Плюс 18% за день. Як роботодавців змусять платити вчасно
Біблійний припис, сучасна версія
Проблема справедливої та своєчасної оплати за зроблену роботу переслідує людство навіть не століттями — тисячоліттями. Вказівку про винагороду за працю як основну вимогу до роботодавця не раз повторюється у законодавчій частині Старого Заповіту: "Не обкрадай. Плата наймита не повинна залишатися в тебе до ранку" (Лев. 19. 13); "В той же день віддай плату його, щоб сонце не зайшло перш за того" (Втор. 24. 15); "Плата найманця, який буде працювати у тебе, та не переночує у тебе, а віддавай її негайно" (Тов. 4. 14).
У XXI ст. проблема не стала менш актуальною: несвоєчасна або недостатня виплата зарплати, мабуть, найбільш поширений "гріх" наймачів перед найманими працівниками. За підсумками 2017 р. загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати в Україні зросла на 32,2% і станом на 1 січня 2018 р. склала 2,368 млрд грн (дані Держстату). У тому числі економічно активні підприємства мали 1,272 млрд грн.
В Україні інциденти, пов'язані з серйозними затримками зарплати, частіше трапляються в невеликих містах, де домінує одна або декілька великих підприємств-роботодавців. Там у місцевих жителів, відповідно, особливо немає вибору, до кого йти працювати, вони не можуть просто перейти в іншу компанію.
У самому справі, шахтарю, два десятиліття пропрацював на шахті, або металургу, в містечку якого є тільки один ГМК, вкрай складно залишити довго затримує зарплату роботодавця — альтернативного поруч все одно немає, а вирушати в Польщу поповнювати лави заробітчан готовий не кожен. Звідси зростання невдоволення і соціальної напруженості, що, в свою чергу, загрожує непередбаченими політичними наслідками.
В черговий раз підступитися до проблеми спробувало Міністерство соціальної політики розробило законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників на своєчасну і в повному обсязі виплату заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця".
У цьому документі, зокрема, пропонується:
- зобов'язати роботодавця за кожен день затримки зарплати (якщо вона триває більше 15 днів) сплачувати працівнику пеню в розмірі облікової ставки Нацбанку (зараз 18%);
- надати право працівнику тимчасово припинити виконання роботи, якщо невиплата належної зарплати перевищує 15 днів;
- виплатити працівникові компенсацію у розмірі трьох середньомісячних зарплат (за останні 12 місяців) у разі порушення справи про банкрутство роботодавця або припиненні трудового договору у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи.
Це, мабуть, найважливіші положення невеликого документа, який передбачає внесення змін відразу в шість законодавчих актів. Передбачається, що якщо цей законопроект стане законом, то він вступить в силу з 1 січня 2020 р.
Зараз проект закону спрямований на узгодження в зацікавлені органи виконавчої влади та сторін соціального діалогу, а також викладено для обговорення на сайті міністерства. При цьому розробники особливо звертають увагу на те, що прийняття цього документа буде відповідати частини ІІІ Конвенції №173 Міжнародної організації праці про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця.
Конкретні дії
Серед сусідніх з Україною країн, мабуть, саме жорстке законодавство щодо захисту інтересів працівників від недобросовісних наймачів існує в Білорусі. Звичайно, існує — ще не значить працює. Проте серед норм, прописаних в Трудовому кодексі Республіки Білорусь, — вимога, по-перше, індексації затриманої зарплати у відповідності з індексом споживчих цін (він публікується Національним статистичним комітетом). При цьому підстава для проведення індексації — затримка виплати заробітної плати навіть на один місяць.
За несвоєчасну виплату зарплати білоруським законодавством передбачені дисциплінарна відповідальність керівника та адміністративна відповідальність як посадової особи, так і організації-наймача. Стежить за цим Департамент державної інспекції праці. Це інстанція, якій реально бояться роботодавці, так як конфлікт з нею може спричинити набагато серйозніші перевірки.
В Україні теж є законодавство, до якої можуть апелювати ті, кому затримують зарплату. Наприклад, правила нарахування компенсації за затримку виплати заробітної плати прописані в Законі "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III від 19.10.2000 р. та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", затвердженому постановою КМУ №159 від 21.02.2001 р.
Згідно з цими документами компенсація нараховується в обов'язковому порядку за винятком трьох випадків — затримка менше місяця, вина працівника та невисокий зріст індексу цін. Однак на практиці постраждалим від затримки зарплат доводиться звертатися в прокуратуру або подавати позови в суд, щоб питання вирішилося.
Додамо сюди проблему тіньової роботи значної частини українців — без укладення трудових договорів. Ця категорія працівників не може претендувати навіть на судовий захист своїх інтересів. Чим нерідко користуються недобросовісні роботодавці, за рахунок затримок зарплат де-факто отримують безвідсоткові кредити від власних співробітників.
Можна припустити, що прийняття закону, запропонованого Мінсоцполітики, буде стимулювати працівників оформлятися на роботу офіційно, не погоджуючись на пропозиції роботодавців обійти офіційне оформлення. Що, звичайно, дуже важливо для України, яка страждає від того, що близько 50% економіки знаходиться в тіні.
Але, з іншого боку, рівно настільки ж цього не будуть зацікавлені роботодавці. Чия візьме в результаті, буде залежати від загальної правової культури громадян України. Ну а про те, як реально цей законопроект може вплинути на ринок праці в Україні, можна буде судити по ходу його обговорення у Верховній Раді.
