Болгарія та Польща як цапи-відбувайли. Чи зламає єдність ЄС газовий шантаж Путіна

"Дуло біля скроні"

Москва вдалася до останнього аргументу, щоб змусити європейців оплачувати газ у рублях, на чому з кінця березня наполягає керівництво Росії. "Газпром" просто перекрив вентиль Польщі (PGNiG) і Болгарії ("Булгаргаз"), які цілком законно відмовилися виконувати цю вимогу, адже в контрактах зазначена валюта для оплати — і це євро. У Кремлі допустили, що з часом, якщо інші країни не оплачуватимуть газ у рублях, їм теж припинять поставки.

Водночас деякі приватні компанії, за даними західних ЗМІ, готові співпрацювати з "Газпромом" на умовах Росії.

Як розгортатимуться події? Чи вдасться "Газпром" до тотального шантажу, прикручуючи вентиль усім, хто не виконує його вимогу? Хто постраждає найбільше? І якими можуть бути відповіді з Європи?

Щоб зрозуміти розклади, окреслимо ситуацію двома штрихами. Перший — наскільки європейські країни залежать від російського газу. Другий — навіщо Путін виставив вимогу про рублі.

Європейська залежність

Про потреби Європи в російських енергоносіях ми нещодавно писали. Тут нагадаємо, що торік частка Росії в експорті природного газу до ЄС і Великої Британії сягала 39% (158 млрд куб. м), а серед найбільших імпортерів були Німеччина (48,1 млрд куб. м), Італія (26,1 млрд куб. м) та Франція (17,6 млрд куб. м). Наразі з´явилися свіжі дані щодо енергетичного імпорту з Росії вже під час перших двох місяців повномасштабної війни з Україною. У лідерах, зокрема за газом, ті самі Німеччина, Італія та, зі значним відставанням, Франція.

Не дивно, що трійка лідерів поки не може розірвати стосунки з "Газпромом". Найважче Німеччині, яка попри великі зусилля змогла скоротити поставки з Росії лише приблизно до 40% в структурі свого газового імпорту. Рішучіше налаштовані Італія і Франція, яким легше диверсифікуватися. Рим ближчим часом планує приблизно на третину, або 9-10 млрд куб. м за рік, зменшити закупівлі в РФ (наростивши поставки з Алжиру через Транс-Середземноморський газогін), а Париж уже працює над купівлею блакитного палива в інших країн і має намір підтримати нафтогазове ембарго Росії. Інша справа, що Кремль веде "коротку гру", сподіваючись, що найбільші споживачі просто не встигнуть підготуватися до наступного опалювального сезону, якщо повністю відмовляться від російського газу.

Покарання рублем

А от примусове переведення європейських клієнтів на рублі — політичне рішення Путіна з ледь помітними проблисками економіки. Суть в тому, що, за задумом, партнери й тепер мають платити у валюті контракту (у більшості в євро), але не безпосередньо "Газпрому", а "Газпромбанку". Цей банк відкриватиме європейській компанії спеціальний рахунок, потім сам конвертуватиме валюту в рублі на внутрішньому ринку (Мосбіржі), щоб урешті-решт перерахувати їх постачальнику — "Газпромекспорту" (або іншому підрозділу російського монополіста). Тобто передача грошей "Газпрому" відкладається на один крок. Хоча валюти в Росію ceteris paribus заходить стільки ж, скільки власне й коштує газ — що з "формулою Путіна", що без неї. То навіщо вона?

Якщо вишукувати економічний інтерес, то аналітики бачать дві основні зміни. По-перше, коли валюта від імпортерів нараховуватиметься не безпосередньо "Газпрому", а продаватиметься на внутрішньому ринку приватникам, це може зменшити можливості Заходу якось заблокувати ці кошти. По-друге, валютні доходи відразу переносяться з енергетичного у фінансовий сектор. Оскільки газові євро і долари підуть на ринок одразу, то це мало б в теорії підтримати курс. Хоча це все умовно, бо експортери все одно повинні реалізувати 80% валютної виручки, а про формування ринкового курсу рубля наразі не йдеться через закритий ринок капіталу.

Однак зрозуміло, що політичних резонів значно більше, бо газ давно став зброєю для Кремля. Ймовірно, Путін хоче продемонструвати свою силу, показати, як європейці прогинаються під вимоги Росії. А паралельно мати підстави для вибіркового покарання "недружніх" країн.

Першими під роздачу потрапили Польща, яка чи не найбільш активно в Європі підтримує нашу країну і розробляє санкції проти РФ, а також Болгарія, де з перших днів розгорівся дипломатичний скандал з Росією через війну в Україні. В останньому випадку Москва явно сподівається підірвати рейтинг кабінету Кирила Петкова. Посол РФ у Болгарії Елеонора Митрофанова прямо стверджувала, що болгарський народ не підтримує "ні риторику, ні дії свого уряду проти Росії" (хоча останні соцопитування свідчать про інше).

Польща і Болгарія тримають удар

В економічному плані Польща і Болгарія готові витримати удар Росії.

"У Польщі, яка з 2016 р. активно нарощувала інвестиції в диверсифікацію енергопоставок, є не лише можливість спокійно пройти етап російського шантажу, а й також підтримати, наприклад, німецький ринок і газом, і нафтопродуктами. Польща вже зараз має свій LNG-термінал, розбудовує інтерконектор BALTICPIPE і забезпечуватиме себе норвезьким газом напряму", — написав своїй сторінці у Facebook Олег Попенко.

А в Болгарії, за його словами, до 1 липня запрацює інтерконектор з Грецією, який дозволить отримувати азербайджанський газ напряму.

Наразі тактично Польша і Болгарія бронюють додаткові обсяги газу, відповідно, в Німеччині та Греції.

В польському уряді вже заявили, що "зможуть впоратися з цим шантажем, з пістолетом, приставленим до скроні, так, щоб поляки цього не відчули". А в Болгарії повідомили, що шукатимуть законний шлях зупинки російських поставок до Сербії та Угорщини, які проходять по "Турецькому потоку" через країну. "Односторонній шантаж — це не ті відносини, які Болгарія буде терпіти", — зазначив Петков. В Угорщині поки що обмежилися коментарем, що "призупинення поставок до Болгарії не поширюється на транзит через цю країну". 

Важливо, що відключення Польщі і Болгарії б´ють по доходах самої Росії. Але кого хвилює комерція, коли йдеться про політичні амбіції верховного кремлівського "геостратега"?

Перспективи найбільших споживачів

Утім, останнє питання не повністю риторичне. Суміш політичних та економічних чинників, напевно, не дозволить Росії відрубити від газу всіх, кого заманеться. 

Справа в тому, що європейські країни в різних умовах. Які ж перспективи у основних споживачів російського газу на континенті?

Польща і Болгарія споживали чимало російського газу, але мають можливості його замінити та не побоялися відмовити Москві. Серед інших великих споживачів — Угорщина, Словаччина і Чехія, газовий імпорт яких сильно орієнтований на Росію. Але на вимоги Путіна вони реагують по-різному.

Офіційний Будапешт вирішив прийняти нову формулу оплати, бо начебто не має альтернативних джерел або маршрутів, що дозволили б замінити блакитне паливо з Роcії у перспективі кількох років. "85% наших постачань газу надходить із Росії… Чому? Тому що це визначається інфраструктурою. Це не для розваги, ми не обирали ситуацію", — каже міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто.

У Братиславі спершу теж хотіли задовольнити вимоги Путіна, але передумали. І навіть після останніх подій прем'єр-міністр Словаччини Едуард Геґер впевнено заявив "Компанія Slovensky plynarensky průmysl ["Словацька газова промисловість", —"ДС"] уклала довгостроковий контракт із російським "Газпромом", і платежі за куплений газ здійснюватимуться у євро за погодженими правилами та рекомендаціями Єврокомісії". Ймовірно, сміливості йому додає заплановане на цей рік відкриття між Словаччиною і Польщею газового інтерконнектора потужністю 4,7 млрд куб. м на рік (убік Словаччини). Це покриє майже всю потребу країни в природному газі. Щороку Словаччина споживає близько 5 млрд куб. м, з яких 85-87% надходять з Росії, а власний видобуток поки забезпечує до 1%, хоча планується його кратне нарощення. Наразі підземні сховища Словаччини заповнені приблизно на 20%.

Гірша ситуація в Чехії, яка потребує 8-9 млрд куб. м газу на рік і майже весь він — російського походження. При цьому Прага активно підтримує Україну, а також запланувала за п´ять років позбутися залежності від палива з країни-агресора. У чому секрет такої сміливості? "Наразі не можна відключити Чехії газ. Він тече до нас через Німеччину", — пояснює спепредставник з питань енергобезпеки країни Вацлав Бартушка. Тобто, якщо до Польщі російський газ надходить в основному по газопроводу "Ямал — Європа", Чехія отримує його через "Північний потік — 1", який проходить по дну Балтійського моря. А система газопроводів у Європі взаємопов’язана і не дозволяє закрити конкретну країну. 

Австрія, яка за рік споживає близько 9 млрд куб. м природного газу і на 80% залежить від його поставок з Росії, має більш м´яку позицію щодо агресора та виступає проти його енергетичного ембарго. Канцлер країни Карл Нахаммер нещодавно навіть особисто зустрічався з Путіним. Тому про відключення цієї країни від газу, попри заяви Відня щодо оплати за ресурс у євро, поки що говорити зарано.

Деякі країни Європи купують дуже значні обсяги у "Газпрому", але в структурі імпорту мають меншу частку російського газу, ніж Угорщина, Словаччина, Чехія та Австрія. Це згадані вище Франція та Італія, які активно намагаються диверсифікувати поставки, але досі впевнено не заявили, що відмовляються переходити на рублі в оплаті російського газу. Через це і через велику ціну втрати таких клієнтів для Росії про їх відключення говорити зарано. Нарешті, є Нідерланди і Німеччина.

Нідерланди заборонили своїм енергетичним компаніям оплачувати російський газ в рублях. Хоча на Росію припадає близько 20% від усього газового імпорту в країну, у Амстердамі протягом кількох місяців готувалась до повного припинення цих поставок, подвоївши свої можливості щодо закупівлі скрапленого природного газу (СПГ) та запустивши національну програму енергозбереження. Тому навіть потенційне "відключення" Нідерландів від "Газпрому" лише трохи прискорить неминуче: країна й так заявила, що до кінця поточного року зможе відмовитися від блакитного палива російського походження.

Ключовою країною в цьому конфлікті залишається Німеччина, яка наразі залежить від російського газу на 40% та, враховуючи обсяги закупівель, найбільше сплачує за нього "Газпрому". Очевидно, що попри заяви канцлера Німеччини Олафа Шольца про неприпустимість оплати за газ в рублях та його намір скорочувати поставки з РФ, Москва не планує в односторонньому порядку відрізати Німеччину від ресурсу так, як це зробила з Польщею і Болгарією. Таким чином Росія втратила б не тільки кілька мільярдів євро на місяць, а й основний козир в економічному тиску на ЄС.

Отже, наразі показово "покарані Росією" країни Європи, які не піддалися на шантаж рублем: Польща і Болгарія. Розрив відбувся з двох причин: з одного боку, ці країни мають альтернативу, а з іншого — "Газпрому" вони забезпечували відносно невелику частину виручки. 

А щодо основних європейських клієнтів "Газпрому", то їх можна розділити дві групи:

1. Надзвичайно залежні від російського газу держави: Австрія, Чехія, Словаччина і Угорщина. Тільки остання офіційно погодилася на умови Путіна. У кожної з перших трьох країн є свої резони сподіватися, що відключення не буде або навіть вдасться замінити блакитне паливо із Росії (Словаччина).
2. Найбільші споживачі російського газу: Німеччина, Італія і Франція. Розрив з цими країнами завдасть колосального удару по "Газпрому" і платіжному балансу РФ. До того ж Москва в такому разі вже не змогла б піднімати ставки. Тому на даному етапі відключення цих країн, напевно, не відбудеться. Останні дії спрямовані саме на залякування цих ключових європейських партнерів, які мають найбільший вплив на політичні рішення в ЄС.

Окремо серед великих споживачів російського газу можна відзначити Нідерланди. Але, напевно, в останній раз. Країна сама збирається позбутися залежності від поставок з РФ вже до кінця року.

Приватний інтерес

Ще один важливий нюанс: не в усіх країнах покупець російського газу є державною компанією, як у Польщі та Болгарії. Наразі в західних ЗМІ вийшла серія матеріалів про приватні компанії, які начебто погодилися купувати газ у Росії за рублі чи розглядають таку можливість.

Приватні гравці не мають права ігнорувати офіційну позицію своїх держав, а також висновки Єврокомісії, що пропонована російською стороною нова схема оплати за газ є порушенням санкційного режиму ЄС. "Для тих компаній, які підуть на це, є високий ризик санкцій", — заявила 27 квітня голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

Однак деякі приватники все одно наполягають, що механізм розрахунків, виписаний Путіним, не є "оплатою в рублях", адже компанія — покупець газу, як ми писали вище, має покласти на рахунок євро, а вже потім "Газпромбанк" сам переводить ці кошти в російську валюту.

"Ми вважаємо можливим конвертацію платежів, яка відповідає і закону про санкції, і російському указу, — заявили виданню WSJ в німецькій комунальній компанії Uniper SE. — Для нашої компанії та й для Німеччини в цілому неможливо обійтися без російського газу в короткостроковій перспективі, оскільки це матиме драматичні наслідки для нашої економіки".

Австрійська енергетична група OMV AG також повідомила, що працює над "рішенням, яке відповідає санкціям" щодо платежів до Росії, але не надала жодних подробиць.

Позиції сторін зрозумілі. Але жодного рішення ще немає.

Загалом у кожної сторони конфлікту — Росії, керівництва європейських держав та приватних компаній — є свої інтереси, поле для маневру і обмеження. Зокрема, "Газпром" може до певної міри обирати, кого покарати за незгоду оплачувати газ рублями, а кого — залякувати. Уряди можуть трактувати "формулу Путіна" як порушення санкцій ЄС проти РФ або ж, навпаки, погоджуватися з пропонованим механізмом (як Угорщина). Те саме стосується й приватних компаній — тому деякі з них, попри ризик потрапити під санкції ЄС, шукають можливості розрахунків за газ через рублі. Звісно, ті хто вважають зміну валюти остаточного розрахунку з "Газпромом" порушенням, можуть подати і подадуть до суду на російського монополіста. Однак в короткостроковій перспективі конфлікт буде вирішуватися в політичній площині. Наразі з великою певністю можна говорити, що Росія не відключить найбільших споживачів газу в Європі, навіть якщо вони не приймуть нову формулу розрахунків.