Недоперемога. Як Коболєв буде приміряти лаври переможця "Газпрому"
Помилковий дискурс останніх років призвів нас до постійного "двухцветью": будь-яка значуща подія відразу ж препарується як зібрана восени картопля. Але якщо "володарку полів" сортують за принципом "велика/дрібна", то факти політичної та економічної новинної стрічки в Україні проходять через простий фільтр алгоритму "зрада/перемога".
Чому цей дискурс помилковий? Та тому, що зазначені вище поняття є остаточним результатом, до якого ще лише належить прийти. І всі ми сподіваємося, що це буде саме перемога. Зате деякі відомі персоналії спритно осідлали тему "зради/перемоги", в результаті чого виявилися на "коні в цьому будинку". Точніше, в будівлі на вулиці Богдана Хмельницького в Києві. І у них відтепер в арсеналі є цілий набір сурогатних інструментів: тут вам і "перемога", коли потрібно увінчати себе лаврами переможців "Газпрому", в той час як на цей результат працювала не тільки команда професійних і високооплачуваних юристів, але і практично вся українська дипломатія, в результаті чого рішення Стокгольмського арбітражу стало, по суті, квінтесенцією консолідованої міжнародної політичної позиції щодо українсько-російського конфлікту як такого. А можуть в "Нафтогазі" ще й "вивалятися у дьоготь і пір'ї", попутно посипаючи голову попелом і подаючи до суду позов на свого єдиного акціонера - уряд. І не за що-небудь, а за виконання соціальних зобов'язань перед населенням за поставку йому газу українського видобутку, не звертаючи уваги на те, що цей природний ресурс, відповідно до норм Конституції, цьому самому населенню як би і належить по праву народження в цій країні.
Але всіх цих чорно-білих кольорів "газовим младотуркам" явно недостатньо. Саме тому найближчим часом нас чекає ще кілька видів сурогатних досягнень, які представлять себе світу в образі метиса або помісі "перемоги" та "зради". Вже на підході "перезрада", у вигляді залучення "Нафтогазом" нової позики у вигляді $1 млрд і "недоперемога" у вигляді ліквідації посередників на ринку постачань газу населенню.
Коротко зупинимося на "перезраде" і "недоперемоге". Вже тривалий час "Нафтогаз" радує громадськість "мегалитическими" фінансовими показниками, забуваючи, правда, скорегувати їх з урахуванням дебіторської заборгованості споживачів природного газу на десятки мільярдів гривень (станом на кінець 2017 р. даний показник в розрізі ПСО та інших споживачів склав 81,4 млрд грн, причому лише в минулому році валова заборгованість зросла на 3,7 млрд грн). Ось і виходить, що дохід ніби як є і EBITDA ("доподатковий прибуток. - "ДС") на чудо, а оборотних засобів - не густо. Інакше як пояснити, що компанія, яка отримала в минулому році дохід від реалізації у розмірі 113,5 млрд грн, потребує залучення значних боргових ресурсів для погашення існуючої фінансової заборгованості і фінансування капітальних видатків". Як відомо, "Нафтогаз" залучає у компанії Condor Finance PLC кредит у вигляді випуску єврооблігацій на суму $1 млрд терміном на п'ять років, при цьому витрати на комісії та юридичний супровід склали більше $4 млн.
Найближчим часом НАК ніби як повинен перейти до болісної для нього процедурі анбандлинга, тобто "распочковаться" шляхом поділу на три окремі структури, що відповідають за транзит, видобуток і продаж газу відповідно. Замість цього в компанії бродять думки розігнати правління і перехід до дивізіональної системі управління, в результаті формування якої "Нафтогаз" на ринку газу перетвориться приблизно те ж саме, що й відома ФПГ на ринку вугілля і теплової генерації. Тільки у першого для концентрації рентного кеш-фло (грошового потоку) буде прив'язка газу українського видобутку до імпортного паритету в німецькому хабі, а в другого - "Роттердам+" з енергетичним вугіллям.
Навіть глава Секретаріату Європейського енергетичного співтовариства Янез Копач в листі до міністра енергетики та вугільної промисловості України Ігорю Насалику звернув увагу української сторони, що поділ "Нафтогазу" згідно з вимогами європейського енергетичного пакету" в умовах нарощування нових боргів стає вкрай туманною перспективою. На думку європейських функціонерів, новий кредит, залучений для фінансування анбандлинга, може заблокувати той самий анбандлинг. Це як померти від "нетравлення", намагаючись відкусити від пирога ще "трохи". За словами Янеза Копача, висловленою в інтерв'ю ZN.UA.: "Якщо співвідношення доходу в результаті отримання кредиту до запозиченому капіталу буде проблемою для анбандлинга НАК "Нафтогаз Україна" у найближчі п'ять років, як я зміг зрозуміти, ознайомившись з частиною документа, то цей кредит являє собою "отруйну пігулку".
Так, подібне "отравительство" довірливі європейці могли очікувати від кого бажана, але тільки не від "мамонтеня" українського істеблішменту, який прагне до "єдиної мами на світі" і регулярно переказує їй в США, нажите "непосильною працею".
Що стосується "недоперемоги", то, виходячи з аналітичних матеріалів щодо нових тарифів на тепло і гаряче водопостачання в українських містах, опублікованих газетою "Сегодня", найдорожче тепло буде поставлятися споживачам у Кропивницького (1853 грн/Гкал). При цьому "Кіровоградгаз" - регіональний постачальник газу, який знаходиться під контролем Наку. Тобто, з одного боку, нам вішають "флотські шнурки" на вуха, розповідаючи про те, як добре споживачам стане, коли "Нафтогаз" почне безпосередньо продавати природний газ населенню, а з іншого - чомусь саме в тому місті, де вже здійснився експеримент з побудови "газового раю" в окремо взятому регіоні, ціни на опалення житлових будинків значно перевершують аналогічні показники міст "посередниками". Це саме той випадок, коли добрими намірами вистелена дорога в "споживчий пекло". Народ в цьому варіанті - саме той казковий "олень", на голові у якого і повинно вирости "вишневе дерево", хоча стріляли начебто через "димар" і "качкам"...
У наступному році нас очікує ще одна серія "газової санта-барбари" з розряду "недоперемоги". Мова йде про можливе укладення нового контракту між "Нафтогазом" і "Газпромом". І тут, як і на суші, надзвичайно важливий саме той "соус", який подадуть до даного страві.
Новий газовий контракт ризикує стати для України саме тією самою перемогою, після якої перемогти залишиться лише самих себе
Як кажуть мудреці: "В мишачої метушні погано те, що, навіть вийшовши переможцем, ви як і раніше залишаєтеся мишею".
Зовсім недавно труба нового газопроводу "Турецького потоку" з замикаючим стиком була спущена у води Чорного моря. Це означає, що в 2019-му Туреччина отримає нову транзитну гілку поставок російського газу до того ж до так званого "Блакитного потоку". Таким чином, в енергетичному балансі у турків в найближчі рік-два з'явиться транзитний профіцит у розмірі до 10 млрд куб. м. І це без урахування перспектив запуску нового каспійського газового маршруту, так званого "Південного газового коридору" з азербайджанського родовища Шах-Деніз. Після завершення будівництва південноєвропейського газопроводу TANAP країни ЄС зможуть отримувати додатково 10 млрд куб. м каспійського газу.
Відкриття південних транзитних маршрутів ("Турецький потік" і TANAP) призведе до втрати транзитної виручки української ГТС в розмірі від $300 млн до $1 млрд у рік. І це буде якраз наступний рік, коли в грудні закінчиться дія базового договору з "Газпромом". А якщо згадати історичну хронологію, "газават" між Україною і РФ завжди починався саме в новорічну ніч.
До 2020-го може бути практично завершений і "Північний потік-2", який перехопить з нашої труби більше 50 млрд куб. м в рік.
Сегмент західноєвропейських країн (Німеччина, Франція, Великобританія, Нідерланди) плюс Польща формує попит на 100 млрд куб. м. Після будівництва нового балтійського газопроводу транзитні можливості "Газпрому" в обхід України збільшаться до 149 млрд м куб, тобто цих потужностей вистачить навіть з урахуванням зростання споживання і потреби у планових ремонтах. Газ буде йти по трубах "Північного потоку-1", "Північного потоку-2" і білоруського маршруту "Ямал-Європа".
Але навіть з урахуванням запуску обхідних газопроводів, повна зупинка транзиту газу Україні в найближчі років п'ять не загрожує. При самому негативному варіанті у нас залишиться транзит в Італії (25 млрд), Чехію (4,5 млрд), Словаччину (3,7 млрд), Угорщину (5,5 млрд), Австрії (6 млрд) і Словенії (0,5 млрд). Всього - від 45 до 50 млрд куб. м. Або близько $1,5 млрд транзитних доходів нинішніх трьох.
У цьому зв'язку примітно відомий лист "Нафтогазу", в якому він запропонував ініціювати розгляд у РНБО питання про можливість продажу 49% нашої ГТС приватному інвестору (або передачі в управління). За "дивним" збігом обставин 49% ГТС відповідають параметрам скорочення транзиту газу, зазначеним вище.
У цій ситуації "Газпром" ще з задоволенням накриє "поляну" младореформатора з України, щоб наша делегація підписала з ним контракт на прокачування до 50 млрд куб. м строком на п'ять років, тим більше що під приводом залучення в Україну системних газових операторів в "Нафтогазі" активно розвивають тему зниження плати за транзит природного газу та тарифів за його зберігання в наших ПСГ.
Це саме і буде той унікальний випадок, коли в Києві новий "Макрон", вміло "продає" свою "реформаторство" на Заході, буде розповідати як він нагнув "Газпром", а Олексій Міллер в Москві паралельно буде віщати про те, як йому вдалося на п'ять років "пошити в дурні" довірливих "хохлів". Адже реальна користь від такого контракту залишиться у "Газпрому": до моменту завантаження планової потужності обхідних газопроводів і на період поки ЄС не підсіла на альтернативні поставки СПГ і не скоротила саме споживання газу внаслідок активного застосування альтернативних джерел енергії або/і з кліматичних причин, росіяни отримають можливість гарантованої прокачування газу в розмірі до 30% реалізованих ними в ЄС обсягів.
Для України ж ця транзитна модель означає падіння доходів від транзиту до $1-1,5 млрд, тобто фактично до "ватерлінії" собівартості змісту самої "труби". Як в анекдоті про продаж варених яєць, коли нам буде залишатися "навар", і "Укртрансгаз" завжди буде при ділі...
Хоча керівники "Нафтогазу", швидше за все, спробують "продати" нову угоду з "Газпромом" (у разі його укладання) як чергову перемогу. Але як казав цар Пірр: "Ще одна така перемога, і я залишуся без війська". Ну а Україна без транзиту...
