Датський глухий кут. Як Данія екологічної тяганиною гальмує "Північний потік-2"

Кожен бачить по-своєму

Увечері 27 березня новинні стрічки почали видавати суперечливу інформацію про рішення Данії щодо газопроводу "Північний потік-2". Спершу гендиректор компанії-оператора Nord Stream 2 AG Маттіас Варніг в своєму листі правлінню компанії повідомив, що Данія не дає згоди на проходження газопроводу на північ від острова і прагне отримати оцінку по південному маршруту. У зв'язку з цим директор оператора російського газопроводу заявив про можливе відкладання термінів будівництва проекту згідно з позицією Данії.

Інші ЗМІ послалися на міністра закордонних справ Данії Андерса Самуэльсена, який ще 6 березня заявив, що російська агресія проти України зменшує шанси того, що Данія дозволить німецько-російського газопроводу "Північний потік-2" проходити через її територіальні води.

Нарешті, глава "Нафтогазу" Андрій Коболєв у своєму Facebook заявив: "Газпром" отримав чергову відмову у Данії за маршрутом "Північного потоку-2". Це, звичайно ж, проект не вбиває. Поки що. Тим не менш треба знову шукати новий шлях. А Балтійське море не таке вже і велике, і бажаючих щось прокласти або закопати вистачає".

Офіційна заява компанії Nord Stream 2, однак, це спростовувало. З нього випливає, що Датське енергетичне агентство (DEA) поки не винесла своє рішення за заявками на будівництво газопроводу "Північний потік-2", тому обидві заявки залишаються в силі. Датський регулятор запросив у оператора проекту додаткову екологічну оцінку основного маршруту проходження газопроводу на південь від острова Борнхольм. Було запропоновано включити і сам Борнхольм в екологічну оцінку.

Тим не менш Маттіас Варніг в своєму коментарі висловився більш відверто: "На жаль, рішення DEA не відповідає нашій думці і є кришталево ясним". Він зазначив, що Nord Stream 2 AG може оскаржити це рішення до 24 квітня, причому процедура може зайняти кілька місяців, після чого може бути подана нова апеляція. "Все разом це може тривати роками", — поскаржився Варніг.

Крім того, в компанії Nord Stream 2 визнали, що Данія також може запитати думку Польщі з приводу будівництва газопроводу. А позиція поляків добре відома: Варшава категорично проти "Північного потоку-2". Настільки, що посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький навіть привітав рішення DEA, заявивши у своєму Twitter: "Хороші новини для України і країн трьох морів: генеральний директор Nord Stream 2 визнав спільні зусилля Польщі та Данії, здатні відстрочити завершення газопроводу на роки".

Нарешті, своє бачення ситуації виклало Посольство України в Данії. За його інформацією, Данія запропонувала консорціуму з будівництва газопроводу "Північний потік-2" розглянути абсолютно новий маршрут його проходження через континентальний шельф на південь від данського острова Борнхольм.

Посольство посилається на слова прес-секретаря Данської енергетичного агентства Торі Фальбе-Хансена про те, що зазначене рішення — результат обов'язки визначити шлях газопроводу, який менше шкодить проходження морських суден і навколишньому середовищу. При розгляді третього шляху Данія проведе консультації з іншими країнами у відповідності з Конвенцією Еспо, що може зайняти кілька місяців.

Екологія як привід

Минуло вже два роки з моменту отримання Данією від Росії першої заявки на проходження газопроводу через її територіальні води. Оскільки відповідь від датської сторони затягувався, консорціум з будівництва газопроводу "Північний потік-2" у серпні 2018-го подав заявку на проходження газопроводу через континентальний шельф Данії на північ від Борнхольма. У цьому випадку Данія не може просто відмовити, однак має можливість аргументувати свої сумніви міркуваннями свободи мореплавання і необхідністю отримати гарантії відсутності шкоди навколишньому середовищу.

У свою чергу, південний маршрут через територіальні води Данії підпадає під дію закону, який дозволяє Копенгагену оцінити прохання про будівництво "Північного потоку-2" з точки зору зовнішньої політики і політики безпеки.

Проблема в тому, що просто взяти і видати негативний висновок Данії дуже складно, тому що вона видала дозвіл на "Північний потік-1". Тепер менеджерам того ж DEA буде дуже складно пояснювати, ніж перший газопровід відрізняється від "Північного потоку-2". У Москві наполягають, що це аналогічний проект, який проходить по тому ж маршруту.

У будь-якому випадку вимога Данії провести додаткову екологічну експертизу проекту може затягти будівництво газопроводу ще як мінімум на рік, і то без гарантії позитивного рішення в подальшому. Альтернатива для "Газпрому" — взагалі відмовитися від відносин з Копенгагеном і будувати "Північний потік-2" в обхід Данії. Але це означає не тільки затягування строків ще як мінімум на рік, але і великі додаткові витрати.

Обидва варіанти явно не влаштовують Кремль, який очікує введення газопроводу в експлуатацію з 1 січня наступного року. Причому чекає з таким нетерпінням, що "Газпром" вже поквапився анонсувати повне позбавлення від українського транзиту" з 1 січня 2020 р. Однак після нового демаршу Данії очевидно, що "Газпром" точно не встигне добудувати "Північний потік-2" до кінця 2019-го.

Якщо свою позицію неприйняття "Північного потоку-2" данці підкріплять ще й негативним ставленням Польщі до проекту, то "Газпрому" залишиться лише приймати співчуття. Натиснути на Варшаву, навіть "задобривши" Берлін, Париж та Брюссель, у Москви не вийде: Польща із задоволенням фрондирует своєю незалежністю від думки старої Європи і демонстративно дружить з Вашингтоном. А американці ну зовсім не схильні приймати "Північний потік-2" як нову геополітичну реальність. І охоче підтримають (політично і економічно) тих європейців, які будуть чинити опір російському газовому проекту.

Є ще один момент. У Данії не говорять ні так, ні немає, тому що готові торгуватися з Росією: вона може піти на поступки з різних північно-полярним питань (Данія — це не лише невеликий півострів у Північному і Балтійському морях, але і величезна Гренландія). В обмін на, відповідно, лояльність Данії по відношенню до "Північного потоку-2".

Наостанок нагадаємо про ще один аспект цієї історії. Саме американські компанії розглядаються як головні потенційні інвестори, яким Україна може після 2019 р. продати 49% своєї ГТС. (Точніше, компанії-оператора, яка отримає її на баланс.) Але щоб ці інвестиції взагалі мали сенс, українська ГТС повинна бути завантажена, тобто перекачувати газ з РФ до Європи. Так що плани Києва і Вашингтона тут збігаються: протидіяти "Північному потоку-2" усіма доступними способами.

Довідка

Газопровід "Північний потік-2" пройде по дну Балтійського моря, з'єднавши російських постачальників (поки це тільки "Газпром") із споживачами природного газу в Європі. Його протяжність складе понад 1,2 тис. км, пропускна здатність — 55 млрд куб. м газу в рік. За проектом передбачалося, що дві гілки газопроводу будуть побудовані до кінця 2019 р.
"Північний потік-2" піде в обхід транзитних країн — України, Білорусі, Польщі та інших східноєвропейських країн, через виняткові економічні зони і територіальні води Росії, Фінляндії, Швеції та Німеччині (Данія залишається під питанням). Проект оцінюється в 9,5 млрд євро. Його реалізує "Газпром" в альянсі з європейськими компаніями Engie, Uniper, OMV, Shell, Wintershall. Вони зобов'язалися профінансувати "Північний потік-2" сумарно на 50%, тобто на 950 млн євро кожен. "Газпром" заплатить другу половину коштів — 4,75 млрд євро.