Дерибан на мільярди. Як з "Укрпошти" будуть робити банк

Складний сектор

Трансформації, які відбувалися з державним фінансовим сектором, не можуть не викликати побоювання. Як пояснити той факт, що спочатку, маючи в розпорядженні таких лідерів ринку, як Ощадбанк (на початку 90-х акумулював велику частину заощаджень населення і виступав основним оператором грошових переказів), "Укрдержстрах" (у подальшому НАСК "Оранта" - лідер страхування населення), "Укрпошта" (лідер поштових відправлень), через кілька десятків років наша країна опинилася з набором "валізи без ручки". Тобто було мало ефективних держкомпаній, за винятком "Оранти", яка була остаточно приватизована в 2007 р., правда, без особливого ефекту для державної скарбниці.

За останні роки, якщо оцінювати зростання державного сегмента в банківській системі, ми отримали пайову участь за активами і пасивами на рівні 60%, що сконцентровані в чотирьох держбанках, при цьому питома вага проблемних активів у них сукупно перевищувала 50%, що значно більше, ніж у приватному секторі.

Одна з основних причин такої ситуації - загальна дисфункціональність банківської системи і відсутність цільової, нішової спеціалізації у держбанків. Причому відсутність спеціалізованих стратегій розвитку спостерігається і понині: Ощадбанк так і не став кредитувати іпотеку і споживчі витрати населення, продовжуючи видавати "великі" кредити, що йому явно не властиво; Укрексімбанк не став кредитором експортних операцій українських компаній і покупців їх продукції за кордоном. Укргазбанк не перетворився в нішевий "зелений" банк, хоча передумови для цього були, як і не був приватизований, незважаючи на те, що як раз його і можна було продати. Не відбулася і реструктуризація Приватбанку за схемою також націоналізованого в свій час Parex Banka в Латвії, коли проблемні активи і юридична історія, включаючи судовий кейс по спорах з колишніми акціонерами, залишаються на старій оболонці, а очищений від токсичних вкладень баланс із зобов'язаннями перед клієнтами передається на нову ребрендовану структуру.

Чому ми говоримо про дисфункціональності фінансового сектора? Справа в тому, що з урахуванням специфіки державного менеджменту управління фінансовими потоками приватних клієнтів та збереження цих коштів у контексті посередництва держави може бути ефективним лише у випадку, коли спочатку правильно визначено цілепокладання, тобто можна на пальцях пояснити, навіщо державі, суспільству та економіці це потрібно.

Якщо говорити про "Укрпошті", то контроль держави над нею пояснюється дуже просто: компанія виконує унікальну функцію соціальної логістичної системи. У неї 15 тис. відділень у самих різноформатних населених пунктах, у тому числі 11 тис. - у селах, тобто там, де приватний сектор ніколи не буде утримувати свої точки надання послуг.

У невеликих населених пунктах пошта ще й ключовий роботодавець - вона забезпечує роботою понад 70 тис. осіб.

За підсумками 2019 р. операційні доходи "Укрпошти" склали 8,8 млрд грн, збільшившись на 20,6% порівняно з 2018-му, а це понад 300 млн євро в еквіваленті за торішнім офіційним курсом. Пошта заробила 600 млн операційного прибутку, хоча в попередні роки фіксувалися збитки.

При цьому "Укрпошта" продовжує виплачувати 45% пенсій та здійснює 28% грошових переказів по країні, хоча її частка на ринку внутрішніх і міжнародних посилок скоротилася з 63% в 2011 р. до 32% у 2019-м.

Але заради об'єктивності варто зазначити, що вказаний вище позитивний результат був досягнутий не тільки за рахунок оптимізації діяльності компанії, але і завдяки державним дотаціям на виконання функції листоноші "останньої милі". Якщо на 2019-й у держбюджеті було вперше закладено на ці цілі 500 млн грн, то у 2020-му вже 900 млн грн, хоча отримання цієї суми у світлі прийдешньої бюджетної кризи під великим питанням.

Тобто без допомоги держави "Укрпошта" є, по суті, планово-збитковим підприємством. З точки зору нинішньої псевдоліберальної моделі це "катастрофа", таку компанію необхідно продати і позбавити бюджет від зайвих витрат. Але в реаліях України з 12 млн пенсіонерів і 13 млн сільських жителів така "лібертаріанська" стратегія явно не застосована.

"Укрпошта" повинна виконувати соціально важливу функцію щодо забезпечення логістики в інтересах населення та мікробізнесу. Завдання прибутковості як цілі другого порядку можуть вирішуватися лише в частині, що не суперечить задачі першого рівня, тобто соціальної місії компанії.

Саме тому цілепокладання для "Укрпошти" навіть більш важливо, ніж для будь-якого держбанку, адже комерційний компонент у останніх незрівнянно вище, у контексті потенціалу - точно.

У такому випадку будь-яка помилка у визначенні цілей призведе до системного збою базових налаштувань, і для відновлення функціональності компанії доведеться витрачати значні бюджетні ресурси.

Новий шлях. Свій

19 травня 2020 р. парламент прийняв у першому читанні законопроєкт №2788-д. У разі остаточної імплементації цього закону ми скоро побачимо свій "поштовий банк" на базі "Укрпошти".

Згідно з законопроєктом "Укрпошта" отримає можливість відкривати та обслуговувати поштові рахунки, проводити розрахункові операції, випускати та обслуговувати платіжні картки, проводити валютообмінні операції, залучати кошти фізичних та юридичних осіб, займатися інкасацією.

Поштовий внесок за своїми базовими характеристиками буде прирівняний до звичайного банківського депозиту, а сама пошта стане учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Залучений ресурс "Укрпошта" зможе розмістити у вигляді депозитів в інших банках, планується також передача вільних ресурсів за агентськими угодами для кредитування через мережу банків-агентів.

Поштові рахунки можна буде використовувати для будь-яких клієнтських операцій, у тому числі отримання зарплати.

Здавалося б, з урахуванням стиснення ринку фінансових послуг після кризи 2014-2015 рр. українці не відчували особливих проблем з відкриттям рахунків і розміщенням депозитів, черг з клієнтів у банках немає і не передбачається, хіба що під ударами кризи почнеться масовий відтік. У нас вже є три держбанки (Приватбанк, Ощадбанк і Укрексімбанк), а також банк з державною участю в капіталі (Укргазбанк). Невже цей сегмент фінансових послуг потребує ще одного професійного учасника? Адже запуск пошти у форматі банку потребує інвестицій на сотні мільйонів, якщо не мільярди гривень: закупівля обладнання, програмного забезпечення, адаптація банківських технологій, додаткові технічні засоби, перепрофілювання і навчання персоналу. Своїх грошей для реалізації подібних планів у пошти явно недостатньо, а отже, вже завтра може виникнути необхідність у її докапіталізації за рахунок держави. Тобто нас з вами як платників податків.

Старий шлях. Їх

Якщо проаналізувати міжнародну практику, то на сьогоднішній день є три основні моделі включення державної пошти ринок фінансових послуг.

Англійська модель - коли пошта укладає з банком договір на обслуговування фінансових операцій і впускає останній на свою "територію" - у відділення.

Французька модель виключає симбіоз пошти та банку, в цій системі пошта сама організовує банківський напрямок у вигляді спеціального структурного підрозділу в рамках єдиного поштово-банківського холдингу.

Німецька модель - в основних рисах абсорбуюча досвід зазначених вище двох моделей: пошта на паритетних засадах з іншим банком створює окремий поштовий банк, який не є учасником єдиного холдингу.

Що стосується взаємодії з клієнтами по наданню банківських послуг у поштових відділеннях, застосовують кілька базових форматів:

- формат "нуль" використовується в деяких відділеннях, розміщених в малонаселених пунктах, коли листоноша - він же і "банкір";

- формат "один" - у відділенні пошти присутній банківський операціоніст, при цьому банк на підставі окремої угоди використовує касу пошти для своїх потреб;

- формат "два" - у відділенні створюється окремий банківський операційний вузол, підключений до "операційного дня банку" (ОДБ) - до операціоністу банку додається контролер;

- формат "три" - до поштового відділення приєднуються банківські сервіси: банкомат, термінали самообслуговування та інші дистанційні девайси;

- формат "чотири" - на пошті відкривається повноцінний банківський касовий вузол, а до операціоніста і контролера додаються касир і бухгалтер.

Таким чином, ми бачимо широку варіативність розвитку банківського сервісу в рамках поштової організації, і розмір стартових інвестицій під кожен формат тут буде відрізнятися в рази.

До речі, Росія пішла саме по німецькій моделі, створивши окремий Пошта Банк, який був створений спільно ВТБ і "Поштою Росії" на платформі так званого "легкого банку" - ПАТ "Літо Банк". Що таке формат "легкого банку"? Це зразок фінансової установи, що не обтяжене контактними сервісами і численними відділеннями і філіями. Це банк, який робить ставку на надання онлайн-послуг через мережу електронних платформ, POS-термінали, банкомати, емісію платіжних карт. В Україні теж є подібні приклади "легких банків". Чому досвід РФ варто вивчати? Специфіка формування ринку поштових послуг та історичні особливості розвитку пошти як відгалуження пострадянської системи роблять цей досвід для нас цікавим.

Модель, що запропонована в Україні, - усічений варіант французької.

При цьому чомусь не розглядаються три інших сценарії:

1) укладення агентської угоди з одним з держбанків, наприклад Приватбанком, на допуск його на "територію" відділень;

2) створення нової банківської установи на платформі "легкого банку" на паритетних засадах з приватним банківським партнером;

3) об'єднання "Укрпошти" та Ощадбанку.

До речі, про привабливість третього варіанта ми неодноразово писали. Ще з радянських часів територіальні сітки пошти та ощадного банку практично дублювали один одного, і цей "феномен" зберігається і досі, коли в одному приміщенні знаходиться відділення "Укрпошти" і Ощадбанку. Здавалося б, сама логіка розвитку диктує варіант їх об'єднання, що дозволило б мінімізувати операційні витрати і за рахунок цього підвищити зарплати співробітникам.

Навіщо вкладати додаткові кошти в модернізацію платіжної інфраструктури пошти, якщо все це вже є в Ощадбанку. Крім того, оскільки відділення пошти та ощадбанку нерідко сусідять один з одним навіть у невеликих населених пунктах, то створюють нікому не потрібну конкуренцію в сфері безготівкових платежів та переказів. Їх об'єднання дозволило б істотно оптимізувати штатний склад та кількість відділень, які потрібно постійно утримувати. Такий холдинг міг би включити в себе поштово-ощадний банк (на базі Ощадбанку), поштовий сервіс (на якому повинна сфокусуватися "Укрпошта") і страхування населення (лайфове, накопичувальне страхування життя). До речі, створення в поштово-ощадному конгломераті окремого страхового напрямку збільшило б його капіталізацію на 15-20%.

Приблизно через три-п'ять років новий поштово-банківський холдинг України міг би зайняти істотну частину ринку вкладів населення і безготівкових розрахунків, а також внутрішніх і міжнародних посилок, а його акції стали б надійним інструментом для розміщення активів недержавних пенсійних фондів.

Таким чином, застосування тієї чи іншої моделі проникнення "Укрпошти" на ринок банківських послуг можливе лише після детального вивчення і оцінки всіх ризиків і витрат. Це до питання про правильне цілепокладання. Тим більше що в разі отримання банківської ліцензії "Укрпошта" стане охоронцем мільярдних пенсійних платежів, і потрібно чітко розуміти, як цей перетік ліквідності відіб'ється на всій групі державних банків у цілому.