Банкрутство по-новому. Чому власники і керуючі бізнесами кинулися переписувати шлюбні контракти
За позовами кредиторів суди вже приймають рішення про стягнення грошей з менеджменту, що пустили підприємства на дно, при цьому відмовки "я не знав" або "я не розібрався" не діють
Директор відповість за все
Юристи кажуть, що одна з найцікавіших новел, які приніс на ринок банкрутства Кодекс по процедурам банкрутства, який вступив в силу в жовтні 2019 р., це солідарна і субсидіарна відповідальність третіх осіб за борги підприємств-банкрутів.
Солідарна відповідальність — це відповідальність менеджменту своїм майном за доведення керованих підприємств до банкрутства. А субсидіарну — відповідальність як менеджменту, так і засновників, акціонерів підприємства-банкрута, а також "інших осіб". Вираз "інших осіб" в Кодексі дає можливість залучати до відповідальності за доведення до банкрутства підприємств досить широке коло людей: від власника майна до головного бухгалтера.
Простіше кажучи, якщо підприємство зазнало краху з вини його власників або менеджменту, то кредитори цього суб'єкта господарювання в разі, якщо вони не отримали повного відшкодування своїх фінансових претензій при процедурі ліквідації підприємства-банкрута, тепер можуть спробувати отримати гроші з його акціонерів, засновників, тіньових власників і навіть керівників.
Введення солідарної та субсидіарної відповідальності привнесло на український ринок банкрутства певне пожвавлення. У нас маса випадків, коли формальними власниками бізнесу (за документами) виступають люди без певного місця проживання, а справжні власники керують з тіні. Якщо такий бізнес терпить крах, реальні власники швидко виводять з підприємства все цінне, залишаючи голі стіни і бомжа-директора, який часто навіть не знає, чим він керує. Пошук справжніх власників бізнесу — це майже детектив, але навіть якщо їх і знайдуть, то до недавнього часу їм і претензій пред'явити не можна було.
Кредитори підуть в суд
Але коли кредитори отримали в свої руки правовий інструмент для стягнення грошей, то почали частіше звертатися до суду. Адвокати, аналізуючи практику інших країн, пророкують, що кількість позовів, спрямованих на пошук і стягнення грошей з реальних власників підприємств-банкрутів, буде істотним.
У солідарній відповідальності керівників підприємств є кілька цікавих аспектів. По-перше, директори та бухгалтери, яких кредитори притягнуть до суду відповідати за борги їхніх підприємств-банкрутів, повинні будуть самі доводити, що в банкрутство немає їхньої провини. Тому якщо, наприклад, по відношенню до кримінальних злочинів діє презумпція невинності — людина не вважається винною, поки не доведено протилежне, — то у випадку з недбайливими директорами, які допустили банкрутство підприємства, ситуація буде зворотною: вони спочатку будуть під підозрою і самі будуть змушені доводити, що вони ні до чого.
При цьому менеджмент підприємства-банкрута може бути притягнутий до фінансової відповідальності як за свої дії, так і бездіяльність, якщо воно призвело до банкрутства. За словами адвокатів, ця норма змусила нинішніх менеджерів діючих підприємств різко наростити обсяг різних посадових інструкцій — щоб потім, в разі банкрутства, їм складніше було пред'явити претензію, що вони нічого не робили.
За позовами кредиторів суди вже приймають рішення про стягнення грошей з менеджменту, що пустили підприємства на дно, і при цьому судова практика свідчить, що відмовки "я не знав" або "я не розібрався" не діють — судді вважають, що керівники підприємств не можуть в своє виправдання посилатися на незнання аспектів діяльності бізнесу, яким вони управляли.
При цьому до відповідальності за доведення до банкрутства підприємств можуть залучити не тільки тих менеджерів, безпосередньо при яких бізнес збанкрутував, а й тих, хто працював і доклав руку до розкрадання і банкрутства бізнесу і до них.
Зіна, де наш шлюбний контракт?
Введення субсидіарної і солідарної відповідальності, як це не дивно на перший погляд, відбилося і на сімейних справах власників і менеджерів бізнесу. Сімейний кодекс встановлює, що майно, нажите в шлюбі, при розлученні ділиться між чоловіком і дружиною порівну, навіть якщо власником записаний тільки один з подружжя. Однак люди з великими грошима підписують шлюбні контракти, в яких фіксуються всі аспекти поділу майна у разі розлучення.
Адвокати відзначають, що якщо ще кілька років тому головною темою шлюбних контрактів був саме розподіл майна між подружжям у разі розлучення, то тепер власники бізнесу і топ-менеджери переписують їх таким чином, щоб у разі банкрутства бізнесу і виклику до суду з приводу субсидіарної або солідарної відповідальності як можна більше майна залишити в родині.
За словами одного з адвокатів, в сусідній країні зараз слухається справа, в якому кредитори намагаються стягнути 30 об'єктів нерухомості, подарованих керівником одного з підприємств-банкрутів своїм неповнолітнім дітям. Адвокат очікує, що незабаром подібні судові справи, спрямовані на пошук і стягнення майна, яке прудкі директора вивели на родичів, варто чекати і в Україні.
