Недоторканний монстр — 2. Як правильно вибивати "Росатом" зі світових ринків

"ДС" продовжує аналізувати роль "Росатома" у світі. Перша частина огляду стосувалася проникнення корпорації в усі сегменти глобального ринку ядерної енергетики. Тепер розглянемо головне питання: як найбільш дієво та реалістично застосувати санкційну політику для стримування російського монстра.

Перші відмови

Почнімо з того, що болюча для "Росатома" реакція на вторгнення в Україну вже почалася. Ось найбільш відчутні удари:

• Шведська компанія Vattenfall відмовилася від використання російського ядерного палива — збірок ТВС-К, які вже тестувалися на АЕС "Рінгхальс". Росіяни планували вийти на ринок палива західного зразка, почавши зі шведських реакторів. Не склалося.
• Фінляндія відмовилася від будівництва АЕС "Ханхіківі-1" за 7 млрд євро.
• Чеський конгломерат CEZ уклав угоду з Westinghouse (США) та Framatome (Франція) про постачання палива на АЕС "Темелін", американці також забезпечать тепловидільними збірками енергоблоки ВВЕР-440 на АЕС "Дуковани". Ймовірно, це станеться за два-три роки.
• Болгарія вирішила замінити російське паливо на АЕС "Козлодуй". Для реактора ВВЕР-1000 блоку №5 закуплять паливо виробництва Framatome, а для блоку №6 — Westinghouse Electric Sweden. Приблизний термін реалізації проектів — 10 років.

Росатом усюди

Зрозуміло, що зупинити вже діюче будівництво АЕС майже неможливо. Так само як і швидко зіскочити з російського ядерного палива тим країнам, які перейнялися диверсифікацією лише зараз (якщо перейнялися взагалі). На жаль, про вихід "Росатома" зі світових ринків не може йтися, навіть витіснення його з цивілізованої Європи — це важкий процес на десятиліття за умови посилення статусу РФ як країни-ізгоя.

Утім, це аж ніяк не означає, що треба просто чекати. Вигоду Росії від "Росатома" можна суттєво обмежити. І йдеться передусім не про гроші. Нагадаємо, що закордонна виручка корпорації сягає, за останніми даними, $11 млрд на рік. Це, звичайно, велика сума, але вона становить менше 2% від російського експорту за 2022 р. Ще більшою видається роль "Росатома" як політичного інструменту і видобувача технологій для ВПК. Отже, потрібно намагатися зменшити його вплив і можливості у цих напрямках.

Перший набір заходів ми вже описали — деякі країни Європи встигли розірвати чи зменшити співпрацю з Росією в атомній галузі або активно над цим працюють. Серед іншого це зупинило потенційне розширення геополітичного впливу агресивної держави принаймні на європейському континенті.

Запропонуємо комплекс подальших дій з опорою на тематичне дослідження Dixi Group.

Удар по військовому напрямку

Що стосується санкцій, то, можливо, найменш болючою для Заходу і водночас досить ефективною з погляду впливу на воєнні спроможності Росії була б стратегія внесення до "чорного списку" структур "Росатома", які безпосередньо не залучені до процесу експлуатації діючих АЕС та забезпечення циклу ядерного палива, але можуть прямо допомагати російському ВПК. Цей процес уже рушив з місьця — і в ньому лідирують Вашингтон і Лондон.

У квітні Держдеп США вніс до санкційного переліку кілька компаній, пов'язаних з "Росатомом". Зокрема, це "Ковровський механічний завод", "Русатом Оверсіз" (відповідає за закордонні проєкти) та "Атомстрой" (головна організація атомної корпорації, що відповідає за матеріаловедення), з якими американським громадянам і бізнесу забороняється мати справу.

У травні Велика Британія в рамках розширення санкцій проти енергетичного сектору РФ оголосила про накладання обмежень на дев´ять організацій, пов´язаних з "Росатомом". Серед них "УМАТЕКС", який виробляє композитні матеріали, що можуть бути використані у воєнних цілях, а також "ТРІНІТІ", чиї дослідження і розробки в галузі лазерної фізики безпосередньо фінансуються за рахунок державного оборонного замовлення РФ. Відомо, що ці лазери встановлювалися на танкових шасі з метою засліплення оптики літаків і виведення з ладу високоточної зброї.

Утім, наголосимо, що це тільки початок. Адже з урахуванням масштабів "Росатома" не можна стверджувати, що корпорація сильно потерпатиме від цих санкцій навіть в частині задоволення військових потреб. Варто лише нагадати, що "Росатом", згідно з даними української розвідки, цитованими The Washington Post, надає товари, зокрема, таким виробникам зброї, як "Алмаз-Антей" (ракетні системи); "Техмаш" (некеровані бомби і системи залпового вогню); "Високоточні комплекси" (ракети "Іскандер"); "Сплав" (пускові установки "Ураган"), державний авіабудівний конгломерат та кілька російських виробників бронетранспортерів і танків.

Зрозуміло, що провідні світові держави мають значно більший потенціал для удару по військовій спроможності "Росатома". Адже його компанії розташовані і в США, і в європейських юрисдикціях, і на Близькому Сході, де закуповують, для прикладу, мікрочіпи та електроніку для майбутнього виробництва ракет та бронетехніки.

Знайти конкретні структури "Росатома", які співпрацюють з ВПК, не так і важко. DiXi Group на підставі даних з відкритих джерел сформувала перелік із 37 організацій, які входять в структуру "Росатома" та працюють в сфері наукових досліджень з акцентом на зв’язку конкретної юридичної особи з військово-промисловим комплексом РФ.

А поки західні лідери зважуються на такі кроки, на рівні кожної країни (а також ЄС) можна хоча б посилити експортний контроль за переліком товарів подвійного призначення, які заборонено експортувати в Росію.

Удари по виробництву

Найскладніше завдання — поступово зменшувати присутність Роcії в глобальних ланцюгах виробництва ядерного палива. Це справді дуже непросто, але не на всіх ланках процесу однаково. Як згадувалося в першій частині огляду, "Росатом" має не надто велику частку у світовому видобутку урану. З урахуванням запасів в інших регіонах та технологічних можливостей деяких країн для нарощення видобутку — можна сподіватися на поступове зменшення глобальної присутності Росії. Плавно заміщувати її можна й у сегменті конверсії урану.

Так, США, де видобуток до 2022 р. падав майже до нуля, торік все-таки почали його відновлювати (до 75 т, тоді як до 2017 року в країні видобували понад 1000 т). Вже цього року в США очікує перезапуску Metropolis Works — завод з конверсії урану (з U3O8 в UF6), який до зупинки в 2017 р. виробляв 7000 т на рік. А в індустріальному парку "Грін Рівер" в штаті Юта до 2026 р. буде побудовано та введено в експлуатацію новий завод з конверсії урану (заявленою потужністю 769 т на рік). "США розраховують на те, щоб поповнювати паливо з власних джерел, тому ми розробляємо стратегію у сфері постачання урану як за допомогою оборонного виробництва, так і за допомогою додаткового видобутку більшої кількості урану", — заявляла торік у жовтні міністр енергетики США Дженніфер Гренхольм, коментуючи дані, що на той час близько 25% ядерного палива, що використовується в США, становили поставки з Росії. Утім, за результатом минулого року їх вдалося зменшити лише на чверть. Якщо казати про Європу — то впадає в очі, що у Франції простоює понад 80% потужностей конверсії урану (згадаймо графік 2 з першої частини). Отже, якщо скласти потенційні конверсійні можливості США і Франції — то вони із запасом перекривають російські.

Що ж до сегменту збагачення урану, то можна вказати на можливість розширення виробництва на французському заводі George Besse II (Orano). Хоча це процес більш тривалий: компанія Orano готова, інвестувавши до 1,7 млрд євро, наростити відповідні потужності на 30%. До того ж тут є потреба в рішенні на найвищому рівні: найбільший у світі оператор атомних електростанцій, державна Electricite de France (EDF) має зробити додаткові гарантовані замовлення на збагачений уран (у "дочки" EDF, компанії Framatome, є завод з виробництва ядерного палива у Німеччині та комуні Роман-сюр-Ізер). За даними ЗМІ, поки що EDF продовжує щорічно закупати понад 150 т урану, збагаченого в Росії, що становить близько 15% її потреб. На жаль, останні події в африканському Нігері, де проросійські сили захопили владу, скинувши президента, підривають спроможності Франції в атомній сфері. За статистикою країна отримувала понад 30% урану як сировини саме з рудників Нігеру (ще 45% поставок роблять з Канади, решту — з Казахстану, Австралії тощо).

Нарешті, якщо говорити про ринок готового ядерного палива, то серед найбільших перешкод для заміщення "Росатома" є не тільки конструктивні особливості реакторів, про що йшлося в першій частині (нагадаємо, що радянські/російські реактори за умовчанням приймають лише "рідні" ТВЕЛи і на їхню модернізацію можуть піти роки). Не меншою проблемою є залежність світових виробників малих модульних реакторів (ММР) від палива особливого типу — HALEU (високопробного низькозбагаченого уранового палива). Якщо для звичайних реакторів підходить уран, збагачений до 5%, то в паливі для ММР має бути до 20% ізотопа урану U-235: це й дозволяє створювати більш компактні конструкції, збільшувати ефективність роботи та час між перезаправками. На жаль, комерційними продажами HALEU займається лише компанія TENEX з "Росатома". Звісно, американські та європейські компанії планують розпочати випуск HALEU — але на запуск повноцінного виробництва підуть роки. Можливе швидке рішення — використати частину стратегічних резервів США з військових запасів високозбагаченого урану для живлення нових реакторів.

Наголосимо, що ми говоримо про країни, які потенційно хотіли б відмовится від російського ядерного палива, що ж стосується азійських партнерів "Росатома" з Китаю, Бангладеш, Індії, Туреччини тощо, то вони навіть не виявляють такого наміру.

Додамо, що в рамках зменшення залежності від російського урану і ядерного палива можна було б доповнити європейський план REPowerEU поетапною стратегією зниження залежності від корпорації "Росатом" на рівні ЄС з визначенням конкретних термінів відмови від її продукції та послуг і подальшою забороною співпраці з російськими компаніями. Хоча треба бути готовими, що з описаних вище причин за деякими статтями, такими як обслуговування енергоблоків та постачання обладнання, процес може розтягнутися на десятиліття.

Підсумовуючи сказане в цьому параграфі, можемо припустити, що західним країнам буде трохи легше зменшувати залежність від російського урану як сировини, а найважче — від готового ядерного палива. Та в будь-якому разі це буде дуже поступовий процес, який залежить від багатьох малопрогнозованих факторів, включно з такими, як переворот у Нігерії.

Удар по науковому напрямку

Окремий фронт робіт стосується зменшення впливу Росії та її сателітів у МАГАТЕ і наукових проектах. На цьому шляху вже є здобутки. Євросоюз відмовився фінансувати проекти агентства, які приносять безпосередню користь РФ чи Білорусі. Тепер варто задуматися над виключенням представників цих держав зі складу керівних органів у МАГАТЕ, позбавлення їх доступу до даних, що стосуються української ядерної енергетики та права голосу в ухваленні відповідних рішень, відмовою від організації заходів агентства на територіях держав-агресорів. На столі у західних лідерів має лежати також план виключення "Росатома" з усіх міжнародних науково-дослідних проектів (INPRO, GIF, SNETP). Бажаним є розрив і двосторонніх зв´язків багатьох країн з російськими ядерниками: регіональні представництва "Росатома" мають бути закрити усюди, де це можливо. 

Утім, схоже, що ані світ у цілому, ані навіть колективний Захід поки що не готові до розриву зв´язків з "Росатомом". І справді болючий удар по російській корпорації Захід може завдати лише в разі ядерного інциденту, наприклад на Запорізькій АЕС. Це можуть бути санкції проти російської компанії з усіма її "дочками", які б забороняли вести бізнес і торгувати з ними у західних валютах. А щоб не залишати без підтримки АЕС радянського і російського зразка по всьому світу — можна було б надавати "Росатому" ліцензії на обмежений спектр послуг. Якщо йдеться про умовний демократичний табір країн, то відмова від застосування важких санкцій до російського атомного монстра може пояснюватися не тільки безпосередньою залежністю від його послуг, а й потребою мати аргументи для стримування Росії від ядерних провокацій.