неважко помітити, що TTF далі, ніж NCG, і ці логістичні витрати будуть враховуватися при порівнянні цінових спредів між котируваннями цих двох хабів. Потім до ціни газу буде додана плата за вхід в українську ГТС на західному кордоні, торгова націнка "Нафтогазу" (1,917%), тариф на транспортування і розподіл, націнка облгазів (2,5%). Фінальна сума збільшується на величину ПДВ (20%).
Дивне ПСО за цінами вище ринкових
У минулому році середньозважена ціна газу, зафіксована за результатами електронних біржових торгів на КЕБ, постійно знижувалася. Якщо в січні вона склала з ПДВ 9,82 тис. грн за тисячу кубів, то вже до початку літа знизилася до 6,66 тис. В жовтні ціновий індикатор перебував на унікальному ціновому мінімумі - всього 5,14 тис. грн, що нехарактерно для періоду перед початком опалювального сезону. Основні причини: ціни на газ на європейському ринку лягли на 12-річні мінімуми внаслідок теплої осені; значні запаси газу в підземних сховищах; збільшення поставок СПГ морським шляхом. Крім того, сировинні енергетичні товари, такі як нафта, пішли в "бічний" ціновий тренд, передчуваючи уповільнення світової економіки, хоча кореляція цін на газ і нафтопродукти останнім часом дещо ослабла.
Та ж ситуація на європейських хабах, адже у нас працює прив'язка до імпортного паритету, який був встановлений ще минулою владою, так званий принцип "Дюссельдорф+", тобто зниження цін на газ на європейському ринку має корелювати з динамікою внутрішніх цінових параметрів в Україні.
На хабі NCG, який раніше був нашим цінових бенчмарком, наведена ціна (з урахуванням транспортування до західного кордону України) 12 лютого 2020-го в перерахунку на гривню склала приблизно 4,48 тис. за 1 тис. куб. м з урахуванням ПДВ. На хабі TTF, який тепер використовується як база для визначення ціни в режимі ПСО, - 4,27 тис. грн. Найвища ціна була на хабі Gaspool - 4.49 тис. грн.
Ситуація з хабовой прив'язкою ціни викликає подив, адже стосовно вугілля принцип "Роттердам+" був затаврований, а щодо газу система "Дюссельдорф+" отримала максимальний розвиток. Причому хаб TTF було обрано зовсім не випадково. "Нафтогаз" планує закуповувати імпортний газ для покриття дефіциту, і продавець вже обраний - це, швидше за все, буде СПГ з США (переважно). А нідерландський хаб TTF якраз і спеціалізується на котируваннях зрідженого природного газу. При цьому ринковість хабовых котирувань є досить умовною, так як багато хто трейдери закуповують газ на підставі довгострокових контрактів з суттєвими знижками, а на хабах часто покриваються сезонні дефіцити і фіксуються спотові поставки. Саме тому цінові коливання на хабах в жовтні-січні екстремумам становили 8,01-16,94 EUR/MWH
Якщо порівняти ціни "Нафтогазу" для населення (без транспортування та ПДВ) з цінами наведеного хаба, а також мінімальні котирування на самих хабах (якщо оцінювати граничну корисність газу як товару для споживача, то потрібно брати саме мінімальні, а не середньозважені ціни), то ми побачимо, що без урахування плати за вхід в ГТС ціни на газ, встановлені НАК, приблизно відповідають ціновим показником хаба і значно вище котирувань на європейських хабах за рахунок фіктивної транспортування, якої насправді фізично не існує. До речі, якщо для визначення внутрішніх цін взяти не нідерландський хаб TTF, а британський NBP, то витрати на транспортування будуть ще вище, що дозволить додатково підвищити ціну на газ для українських споживачів. У порівнянні зі середньозваженими котируваннями на газ на КЕБ (комерційні споживачі) ціни в рамках ПСО "Нафтогазу" відрізняються від них на 11-150 грн за 1 тис. куб. м (перевищення) або навіть на 50 грн нижче.
В такому випадку про жодну компенсацію режиму ПСО йде мова? Адже компенсувати практично нічого, і сам режим ПСО близький до завершення. Тут може бути кілька варіантів.
Варіант №1 (жахливий). Якщо режим ПСО визначено як ціна наведеного хаба, то, враховуючи роздуту собівартість видобутку газу, куди включили і технологічні втрати, і так звану інвестиційну складову, і амортизацію оцінки природних запасів, нинішня ціна буде істотно нижче, ніж плановий показник. А бурити треба. У такому випадку компенсувати будуть не виконання режиму ПСО, а "збитковість" для компанії "ринкового" тарифу. Насправді, ніякої збитковості за фактом немає, але якщо застосувати творчий підхід і "амортизувати" надра, а також включити в тариф "інвестиційну" складову, то збитковість з'явиться. Цей варіант поки з розряду "очевидне неймовірне", але у нас все може бути.
Варіант №2 (цинічний). "Нафтогаз" отримав від "Газпрому" компенсацію в розмірі $2,9 млрд, і президент Зеленський вже запланував витратити ці гроші на приймальні відділення в поліклініках і дороги. Але ми живемо в світі комедії Гольдоні "Слуга двох панів". Один пан - як би народ, другий - важко визначається Хтось, який і керує "Нафтогазом", у тому числі за допомогою загадкового лондонського клубу, точніше, наглядової ради.
Хтось не дасть просто так взяти і забрати у "Нафтогазу" $2,9 млрд. Але залишити їх НАКу на тлі бонусних істерик тамтешніх топ-менеджерів означає для Зеленського збиток політичного іміджу. Тому гроші спершу заберуть "на лікарні", а потім непомітно повернуть в рахунок погашення заборгованості держави за постачання газу в режимі ПСО в попередні роки. Пам'ятайте суму 74,8 млрд грн на початку статті як недоотриману від споживачів вартість поставленого газу в рамках режиму ПСО? Якщо поділити на 25, отримуємо $2,99 млрд...
"Нафтогаз" у цій системі координат - гігантська "прокладка", яка буде знімати маржу і на транзит, і на різниці цін. А фінансувати ці платежі буде державний бюджет, який, до речі, тепер хронічно недовиконується. А сама компанія замість фінансового донора держави поступово почне перетворюватися на реципієнта. Але в уряду завжди є можливість збільшити свої боргові запозичення, в тому числі і для виплати компенсацій НАКу.
Виходить вдала схема - хайпануть на лікарнях, показати "хто в домі господар", а потім потихеньку все до копійки повернути справжнього господаря компанії, тому самому Хтось. А що ж народ? А нічого. У споживачів газу в режимі ПСО слуг немає.
