Незолота середина. Чому українці не помітили рекордного зростання зарплат

Є популярний анекдот про фальшиві ялинкові іграшки: вони такі самі, як справжні, але не радують. Приблизно так вийшло і з черговим звітом Держстату про зарплати в Україні: за статистикою зростання середньої зарплати вражаюче, але напевно не так багато людей погодиться, що вони стали жити краще. І на підвищення цін ситуацію особливо не спишеш — протягом року інфляція відставала від зростання номінальних зарплат. Значить, за цифрами ховається щось інше.

Занадто добре, щоб бути правдою

Але спершу — про самі дані. Як виявилося, середня зарплата по економіці за грудень 2020-го (статистика для організацій і компаній, в яких працює 10 або більше працівників) становила 14 179 грн. У січні 2020 р. вона становила 10 727 грн. Тобто, виходить, зарплата зросла на 15,6% за рік при інфляції (зростанні споживчих цін) за рік всього 5%.

Віднімаємо інфляцію, отримуємо зростання більш ніж на 10%? Виглядає майже як правда, особливо якщо перерахувати в доларовому еквіваленті — виходить майже те ж саме. Більш того, в Києві у грудні середня зарплата становила в середньому 21 812 грн — це рекорд. (До речі, найменший цей показник в Чернігівській обл. — всього 10 921 грн.)

Так, можна говорити про те, що високі зарплати — наслідок нестачі робочих рук. Занадто багато хто виїхав на заробітки за кордон, тим, хто залишився, бізнес просто змушений платити більше, щоб залишалися й надалі. Можна також згадати про те, що саме на грудень припадає виплата різного роду премій, "13-х зарплат", річних бонусів та інших "булочок".

Але якщо подивитися номінальну зарплату за листопад, вона становить майже 12 тис. грн, і це теж значне зростання в порівнянні з листопадом 2019-го, хоча вже й не таке вражаюче. З урахуванням цін (тобто якщо беремо не номінальну, а реальну зарплату) все одно виходить зростання приблизно на 8,1% за рік. Однак і ця надбавка не відчувається. У чому ж справа?

Чому зросла середня зарплата в Україні і що з нею не так

Чинників того, чому статистичні дані обганяють реальний добробут, насправді багато. Жоден з них не визначальний, але в сукупності вони саме і дають такий — який здивував багатьох — ефект.

Якщо подивитися на графік, представлений Держстатом, ми бачимо, що восени реальна зарплата збільшувалася в річному вимірі швидше, ніж влітку (хоча після літньої дефляції, восени споживчі ціни пішли вгору). Але згадаємо, що у вересні мінімальна зарплата підвищилася з 4723 до 5000 грн. А це означало автоматичне зростання зарплат у бюджетному секторі, де вони прив'язані до мінімалки. До того ж у приватному бізнесі підвищення мінімальної планки видавлює на світло частина "конвертових" доходів. Загалом співвідношення мінімальної та середньої зарплати — це велика, але окрема тема. На другому графіку ми підготували більш повну картину взаємозв'язку цих двох параметрів в динаміці. Одне слід підкреслити особливо: після підвищення МЗП до 5000 тис. грн у вересні її співвіднощення до середньої практично не змінилося: це вказує як мінімум на кореляцію, а з урахуванням наведених вище аргументів — причинно-наслідковий зв'язок.

Додамо до цього, що підвищення мінімалки збіглося з традиційним осіннім зростанням бізнес-активності. Ось і секрет осіннього стрибка зарплат.

Далі починаються особливості національної статистики, які насамперед пов'язані з тим, що Держстат враховує саме білу зарплату, причому в організаціях і на підприємствах, де не менше 10 співробітників. Тобто відпадають ФОПи і їх наймані працівники (більшість) — дуже значний прошарок суспільства. Зате залишаються бюджетні організації і держпідприємства, а там зарплати намагалися підвищувати. При цьому пандемія, карантинні обмеження вдарили насамперед по тих самих ФОПах і малому/середньому бізнесу (де 10 співробітників не набереться). Так частково пояснюється, чому в карантинний рік Держстат радує зарплатної статистикою.

Ми вже згадували про зарплати в "конвертах". У цієї медалі є ще одна сторона. Бізнеси могли піти в тінь, тобто, економлячи на податках, перестали платити білі зарплати співробітникам, особливо з невисокою кваліфікацією. Тобто у міру того, як йде в тінь ринок праці, все більшу питому вагу в визначенні середньої зарплати отримують білі зарплати, які виплачуються високооплачуваним співробітникам у великих компаніях. Чим більше випадає в тінь працівників середньої ланки і рядових співробітників, тим більше зростає статистична вага високооплачуваних клерків і топменеджерів.

Ще одне статистичне спотворення в коментарі для "ДС" описав фінансовий аналітик Олексій Кущ: "Якщо подивитися, як розраховується показник середньої зарплати, то там потрапляє в чисельник сума всього фонду оплати праці, яка розраховується з урахуванням сумісників. І це все ділиться на середньоспискову чисельність персоналу, в якій ці сумісники вже не враховуються. Виходить, що йде штучне завищення".

За словами експерта, набагато об'єктивніша дані дав би розрахунок не середніх, а медіанних зарплат.

Типовий працівник отримує менше

До речі, Держстат не видає чистих даних щодо медіанної зарплати, однак, судячи з наявної розбивки працівників щодо рівня трудового доходу, можна визначити, що принаймні у вересні 2020 р. медіанна зарплата на українських підприємствах становила всього близько 9 тис. грн — саме стільки отримував типовий працівник (на відміну від середньостатистичного з 12 тис. грн, показник якого завищили суперзарплати топменеджерів).

Загалом, не все золото, що блищить, і не все те дохід, що статистичне зростання зарплати. Хоча не виключено, що керівництво країни, звичайно, використовує ці цифри, щоб розповісти про "кінець епохи бідності".