$1,3 млрд за Крим. Коли Ощадбанк відкриє полювання за майном
Як повідомила прес-служба банку, 22 жовтня Паризький апеляційний суд виніс рішення на його користь і відхилив спробу РФ припинити примусове виконання рішення міжнародного арбітражного суду.
Нагадаємо історію цього питання. Ощадбанк почав арбітражний розгляд з Росією в січні 2016 р. Слухання проходило згідно з Арбітражним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі від 1976 р., а також у відповідності з Угодою між Кабміном України та урядом РФ про заохочення і взаємний захист інвестицій.
Майже рік тому, 26 листопада 2018 р., Ощадбанк виграв цей арбітраж: суд зобов'язав Росію відшкодувати банку $1,3 млрд збитків та проценти, які почали нараховуватися з моменту прийняття цього рішення до виплати компенсації.
Причому в суму збитків були закладені не тільки втрачені активи в Криму (станом на березень 2014 р. в Ощадбанку там було 294 відділення), але і прибуток, який банк міг би отримати, продовживши діяльність на півострові. При цьому майже половина компенсації - це кредити компанії Active Solar LLC, яка належала сім'ї Клюєвих, і недоотримані доходи у вигляді відсотків. Згідно з рішенням арбітражу Росія повинна була негайно виплатити $1,111 млрд, у тому числі $598 млн - за втрачені активи, $484 млн - в рахунок понесених збитків, і $29 млн - за втрачені активи третіх осіб і втрачене забезпечення по транзакціях з іншими філіями.
Відповідно до статті 32 Арбітражного регламенту рішення є остаточним і обов'язковим для сторін, які повинні виконати його без зволікання. Однак Росія подала скаргу на це рішення в Паризький апеляційний суд. І ось 22 жовтня Ощадбанк і виграв апеляцію.
"ДС" з'ясовувала, чому Росії вдалося оскаржити рішення арбітражу, воно може бути оскаржене знову і коли Ощадбанк зможе почати стягувати з Росії $1,3 млрд.
Як пояснив керуючий партнер адвокатського об'єднання Suprema Lex Віктор Мороз, рішення арбітражу дійсно не підлягає оскарженню і повинно бути виконано негайно, але, відповідно до Конвенції про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йоркська конвенція 1958 р.), одним з елементів захисту є питання подальшого виконання рішення арбітражу. "Росія в Паризькому апеляційному суді оскаржувала не сам позов Ощадбанку по суті, а намагалася тимчасово призупинити виконання рішення арбітражу", - сказав він.
У свою чергу юрист практики міжнародного арбітражу AVELLUM Олексій Маслов зазначив, що юридичним місцем арбітражу була Франція, а це означає, що до арбітражу і арбітражного рішення застосовується французьке право, яке дозволяє сторонам скасувати остаточне арбітражне рішення у французьких судах, але тільки на підставі обмеженого і певного переліку формальних причин. Вони стосуються порушення процедури арбітражного розгляду - наприклад, якщо бік не повідомляли про це. Переглядати спір по суті французькі суди не можуть.
За словами Маслова, в рамках такого оскарження сторона може додатково просити суд призупинити виконання арбітражного рішення: "для цього їй потрібно довести, що таке виконання може суттєво порушити її права. Як ми розуміємо, Росія скористалася зазначеним правом, але французький суд не підтримав її позицію і не призупинив виконання рішення".
До речі, в повідомленні самого Ощадбанку кажуть, що основним аргументом Росії було те, що примусове виконання арбітражного рішення в країнах, які в меншій мірі захищають державний імунітет, ніж Франція, може завдати їй шкоди, а отже РФ нібито може понести матеріальні збитки. І росіяни просили Паризький апеляційний суд припинити примусове виконання рішення арбітражу, "щоб захиститися від будь-яких спроб його примусового виконання за кордоном".
За словами Мороза, крім звернення до апеляції є й інші зачіпки, які Росія теоретично може використовувати, щоб затягнути виконання рішення арбітражу. Але, не знаючи матеріалів справи, складно судити, наскільки вони застосовні саме в цьому випадку.
Північний сусід всіляко ігнорує рішення міжнародних судів, тому єдиний спосіб стягнути збитки українському банку - шукати належить державі Росія (а не російським компаніям) майно, що перебуває в інших країнах, накладати на нього арешт і реалізовувати. Правда, такі арешти також можуть бути оскаржені Росією.
За словами Маслова, зараз Ощадбанк абсолютно не обмежений в тому, щоб подавати заяви про визнання та виконання арбітражного рішення проти Росії в будь-якій країні, де у неї імовірно можуть перебувати активи. В Україні, до речі, це арбітражне рішення вже було визнано.
"У разі визнання такого рішення судами держави, Ощадбанк може претендувати на стягнення активів Росії, знаходяться в такій державі у порядку, встановленому національною процедурою держави. У той же час можна з упевненістю сказати, що істотною перешкодою для Ощадбанку стануть положення про суверенний імунітет, які будуть захищати активи Росії від примусового стягнення. Зокрема, майно дипломатичних представництв, місій та інше майно, яке не використовується у комерційних цілях, не може підлягати стягненню без згоди держави-боржника", - сказав Маслов.
Зазвичай у подібних випадках для пошуку майна наймаються міжнародні компанії з офісами в різних державах, і ті проводять аудит, підключають детективів та аудиторів, аналізують різні реєстри і іншу інформацію. Однак ці пошуки і справляння майна може розтягнутися на роки, і подібних випадків успішного стягнення боргів з держави було не так вже й багато - до півтора десятків.
Втім, зараз складно говорити про конкретні терміни і шанси стягнення - вони багато в чому будуть залежати від особливості законодавства і тактики Росії в кожній юрисдикції. Маслов припускає, що це може зайняти кілька років. Ощадбанк - далеко не перший в черзі на стягнення. Наприклад, вже деякий час за майном ганяються акціонери Юкоса" з арбітражним рішенням на суму понад $50 млрд.