Нафта впала до 30$. Як нам уникнути фінансової паніки

Чому росіяни підтримали падіння ціни на нафту?

Росіяни свідомо пішли на розрив переговорів з саудиами за скорочення видобутку нафти. Ще на початку року такий сценарій прогнозував Орєшкін і його в цьому питанні підтримували і Силуанов, і Сечин. Між іншим, така історія вигідна і США.

Росіяни за останні роки втратили третину своїх обсягів збуту нафти. Але завдяки іранським санкцій і зростання ціни на нафту вони накопичили найбільші резерви за всі роки існування стабілізаційних фондів. Нинішня цінова війна буде "красти" у Росії приблизно $3 млрд в місяць або $30 млрд на рік. При стабфонді в трильйон доларів - це не дуже страшно. Тим більше, що у внутрішній політиці РФ йде шляхом скорочення вищого середнього класу та створення великої маси відносно стабільно забезпечених громадян із так званого нижнього середнього класу. Тому нинішня цінова війна - це насамперед війна за розширення ринків збуту. Щодо США, то падіння бареля нафти на 10$ дає зростання ВВП в 0.2-0,25%. Ну а напередодні виборів, падіння ціни на паливо - завжди плюс.

Наскільки це серйозно і надовго?

Таке різке падіння, безумовно, навряд чи можна буде відіграти назад. І все це відбувається на тлі можливого початку світової економічної кризи. Вже в найближчі дні ми будемо спостерігати підвищену волатильність на світових біржах, очевидно, що ціни на сировинні ресурси на нафту підуть вниз. Додайте сюди ситуацію з короновирусом, і ми можемо прогнозувати досить складний, якщо не кризовий період, протягом не менше декількох місяців.

Що це означає для економіки України?

Дешеві енергоносії - це, звичайно, добре для України, якщо не буде спекулятивних історій на внутрішньому ринку. (Давайте згадаємо, що одним з головних постраждалих стане Укрнафта).

Але ціни на основні експортні товари України, в першу чергу продукцію металургії, також можуть різко впасти. Єдиний умовний плюс в цій ситуації - ціни на сільськогосподарську продукцію і так перебувають на історичних мінімумах. Вони також підуть вниз, але вже не так суттєво, як можна було б очікувати при інших обставинах.

В цілому від падіння цін на метал і зерно ми можемо втратити до 10% ВВП. А відповідно - і скорочення робочих місць. Особливо на сході.

Ситуація з поширенням коронавіруса буде мати додатковий негативний вплив на економіку України.

Якщо тенденції з поширенням коронавіруса істотно не зміняться, крім негативних факторів, які я вже назвав, нас очікує суттєве зменшення валютних надходжень від трудових мігрантів. Торік, нагадаю, ця сума склала приблизно $12 млрд . Якщо політика ізоляціонізму, яку вводить Італія, пошириться і на сусідні країни, а ймовірність цього досить висока, ми отримаємо дуже різке зменшення надходжень - можливо, на $2-3 млрд - від наших "заробітчан".

Чи означає це, що українські трудові мігранти переорієнтовуються, наприклад, на ринок праці в Росії або інші неєвропейські, ринки?

Думаю, це неможливо. По-перше, таких ринків, по суті, на сьогодні просто немає. По-друге, вони будуть намагатися залишатися в Європі - маса працівників вже отримала посвідку на проживання в європейських країнах, і як тільки вони виїжджають з цих країн на досить довгий період, вони втрачають можливість за 5-7 років (залежно від країни) отримати статус резидента.

Що має робити держава в цих умовах, щоб мінімізувати негативні наслідки кризи?

Насамперед - об'єктивно оцінити ситуацію. На жаль, на сьогодні немає ні міністра економіки, ні достатньо кваліфікованих людей в уряді, які могли б правильно оцінити ситуацію і поставити діагноз. Крім того, на поверхні лежить кілька речей, які повинна зробити держава.

По-перше, не можна виключати, що через поширення коронавіруса і з-за негативних зовнішньоекономічних чинників у возбудимом суспільстві, де відсутні механізми інформаційної безпеки, в окремих регіонах України можуть початися продуктові паніки. Ми побачили початкові ознаки цього в Чернівцях після повідомлення про першому хворому в Україні. Держава повинна підготуватися на випадок таких паник, подолати їх ще у зародку, адже реальних причин для них в Україні просто немає.

Окремо слід зупинитися на валютній паніці. Коливання гривні навіть у 30-40 коп. може викликати серйозні панічні настрої в суспільстві. Вже зараз президент повинен попередити всіх власників великих ЗМІ та ключових гравців на цьому ринку, що розхитування ситуації і спроби спекулянтів зіграти по-крупному призведуть до невідворотного і реального покарання. Але таке нараду треба проводити вже сьогодні.

По-друге, Уряд має найближчим часом перестати говорити дурниці про либертарианстве і стати на позиції протекціонізму для цілого ряду галузей вітчизняної економіки, що дозволить не скорочувати робочі місця і не погіршувати соціально-економічні умови для працівників. Простіше кажучи, потрібно створити точки росту. І тут величезний плюс полягає в тому, що за таких обставин може частково зменшитися імміграція.

Третій момент - виключно політичний. Президент повинен зібрати силовиків і сказати їм, що в такій ситуації продовжувати "кошмарити" бізнес в таких масштабах неприпустимо, це смерть для всієї політичної системи. Не вірю, що можна подолати корупцію і навести порядок кількома посадками - це брехня і популізм. Але якщо ми хоча б повернемося до "розумного кошмариванию" бізнесу, коли суми відкатів не перевищують 10%, багатьом у нашій країні стане легше жити.

Але це повинна бути чітка позиція вищого керівництва держави: хто виходить за межі, хто порушує правила - втрачає посаду і кар'єрне майбутнє.

І четверте - про це багато говорилося: політика Нацбанку з міцною гривнею в цих умовах є злом для держави, злом для економіки. Ми це бачили на прикладі цього літа, коли почалося падіння промвиробництва не в останню чергу із-за політики "міцної гривні". Очевидно, гривню треба відпускати. І включати механізми контрольованої емісії під великі інфраструктурні проекти, де буде залучена велика кількість людей і 70-80% локалізації саме української продукції. Класичний приклад - дороги. Ми плануємо вкласти 80 млрд на ремонт і будівництво доріг, де 60-65 млрд підуть не в економіку України. Ми фактично кредитуємо іноземні економіки. Якби ми будували бетонні дороги, близько 70% отримував би український виробник. Ми б вкладали гроші в економіку нашої країни, а не сусідніх держав.

Зараз доведеться кілька відпускати гривню. Але при правильній комунікації з суспільством це можна зробити без зайвих ризиків.

Є ще один важливий момент - співпраця з МВФ і переговори з ним. Без консолідованої політики щодо того, на яких умовах ми хочемо мати новий транш, ми програємо ці переговори, і заради 1-2 млрд можемо занапастити економіку. На жаль, поки влада навіть не приступила до розробки критеріїв того, а що ж ми повинні зробити.

Поки замість цих речей, про які я сказав, ми бачимо лише банальні заяви про те, що нічого страшного немає, паніки немає, все буде добре. Але це не працює. Ми вже проходили подібне в 2008 р., коли нам розповідали, що світова криза далеко і він нас ніяк не торкнеться. Наслідки цієї кризи ми досі не подолали. Не хотілося б повторення цього вдруге.

І політичні посадки, якими зараз буде наповнюватися інформпростір, ніяк не вирішують економічних питань.