Не боргова яма. Чому українцям на руку можливість ставати банкрутами
Три кити цивілізованості
Депутати нарешті прийняли Кодекс за процедурами банкрутства, згідно з яким вперше в історії України запроваджується механізм банкрутства фізичних осіб. Вже зараз багато експертів говорять про те, що прийняття цього важливого правового документа може додати в скарбничку світового рейтингу конкурентоспроможності від п'яти до десяти додаткових пунктів для позитивної оцінки нашої економіки. Хоча варто визнати, що не рейтингом єдиним живе кредитор і інвестор в Україні.
Питання захисту прав кредиторів/інвесторів має значення не так у прямому своєму тлумаченні, як у тих багаторівневих взаємозв'язках, які охоплюють усю систему економічних і фінансових операцій, що відбуваються між мільйонами суб'єктів економіки.
Це ті базові цінності, на яких побудовано благополуччя західного світу. І якщо древні думали, що земля стоїть на трьох китах, то західна цивілізація дійсно спирається на "гігантів" захисту прав кредитора, прав інвестора та титулів власності. Ці цінності в системі координат західної людини такі ж беззаперечні по своїй суті, як права людини і принципи суспільного договору.
Беззаперечність означає, що саму захист цих цінностей не потрібно обґрунтовувати в суді, точніше навпаки - суд сам повинен шукати механізми захисту, незважаючи на суб'єктивні обставини, які виникли у процесі реалізації учасниками економічної системи прав на них.
Хоча західні експерти часто говорять про те, що слово "захист" формує страдательное становище інвесторів/кредиторів і вже на лінгвістичному рівні закладається неправильне позиціонування державних інститутів по відношенню до них. На думку західного людини, права кредитора/інвестора потрібно не захищати, а забезпечувати. В тому числі на рівні законів.
Корисні наслідки
Яке практичне застосування така система має для звичайного українця? Багато років у нас в країні звучить мантра про низьких процентних ставках, мовляв, чому в Польщі фермер може кредитуватися під 4-5%, а у нас під 25%? З одного боку, свою роль грають інфляційні і девальваційні очікування.
Але ось парадокс. В Україні були періоди з нульовою інфляцією і стабільним курсом гривні, коли облікова ставка НБУ знижувалася до рівня однозначних чисел. А відсотки по кредитах ніколи сильно не знижувалися і в кращому разі становили 15-20%. Причина цього полягала і полягає у високих ризиках, які несуть у нас кредитори та інвестори.
Занадто велика ймовірність втратити частину своїх вкладень або навіть їх всі. А неефективна судова система не дозволить швидко повернути втрачене. Довгі роки бізнес в Україні будувався за принципами "кому я повинен, всім прощаю" і "борги віддають тільки боягузи". Не випадково в парламентах практично всіх останніх скликань серед депутатів завжди знаходилося кілька десятків недбайливих позичальників, які (або їх бізнес) мали астрономічні суми. Депутатська недоторканність гарантувала їм і недоторканність "кредитну".
Високий рівень ризиків вимагає значних витрат на формування резервів та страхування ризиків, тобто хеджування. Навіть якщо це приватний позику на кілька десятків тисяч доларів, то кредитор завжди тримає в умі можливість неповернення і компенсує цей ризик високою процентною ставкою.
Таким чином, без пониження внутрішніх кредитних та інвестиційних ризиків не варто очікувати і зниження процентних ставок.
Від посилення загальної законодавчої дисципліни по стягненню боргів має виграти все суспільство і економіка в цілому. Адже зараз, беручи кредит під 25%, позичальник платить не тільки за себе, але і за "того хлопця", який не повернув позику.
Джерело: НБУ
Низький рівень забезпечення прав кредитора разом з іншими макроекономічними факторами призвів до того, що в Україні до рівня "нижче плінтуса" скоротився коефіцієнт проникнення, що показує відношення чистих кредитів, виданих фізичним особам, до ВВП. Якщо в 2008 р. він становив 25,6%, то в 2017-му знизився до 2,7%. Тільки в нинішньому році завдяки пожвавленню кредитування населення з боку кількох державних і іноземних банків даний коефіцієнт зріс до 3%, хоча в розвинених країнах він складає в десять разів більше, а в США і зовсім 75%.
Джерело: НБУ
А те, що станом на серпень 2018 р. чистий портфель кредитів фізосіб в українських банках становить 109 млрд грн при рівні сформованих резервів 91 млрд грн, означає, що приблизно половина валового портфеля складається з непрацюючих кредитів.
Токсична середа
Ухвалений раніше закон про відновлення платоспроможності боржника (для юридичних осіб та підприємців) був досить прогресивний і закладав позитивну філософію - не банкрутство, а саме відновлення платоспроможності, у даному випадку важливо не порушити баланс інтересів позичальника і кредитора. Адже коли порушуються права останнього, це призводить до зростання процентних ставок і посилення умов кредитування. А коли порушуються права першого - це стає причиною завмирання кредитних операцій, адже ніхто не хоче лізти у добровільну кабалу.
Але як це зазвичай буває, будь-який законодавчий акт, розроблений із застосуванням кращої європейської практики, розбивається у нас про скелю практики його застосування та трактування тих чи інших норм у вітчизняних судах.
І тоді взятий кредит, виявляється, можна не повертати, тому що у керівника банку, який його підписав, не було на те повноважень, або він не був затверджений наглядовою радою, як того вимагав статут. Або, видаючи валютний кредит, банк не отримав індивідуальної ліцензії НБУ, хоча у нього була ліцензія генеральна, але кого це цікавить. А чого варті приклади "керованого банкрутства", особливо в секторі палива та енергетики, коли компанія працює, але при цьому не погашає податкову заборгованість і не повертає інші борги, адже вона банкрут.
Прийнятий кодекс покликаний по можливості максимально повно охопити весь комплекс проблемних питань, хоча принцип беззастережного захисту прав кредиторів/інвесторів має бути більш чітко відображено в Основному Законі.
З прийнятої редакції кодексу були видалені вимоги щодо автоматизованого арешту банківських рахунків боржників та з єдиного реєстру боржників, що певною мірою позбавляє його кумулятивний вплив.
"Книга друга"
Зате є "Книга друга. Відновлення платоспроможності фізичної особи". Це дійсно революційна частина законодавчого акта, адже раніше про таке явище, як боргові тюрми, ми знали лише з праць класиків марксизму-ленінізму та ще письменників XIX ст., наприклад Чарльза Діккенса. У цьому плані нам пощастило, бо ми все ж таки живемо в XXI ст., а значить, транзитом проскочили "найстрашніше" і тепер можемо починати намагатися відновлювати платоспроможність фізичних осіб, а не кидати їх у боргові ями.
Насправді процедура банкрутства - це не стільки репресивний механізм по відношенню до людини, скільки інструмент полегшення його долі, адже дана модель дозволяє призупинити виконання вимог кредиторів, нарахування відсотків, пені і штрафів, а також списати частину боргу.
Під час кризи 2014-2015 рр. фізичні особи активно застосовували технологію поширення на себе норм законодавства з питань банкрутства фізичних осіб-підприємців (для них така процедура була введена вже давно). Це більше схоже на звичайну маніпуляцію з кредитними коштами, але сам факт застосування таких юридичних сурогатів говорив про те, що "фізики" самі активно шукали шляхи заходу у стан банкрутства. І в цьому немає нічого поганого, адже на Заході добровільно оголошують себе банкрутами навіть зірки Голлівуду.
Відтепер банкрутство фізичної особи повинен проводити арбітражний керуючий (як це відбувається і з юрособами). За це він візьме п'ять мінімальних зарплат за проведення процедури реструктуризації боргів боржника або через процедуру погашення вимог кредиторів. Плюс 5% від стягнутих коштів і 3% від вартості реалізованих активів.
Сам боржник може пройти через процедуру реструктуризації боргів, погашення боргів або укладення мирової угоди з кредиторами. Судові справи щодо банкрутства фізичних осіб будуть розглядати господарські суди за місцем проживання боржника.
Враховуючи завантаження господарських судів та їх оперативність, найближчим часом варто очікувати своєрідний судовий блекаут.
Процедура банкрутства може бути відкрита, якщо сума безспірних вимог кредиторів (щодо яких судові рішення набрали законної сили) становить не менше ста мінімальних заробітних плат, тобто з нового року - 420 тис. грн. З моменту відкриття судового провадження припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій по відношенню до боржника, вводиться мораторій на задоволення прав кредиторів, а реалізація майна боржника відбувається згідно з процедурою банкрутства, арбітражним керуючим. Сам боржник обмежується в праві керувати своїми майновими та корпоративними правами.
Саме прийняття кодексу - це лише перший крок. Потрібні конституційні зміни, що визначають беззаперечне забезпечення в Україні прав інвесторів і кредиторів. Важливим елементом є і спеціальний закон про банкрутство фізичних осіб, який варто взяти і який повинен розмежовувати трирівневе участь у процедурі банкрутства держави, боржника і кредитора. Причому рівень фінансової відповідальності кредитора має видозмінюватися залежно від виду заборгованості: кредитор - професійний учасник, приватний кредитор, кредитор за податками і комунальним послугам. Тільки в такому разі можна буде забезпечити баланс інтересів і кредитора, і боржника, і держави. Як показує світова практика, трирівнева система відповідальності - соціально справедлива і тому - найбільш ефективна.