НБУ прикрив лавочку. Де тепер Приватбанку шукати гроші на виплату депозитів

Йшли до ринку - прийшли до СРСР

На сьогодні більша частина банківської системи України сконцентрована в сегменті держбанків. І він поділений між трьома найбільшими фінансовими установами: Приватбанком, Ощадбанком і Укрексімбанком. Є ще, правда, Укргазбанк, але специфіка участі держави в капіталі та історія його "одержавлення" призвели до того, що дана установа на ринку тримається осібно.

Наскільки ж наша банківська система зуміла оздоровитися після "клистира", прописаного їй в НБУ в 2014-2016 роках?

Обсяг непрацюючих кредитів в банках у серпні цього року зріс до рекордного рівня в 656 млрд грн (+25 млрд грн). Дивна "очищення" вийшла: систему чистили від банків, а треба було - від проблемних активів. Як, втім, це робили в США і ЄС після глобальної фінансової кризи 2008 р., застосовуючи ринкові механізми (венчурне інвестування) та квазідержавні моделі (санаційний банк).

Ринкові механізми "очищення" у нас так і не наважилися застосувати, а положення про санаційний банк досі залишилися лише на сторінках законопроектів. Замість централізованого санаційного установи проблемними активами в Україні займається Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Хоч це і не його історична місія, і організаційно він до неї не пристосований і не був готовий. Але якщо на Заході "токсичні" активи витягували з банків, щоб вони жили (щось на зразок хірургічного видалення пухлини з хворого організму), то у нас в країні вирішили займатися розчленуванням, тобто розбиранням "вбитих" банків на складові. У ролі "патологоанатома" виступив банківський нагляд НБУ, майже 100 фінустанов були виведені з ринку, і вони були з українським капіталом.

Велика частина проблемних активів (непрацюючих кредитів по термінології Нацбанку) залишилася в державних банках - більше 70%. За ними йдуть банки з іноземним капіталом і рівнем "шлаку" понад 45%. В банках з українським капіталом "проблемка" становить 25-30%, при цьому вони найбільше постраждали від "важкої долоні Сарумана" у вигляді регулятора. Логічно, чи не правда...

Сьогодні велика частина банківської системи належить державі, і будь-міністр фінансів в Україні за визначенням стає Ротшильдом, хоча точніше - "каліфом на годину". Але "години", як правило, вистачає. Фінансовий ринок поділений між чотирма держбанками з невеликою домішкою "іноземців" та "місцевих", залишених в якості екзотики і тубільного антуражу.

Загалом "ласкаво просимо в СРСР". Такий банківської системи, до речі, немає в жодній європейській країні. Зате є в РФ, де частка держбанків зросла до 66%.

А тепер оцінимо "красу гри". Станом на вересень держбанкам в Україні належало 59% загальносистемних активів, 63% коштів клієнтів і 38% виданих кредитів. При цьому рівень капіталу становив 40% загальносистемного, а розмір непокритих збитків - 64%. У цьому числовому ряду вловлюється легка диспропорція: 63% коштів клієнтів в пасивах забезпечуються лише 38% кредитного портфеля в активах. У наявності явний фінансовий розрив. Сталося це тому, що рівень непрацюючих кредитів в держбанках значно вище, ніж у приватних: частина кредитного портфеля була "амортизирована" з допомогою резервів. Саме тому власний капітал держбанків (60 млрд грн) майже в 4,5 рази поступається розміром непокритих збитків (268 млрд грн).

Куплений за гривню виявився "найдорожчим"

А як себе почуває найбільший з держбанків з логічним назвою "Приватбанк", або "перший після Нацбанку"?

Джерело: НБУ

Станом на 1 вересня його активи склали 509 млрд грн, або 26% загальносистемних.

Від колись величезного кредитного портфеля банку, виданого юридичним особам, і який наближався до 200 млрд грн, залишилися ріжки та ніжки в 10 млрд грн! Вся інша кредиторська заборгованість "пішла" в резерви, тобто, по суті, "подарована" колишнім позичальників, а це ні багато ні мало - мінус 204 млрд грн.

Більш-менш "живий" - кредитний портфель фізичних осіб (37 млрд грн) з обсягом резервів 28 млрд грн. Але це тому, що експансія на ринок споживчого кредитування і на інші роздрібні сегменти сталася вже в останні роки, і цей портфель ще не встиг банально знецінитися. Втім, як показує практика, кредити фізосіб у разі кризи вмирають першими.

З ліквідного: готівка в розмірі 13 млрд грн, що зрозуміло, враховуючи розмір розрахунково-касового бізнесу банку, та кошти в НБУ - 8,8 млрд грн. В інших банках - приблизно стільки ж (8,5 млрд грн).

Осьова опора фінансової стабільності - портфель ОВДП, внесений у статутний капітал Приватбанку новим власником - Мінфіном. Зараз це 156 млрд грн за балансовою вартістю.

Це так звані "капіталізаційні" облігації. Про них трохи пізніше. Цілком очевидно, що тільки наявність ОВДП надає банку стійкість, без них він давно перетворився б на "порожній горіх" і збанкрутував.

Джерело: НБУ

Що стосується пасивів банку, то тут ситуація ще більш вражаюча: кошти юридичних осіб становлять 41 млрд грн. Вклади фізичних осіб досягли 178 млрд грн, з них до запитання - 62 млрд грн, або 35%, що вкрай багато, враховуючи якість активів. Один з ризиків - розрив між строковістю активів та пасивів, так званий "геп". Сума непогашеного "рефинанса" становить майже 10 млрд грн.

Джерело: НБУ

Корінний основою стабільності будь-якого банку є його капітал і рівень прибутку. На даний момент капітал Приватбанку становить 32 млрд грн, а розмір непокритих збитків - мінус 192 млрд грн, або в шість разів більше.

Будемо шукати ринок або повертати власнику

У своєму недавньому інтерв'ю заступник керівника банку Галина Пахачук оцінила масштаб монетизації портфеля капіталізаційних ОВДП.

Простими словами, насправді держава поки ще не витратив на порятунок Приватбанку ті 150 млрд грн, про яких не говорив тільки ледачий. Після націоналізації в його статутний капітал Мінфін вніс портфель ОВДП на 155 млрд грн за балансовою вартістю.

Відбувся перший етап фінансової допомоги - "капіталізація" ОВДП. Велика їх частина і далі перебуває на балансі банку, і держава ще не погашав ці цінні папери. Але приблизно 27 млрд грн припало монетизувати: сталося це на початковому періоді націоналізації, коли населення і бізнес почали масово забирати свої гроші з банку.

У грудні 2016-го - січні 2017-го Приватбанку довелося продати (монетизувати) ОВДП на зазначену вище суму. Покупцем виступив Нацбанк, так як на ці види цінних паперів тоді було важко знайти охочих, і більш того, проблематично продати за короткий термін на ринку величезний портфель держоблігацій. Якщо, звичайно, не буде прийнято рішення демпінгувати.

Як заявила Галина Пахачук, після січня 2017 р. монетизація належать банку ОВДП не проводилася. Натомість за минулий період йому вдалося купити на ринку нових ОВДП приблизно на ті ж 27 млрд грн, тобто, по суті, відбулося заміщення об'єму раніше монетизованих паперів новими.

Новий портфель держоблігацій цілком ринковий. Це короткі гривневі та середньострокові валютні цінні папери (близько півтора років до дати погашення).

У той же час основний портфель ОВДП банку у вигляді капіталізаційних ОВДП на суму 128 млрд грн являє собою індексовані і термінові відсоткові цінні папери з божевільною для нинішніх українських реалій дюрацією - від дев'яти до 10 років.

Нагадаємо, дюрація - це середньозважений строк до дати погашення портфеля цінних паперів, де "вагами" виступає дисконтована вартість фінансових потоків. Простими словами, ОВДП з середнім періодом погашення більше ніж дев'ять років нікому не потрібні.

Причому ринок на такі довгі гривневі борги в Україні з'явиться не скоро і вже точно не в цьому і не в наступному році. Тобто Приватбанк приречений мати в своїх активах 56% ОВДП, які нікому, крім Нацбанку, не потрібні.

У цьому зв'язку досить загадково виглядає стратегія розвитку банку до 2022 р., яка передбачає зниження частки держпаперів в активах банку. Але як цього досягти?

Галина Пахачук виділяє три варіанти, кожен з яких "краше" іншого:
1. Продати з великим дисконтом, тобто собі в збиток. Судячи з усього, такий варіант поки не розглядається, хоча в Україні є кілька "інвестиційних лисиць", які так і чекають доки "национализированная ворона" випустить із дзьоба сир у вигляді портфеля ОВДП.
2. Дочекатися появи на ринку такі папери, але це схоже на очікування рачиного свисту на горі.
3. Повернути власнику, тобто Мінфіну. Цей варіант можливий у разі якщо банк запрацює приблизно 150 млрд грн прибутку. Варіант кшталт нашої колонізації Марса в найближче десятиліття.

Труднощі "перекладу"

Якщо перевести все це з банкірського мови на загальновживаний: у держави немає варіантів щодо скорочення портфеля ОВДП на балансі Приватбанку, як немає і альтернатив щодо забезпечення його фінансової стабільності, є тільки стара-добра монетизація.

На даний момент на фондовому ринку України в обігу знаходиться ОВДП на суму 743 млрд грн, причому найбільше їх у банків, особливо державних.

Таким чином, навіть ринковий портфель ОВДП, куплений Приватбанком, приватним інвесторам проковтнути буде складно. А в разі нової кризи і масового відтоку вкладів - найбільший удар прийдеться саме на держбанки. Якщо в 2008-му основний удар припав на банки з іноземним капіталом, а в 2014-2015 роках - на банки з українським, то майбутня криза доведеться амортизувати державним фінансовим установам та їх власнику Мінфіну.

Нацбанк заявив, що в майбутньому він відмовляється від фіскального домінування, тобто більше не буде викуповувати ОВДП, які належать держбанкам. В піковому випадку їм доведеться розраховувати на себе і на допомогу ринку. Щодо Приватбанку, як зазначалося, навіть ринковий портфель облігацій продати приватним покупцям буде складно, адже в разі кризи вони самі будуть скидати свої портфелі цінних паперів. А що стосується основної частини капіталізаційних ОВДП, то, повторимося, крім НБУ вони нікому не потрібні.

Чи є у вас план?

На жаль, у нас так і не була запущена модель оздоровлення Приватбанку, розроблена з використанням кращої закордонної практики, особливо досвіду Латвії. Parex banka в цій країні був націоналізований в 2008 р. за рішенням уряду Латвії, а вже в 2010-му влади провели його реструктуризацію з виділенням двох нових фінансових установ: Parex Banka, в якому залишилися проблемні активи, і банку Citadele, якому були передані ліквідні активи і клієнтська база. Наш системний Приватбанк можна було розділити на кілька частин. Перша - це юридична оболонка для продовження судів з колишніми власниками. Друга - новий ребрендірованний банк з ліквідною частиною активів і зобов'язаннями у вигляді депозитів. І третя - платіжний сервіс, який можна було б з успіхом приватизувати із внесенням коштів, отриманих від його продажу в статутний капітал нового банку і виведенням з нього частини неліквідного портфеля ОВДП.

На жаль, останні два роки були фактично витрачені даремно, Приватбанк так і не відновив свою ринкову позицію у сфері кредитування і не зміг знайти спеціалізовану цільову нішу, наприклад, кредитування малого бізнесу та/або іпотека. Швидше за все, його доля "зав'язана" на складних підкилимних зобов'язання і навряд чи вирішиться до початку нового політичного циклу.