Як з "Укрнафтою", тільки гірше. Хто зазіхне на акції "Укрпошти"

Знайти бажає подарувати гроші

"Укрпошта" доставляє пенсії, іноді є єдиним контактом людини з державою. Таких підприємств небагато, до 10. Ці підприємства можуть бути заборонені до приватизації повністю, або, що мені більше подобається, підготовлені до IPO. Ми можемо підготувати компанію для того, щоб продати 20-30% акцій "Укрпошти" різним акціонерам", — сказав прем'єр за підсумками чергового закритого засідання уряду.

З цих слів можна зробити кілька висновків. По-перше, Гончаруку подобається, коли IPO, але не по-дорослому, на всі 100%. В даному контексті продати акції "Укрпошти" — це ще не привід "одружитися", тобто оголосити про повне роздержавлення компанії. По-друге, в Кабміні усвідомлюють, наскільки велика соціальна навантаження, що лежить на компанії, яка не тільки виконує роль соціального казначейства, але і громадської логістичної системи, доступною і дешевою.

Здавалося б, ось вона — золота середина: залишити компанію в держвласності, але при цьому продати на ринку частину акцій у розмірі до 30%, тобто без передачі приватним акціонерам контрольного пакету. Механізми корпоратизації можуть бути різними. Це і збільшення статутного капіталу компанії, та продаж акцій нової емісії. У такому варіанті компанія залучає додаткові прямі інвестиції в акціонерний капітал, тобто отримує необхідний фінансовий ресурс для модернізації та нових програм розвитку.

Але можна і просто продати частину вже наявних у держвласності корпоративних прав. При такому розкладі гроші інвестора підуть в бюджетний котел, а компанія отримає лише нового міноритарного власника.

У обох схем є одне загальне перевага: захід системного інвестора в держкомпанію, особливо такого, як міжнародна фінансова організація, приміром ЄБРР або Світовий банк, як правило, призводить до покращення стандартів корпоративного управління, впровадження нових параметрів оцінки ефективності, ключових показників ефективності (KPI).

Приблизно про такий моделі, ймовірно, і думав прем'єр, коли заявляв: "У разі продажу невеликого пакета акцій "Укрпошти" держава збереже повний контроль над підприємством, що дозволить зберегти соціальні функції компанії".

У той же час сакраментальне питання ринкової економіки - "навіщо?". Якщо інвестор вкладає свої гроші в якийсь бізнес-проект, він, насамперед, розраховує на прибуток або досягнення соціально значущого ефекту. Останню фразу зазвичай пишуть в статутах компаній для краси. Що може дати потенційному інвестору володіння пакетом акцій "Укрпошти" у розмірі 30%? Чисто теоретично мова може йти про кілька потенційних вигодах: 1) отримання прибутку у вигляді дивідендів; 2) капіталізація портфеля акцій в результаті підвищення інвестиційної привабливості базового активу та зростання ринкового мультиплікатора; 3) отримання функцій контролю за діяльністю компанії.

Почнемо з останнього. Наявність 30%-ного пакету акцій не дозволяє акціонеру прямо впливати на діяльність компанії. З урахуванням механізму кумулятивного голосування він може отримати кілька місць у наглядовій раді, але у нього не буде можливостей для формування своєї господарської політики. Теоретично міноритарій може блокувати прийняття кількох важливих питань порядку денного загальних зборів акціонерів, а саме: внесення змін до статуту товариства та прийняття рішення про анулювання викуплених акцій; про зміну типу товариства; про розміщення акцій; про розміщення цінних паперів, які можуть бути конвертовані в акції; про збільшення або зменшення статутного капіталу суспільства; про обрання членів лічильної комісії або припинення їх повноважень. Всі ці пункти порядку денного загальних зборів акціонерів приймаються трьома чвертями голосів. Тобто приватний інвестор, з одного боку, не може формувати ту політику АКЦІОНЕРНОГО товариства, яку вважає більш оптимальною, у тому числі призначати лояльне правління і наглядову раду, а з іншого — здатний надовго заблокувати роботу, включаючи функціонал корпоративних органів АТ. Ось тільки наскільки така блокування цікава системного іноземному інвестору? Питання швидше риторичне. З іншого боку, досвід "Укрнафти" показує, що місцеві любителі блокувати роботу держкомпанії завжди знайдуться.

"Укрпошта" в цифрах

Джерела: звіт компанії за 2017 р., фінансові показники — дані Мінінфраструктури за 2018 р.

Тепер про можливості виплати дивідендів. За результатами 2018 р. "Укрпошта" отримала чистий дохід в розмірі 6,8 млрд грн. При цьому оператор отримав збиток у розмірі 535 млн грн, збільшивши негативний результат від операційної діяльності у 2,6 рази порівняно з 2017 р. Як пояснили в "Укрпошті", збиток викликаний виконанням соціальних функцій по доставці пенсій, що і стало причиною появи мільярдної державної дотації. В цьому році компанія стала прибутковою, але до підсумкового показника за рік ще далеко, крім того, незрозуміла ступінь впливу бюджетних дотацій на вихід "Укрпошти" в плюс. Як би те ні було, поки про дивіденди говорити передчасно.

У рейтингу Всесвітнього поштового союзу "Укрпошта" займає 33-е місце з 173 поштових служб світу. Таким чином, єдиний фактор входження системного західного інвестора в капітал компанії — це іміджевий бонус і можливість "розкрутити" актив. У такому разі через два-три роки чисто теоретично можна буде продати свій 30%-вий пакет з непоганим мультиплікатором. Але для цього необхідно розуміти, в чому полягає стратегія держави щодо подальшої долі "Укрпошти" і не зміниться вона в разі зміни влади. Ні з першим, ні з другим ясності поки немає.

Приклади з далеких країн

Приклади часткової корпоратизації поштових служб в світі є. Це і продаж частини акцій Japan Post за $36 млрд. У Німеччині процес приватизації Deutsche Post був активований ще в 1995 р. Рішення про приватизацію пошти були прийняті урядами Бельгії та Великобританії. До речі, Лондон заробив на приватизації пошти майже 2 млрд фунтів стерлінгів.

Особливість української пошти полягає в тому, що вона охоплює кілька мільйонів пенсіонерів, будучи для них своєрідним соціальним казначейством. Клієнти "останньої милі" — той актив компанії, який практично неможливо передати на обслуговування в приватні поштові або фінансові організації. З одного боку, це формує стратегічну, соціально значущу роль "Укрпошти", а з іншого — різко обмежує можливості її навіть часткової приватизації, не кажучи вже про повну.

У чому тоді полягає сенс продажу пакета акцій компанії на відкритому ринку? Системний інвестор на цьому не запрацює ні в плані дивідендів, ні в частині капіталізації інвестицій. Для цього немає базових умов, зокрема стійкої прибутковості без субсидування, а також довгострокової стратегії держави щодо управління даною компанією.

На даний момент не сформовано базове меню для інвестора і не дано чіткі часові гарантії незмінності ключових правил гри. Певні натяки є в недавніх розпорядженнях уряду посилити ефективність використання непрофільних активів. Мова там йде і про "Укрпошті", і про "Нафтогазі", і про "Укрзалізниці". Що стосується першої, то ряд навколовладних кіл впливу вже давно поклали око на "непрофільні активи", як головпоштамт в Києві та деякі інші об'єкти. Дістати їх можна як за допомогою купівлі невеликого пакета акцій, що забезпечить контроль зсередини, так і за допомогою зворотного викупу цінних паперів емітентом, коли в якості компенсації колишній акціонер отримує частину активів АТ. В такому випадку 30% акцій будуть дорівнювати 100% прав на умовне ЗАТ "Хрещатик, 22". Ну а блокувати діяльність держкомпаній, не маючи контрольного пакету акцій, у нас вміють.

Залишається сподіватися на Всесвітній банк - що він оголосить про готовність стати іміджевим акціонером. Правда, навіть цей варіант вже не врятує київський поштамт: час примусової капіталізації" непрофільних активів невблаганно наближається. І в цьому зацікавлені всі кандидати в міноритарії "Укрпошти", як зовнішні, так і внутрішні.