Україна без вугілля Що буде з шахтарями та електроенергією після підпису Зеленського

На кліматичному саміті COP26, який проходить у шотландському Глазго, понад 40 країн взяли на себе зобов'язання протягом найближчих 20 років поступово відмовитися від використання вугілля при виробництві електроенергії. І Україна приєдналася до цього списку.

Багатші держави планують відмовитися від вугілля вже у 2030-х, а менш багаті — у 2040-х. Підписанти угоди планують відмовитися не лише від будівництва нових вугільних електростанцій, а й від інвестування у вуглевидобуток.

Такий крок викликаний бажанням скоротити викиди парникових газів, адже, за даними Міжнародного енергетичного агентства, саме використання вугілля дає не лише найбільші викиди таких газів, а й призводить до забруднення довкілля.

Однак деякі з країн, у яких сильна, розвинена та дуже затребувана вугільна промисловість, відмовилися підписуватись під документом — Австралія, Китай, Індія та США. Україна, як бачимо, вирішила зробити гарний крок. Але до чого він призведе?

Яких зобов'язань взяла на себе Україна за термінами закриття шахт — як бідні країни чи як багаті, не зрозуміло, оскільки відповідних заяв з боку офіційного Києва поки що не було.

Щоправда, ще наприкінці минулого року прем'єр-міністр Денис Шмигаль озвучував більш тривалі терміни — планувалося до 2050 р. лише скоротити кількість вугільних шахт, а повністю відмовитись від використання викопного палива Україна — до 2070 р.

Але вже цього року називалися й урізаніші терміни закриття шахт. Міністерство енергетики повідомляло, що 2070 р. — це базовий сценарій, а ось оптимістичний якраз і передбачає відмову від вугільної генерації до 2040 р. "Ідеальним" терміном закриття шахт міністерство вважало 2050-й — рік, коли кліматичну нейтральність планує досягти Європейський Союз.

Частка вугілля

Сьогодні на ТЕС, ТЕЦ та когенераційних установках (що виробляють як електроенергію, так і тепло), що мають встановлену потужність близько 17 ГВт , в Україні на рік виробляється майже 60 млрд кВт-год електроенергії, або близько 35% від загальної генерації в країні. І для цього щорічно ці станції спалюють близько 20 млн т вугілля українського видобутку, а ще близько 4 млрд куб. м газу (дані за 2018 р.).

При цьому українські ТЕС, основні за споживанням вугілля та виробництвом електроенергії, будувалися ще за радянських часів і були призначені саме для використання вугілля як палива. Переведення їх на інші види палива або економічно невигідне (у випадку з газом), або технічно неможливе. І нещодавня ідея прем'єр-міністра Дениса Шмигаля тут не допоможе: станції на пелетах, теплотворність яких приблизно вдвічі менша, ніж у вугілля, мають дуже слабку потужність, яка вимірюється в десятках МВт і менше — порівняно з втратами теплової генерації це мізер. Та й для реконструкції станцій, які є дуже старими, навряд чи знайдеться інвестор.

Однак ера вугільної генерації вже закінчується, і компанія ДТЕК — основний власник вугільних ТЕС у країні, вже заявила, що більше не інвестуватиме в розвиток українських ТЕС і готова їх продати.

Саме старість українських ТЕС, на думку директора Центру дослідження енергетики Олександра Харченка, може бути тією причиною, через яку вони помруть навіть раніше, ніж пообіцяли вугільні чиновники у Глазго. На його думку, це може статися ще до 2032-2035 років. "Бо в більшості випадків — вони вже просто музейні експонати і не вписуються в жодні екологічні норми та формати ефективності роботи. Крім того, щорічна лихоманка з вугіллям — це наслідки того, що ці ТЕС економічно неефективні", — сказав він.

Європа нам допоможе

Україна вже має задуми, чим замінити вугільну генерацію в майбутньому. За словами Олександра Харченка, "Укренерго" розробило відповідний план, який передбачає будівництво 2 ГВт потужностей акумуляторних батарей, здатних видавати накопичену електроенергію протягом 6 годин, 5-7 ГВт потужностей напівманеврових і так званих газових пікерів — установок, які оперативно включаються, щоб покрити пікові навантаження енергосистеми

Але важливою умовою для створення цих потужностей, а також для подальшої роботи української енергосистеми загалом є її синхронізація з ENTSO-E, тобто з європейською енергосистемою. "Це означає, що не лише ми зможемо балансувати нашу енергосистему за допомогою європейської, що значно спрощує життя Україні, а й Східна Європа отримає перевагу у вигляді великого українського ринку електроенергії, великого обсягу наших маневрових потужностей. Тут однозначно буде win-win ситуація", — пояснив він.

Донедавна нові потужності генерації в Україні практично не будувалися. Причина, як пояснив директор енергетичних програм Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп, в тому, що створення нової генерації не окупалося. Тому за всі роки незалежності в Україні було добудовано лише два блоки на АЕС та ще відбулося масове будівництво сонячних та вітрових електростанцій, які отримали захищений законом високий тариф на електроенергію.

Жоден із зовнішніх чи внутрішніх інвесторів не був зацікавлений вкладати гроші в генерацію, тому що зарегульованість ринку, непрогнозованість державної політики та проблеми з правовою системою робили ці інвестиції неокупними.

Однак, на думку Олександра Харченка, ситуація з інвестиціями зміниться після синхронізації української та європейської енергосистем, оскільки для створеної в Україні генерації буде відкритий продаж електроенергії на європейському ринку. "Наприклад, якщо зараз в Україні ціна електроенергії на ринку становить 100-110 євро за МВт, то в Румунії чи Угорщині ви побачите ціни від 210 до 240 євро. Відповідно, з погляду інвесторів, Україна — це надійний та прогнозований ринок великого обсягу, на якому можна вдало оперувати. І такі проєкти вдало окупаються навіть у масштабах українського ринку", — вважає він.

При цьому приєднання до європейського ринку фактично зруйнує монополії, що склалися на локальному та закритому українському ринку: у базовій генерації сьогодні домінує "Енергоатом", у середньому маневрі — ДТЕК, швидкому — гідроелектростанції. Однак після приєднання монополізму вже не буде, і інвестори зможуть заробляти на продажі електроенергії та послугах, які створюватимуться на нових потужностях.

Вже зараз в Україні стає вигідним працювати на ринку, що балансує, або ринку допоміжних послуг, і обговорюється безліч проєктів. "Перший проєкт на 100 МВт акумуляторних батарей вже в стадії фінансування ЄБРР", — пояснив Олександр Харченко.

Крім того, свою роль у заміщенні вугільних ТЕС, що вмирають, відіграє і енергетична децентралізація. Якщо раніше ТЕС будувалися як великі центри генерації і біля них розташовувалися великі промпідприємства — споживачі електроенергії, то зараз забезпечення електроенергією дедалі більше опускається на місцевий рівень, починаючи від встановлення сонячних панелей домогосподарствами і до будівництва великих власних біогазових станцій. "Зараз концепція енергозабезпечення змінюється і перетікання електроенергії між районами та регіонами знижуються", — пояснив Андріан Прокіп.

Враховуючи вищесказане, Україні навряд чи доведеться заміщати всі 17 ГВт вугільної генерації (що могло б коштувати десятки мільярдів доларів).

Шахтарі залишаться без роботи. Не одразу

У міру відмирання ТЕС та ТЕЦ внутрішній попит на українське вугілля падатиме. На світовому ринку в ньому також навряд чи виникне потреба, тим більше що в нас вугілля видобувається шахтним способом, а це набагато дорожче, ніж кар'єрним, як у Росії чи Австралії. І якщо Європа відмовляється від вугілля, його нам і продавати буде нікуди. Таким чином, доведеться зупиняти шахти.

Куди влаштувати гірників? Наприклад, сьогодні лише у ДТЕК, встановлена потужність вугільних електростанцій якого становить понад 13 ГВт, працює 70 тис. осіб. Але якщо шахти закриватимуться поступово — то одразу на вулиці не виявиться величезна кількість людей. А за відведений термін для вугільних підприємств багато хто з нинішніх гірників піде на заслужений відпочинок.

На думку Андріана Прокіпа, найбільшою проблемою тут є державні шахти, але близько 30% їх персоналу — це або вже фактичні, або (найближчим часом) — майбутні пенсіонери.

З 33 державних шахт, що залишилися на підконтрольній території, реально працюють і мають перспективу на найближче майбутнє лише п'ять-сім, а решта — це доживання і розкрадання державних коштів, зазначив Олександр Харченко.

При цьому в Україні вже почали реалізовуватись два проєкти з адаптації шахтарів до нових професій. Кожен охоплює дві заплановані до закриття шахти та реалізується за допомогою британського та німецького урядів, які мають досвід закриття шахт та перекваліфікації шахтарів.