Мрії ОПЕК. Чому рано говорити про кінець золотого століття сланцевої нафти в США
Організація країн - експортерів нафти (ОПЕК) зробила чергову гучну заяву: вона спрогнозувала швидкий занепад золотого століття сланцевої нафти, вбачаючи в цьому в першу чергу зниження обсягів видобутку сланцевої нафти в США. І захід розпочнеться, як повідомило інформагентство Bloomberg, вже з наступного року. ОПЕК констатує, що в США розробники сланцевих родовищ стали проводити більш консервативну інвестиційну політику.
Примітно, що таку сміливу заяву на адресу сланцевої нафти й американської нафтовидобувної галузі прозвучала якраз напередодні зустрічі міністрів країн - членів ОПЕК, на якому вони повинні вирішити, чи залишити актуальними колишні плани за обсягами видобутку на наступний рік або ж все-таки переглянути їх. Перспектива перегляду якраз викликана тим, що в ОПЕК вважають, що видобуток нафти в США в 2020 р. буде зростати більш повільними темпами, ніж раніше. Але при цьому ОПЕК не дає ніяких кількісних прогнозів уповільнення.
Тут потрібно зробити невеличкий відступ і пояснити, що ОПЕК-міжнародна міжурядова організація була створена для контролю квот видобутку нафти її учасниками. Іншими словами, це клуб з 14 країн, члени якого домовляються проводити загальну політику: збільшувати або знижувати видобуток нафти з метою вплинути на рівень її ціни, головним чином - не допустити обвалу цін і, відповідно, своїх доходів від продажу нафти. Вплив ОПЕК на ринок гарантовано тим, що країни, що входять в організацію, контролюють близько двох третин світових запасів нафти, третина світового видобутку і половину світового експорту.
А ось список з 14 країн, що входять в ОПЕК, дуже різношерстий: починаючи від Катару, де найвищий ВВП на душу населення в світі ($130 тис. за підсумками 2018 р.), до Венесуели, де бідність і злидні стали нормою. Також в ОПЕК входять як традиційні важковаговики типу Саудівської Аравії і Кувейту, так і такі крихітні експортери, як Ангола.
При цьому у ОПЕК немає механізмів контролю за дотриманням домовленостей країн-членів, все тримається на чесному слові, і тому самі договірні сторони часто порушують свої обіцянки. А на початку цього століття можливості ОПЕК впливати на ціну нафти і регулювати цей ринок ще більш скоротилися через широкомасштабного зростання видобутку нафти в країнах, що не входять в організацію.
І чільна роль у зниженні впливу ОПЕК належить США, які завдяки саме сланцевої революції істотно наростили видобуток нафти і в листопаді минулого року пройшли переломний момент в історії американської нафтовидобутку - з нетто-імпортера нафти вперше з часів Другої світової війни перетворилися в нетто-експортера. Зокрема, в середині 2018 р. з видобуваються 11 млн барелів на добу безпосередньо сланцева нафта давала 6,2 млн барелів.
При цьому прогнози ОПЕК про захід золотого століття сланцевої нафти суперечать оцінку здобичі, яку озвучило Міжнародне енергетичне агентство (International Energy Agency - автономний міжнародний орган в рамках ОЕСР) у своїй щомісячній доповіді 15 листопада. Згідно з прогнозом IEA темпи зростання видобутку нафти не тільки не скоротяться, але збільшаться. Якщо в нинішньому році видобуток не входять в ОПЕК країн має зрости на 1,8 млн барелів на добу, то в наступному році - вже на 2,3 млн, до 67,1 млн барелів.
І хоча, як зазначає IEA, зростання видобутку нафти в США дійсно сповільнюється, говорити про якесь скорочення впливу на світовий ринок немає підстав - на частку США припадає 85% збільшення світового видобутку до 2030 р. Таким чином, підкреслює IEA, зростання видобутку в США обмежить здатність традиційних постачальників регулювати експорт. А ОПЕК та її союзники в наступному році зіткнуться з великою проблемою: попит на їхню нафту може різко знизитися, оскільки прискориться зростання нафтовидобутку в інших країнах.
А ось Управління енергетичної інформації міненерго США (EIA) взагалі прогнозує на наступний рік зростання видобутку нафти в країні на 120 тис. барелів на добу - до 13,29 млн барелів. Для порівняння: в 2018 р. США добували в середньому 10,99 млн барелів на добу, в цьому році прогноз 12,29 млн барелів.
При цьому слід врахувати, що списки країн - членів ОПЕК та країн з найбільшими запасами сланцевої нафти практично не перетинаються - у обох фігурують тільки Венесуела і Лівія. Головними ж по запасах сланцевої нафти є Бахрейн (80 млрд барелів), Росія (75 млрд), США (78 млрд), Китай (32 млрд) і Аргентина (27 млрд). Тому можливостей у ОПЕК хоч якось вплинути на видобуток сланцевої нафти (окрім як за допомогою політичних заяв) практично немає.
Єдине, що може прогнути вниз показники видобутку сланцевої нафти - ціни на неї. Але США поки що покращують свої власні попередні прогнози. Зокрема, міненерго поліпшило свій попередній прогноз за середньою ціною нафти сорту Brent за підсумками нинішнього року з $63,37 за барель до $63,59. А прогноз на 2020 р. підвищено з $59,93 до $60,1 за барель.
Brent зникне, але залишиться
З наступного року в нафтової суміші, іменованої Brent, яка служить одним з еталонів для визначення цін на чорне золото в усьому світі, не стане нафти, видобутої на родовищі Brent в Північному морі, між Шетландськими островами і Норвегією. Компанія Royal Dutch Shell повністю припинить видобуток на цьому родовищі, яке було відкрито в 1971 р. і вважалося тоді одним з найбільших у світі.
Слово Brent утворена від перших літер назв горизонтів родовища - Broom, Rannoch, Etive, Ness і Tarbert. На початку 1980-х на родовищі було встановлено чотири видобувних платформи, які забезпечували видобуток 0,5 млн барелів на добу. На піку видобутку нафта марки Brent стала еталоном, від ціни на яку відлічувалися ціни і на інші сорти нафти. Ця марка стала еталонної завдяки надійності поставок, наявності декількох незалежних постачальників і готовність багатьох споживачів і переробників її купувати.
На початку 1990-х обсяги видобутку на родовищі різко впали, і еталон Brent став наповнятися в тому числі сумішшю з інших родовищ нафти Північного моря.
