Навчили не того. Чому у аграріїв кадровий голод при 30 тис. випускників на рік

Кадрове питання зіпсував АПК

Україна вже відбулася як велика аграрна держава, але її потенціал у цій сфері поки не розкритий навіть частково. У середньому по світу виручка з гектара становить близько $1600, тоді як в Україні показник прибутковості з гектара - близько $200. Низька ефективність українського агросектору не тільки наслідок неготовність інвестувати в нові технології, але і результат гострої нестачі кваліфікованих кадрів.
Інакше кажучи, нам гостро не вистачає фахівців, які добре уявляють собі, чим сучасні технології, використовувані в сусідніх країнах, відрізняються від тих, яких навчали ще в СРСР, адже не секрет, що досі надто багато українські фермери продовжують господарювати по-старому, маючи слабке уявлення про хід агротехнічного прогресу.

17 аграрних університетів, три агроинститута, дві агроакадемії, 86 агроколледжей і технікумів навчають зараз близько 153 тис. студентів. З них 90 тис. - за рахунок бюджету. Кожен рік у розпорядженні АПК - 30 тис. випускників. А це, за оцінками експертів, на 20 тис. більше, ніж здатна прийняти галузь, заради якої намагається система освіти.

"Більше того, ті, хто все-таки йде працювати за профілем, практично є профнепридатними, так як в масі своїй не володіють сучасними навичками, а деколи й несучасними теж, - каже голова Ради з питань аграрної освіти при Міносвіти і президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса. - Виходить, величезна кількість грошей держава викидає на те, щоб у підсумку підготувати кур'єра або працівника для ресторану швидкого харчування".

Парадокс, але одночасно в країні утворився гострий дефіцит кваліфікованих кадрів робочих спеціальностей. При цьому досвідчені працівники не володіють новими знаннями в агротехнологіях і чужі інновацій. Ті, кому за 40, а це кістяк галузі, важко піддаються навчанню сучасним практикам.

Приміром, у провідних українських агрохолдингах більшість працівників - це люди вікових категорій 31-45 і 46-55 років. Такий вік дозволяє активно вносити внесок в розвиток компанії. Гірша ситуація з молодими фахівцями, яких в агрокомпанії всього 18%. А дефіцит молоді створює проблеми при передачі знань більш досвідченими фахівцями.

Сьогодні у агрокомпаній виникають труднощі в забезпеченні працівниками виробничих професій: механізаторів, тваринників, водіїв та комірників. Почасти це пов'язано з тим, що істотно зросли вимоги до представників цих професій.

Приміром, далеко не кожен тракторист може влаштуватися на роботу в сучасний агрохолдинг. Адже молодь, яка навчається в профтехучилищі чи навіть вузі, найчастіше навчається на базі старих МТЗ. І такий спеціаліст абсолютно не готовий для роботи, наприклад, на техніці Fendt або John Deere. Йому необхідна адаптація та перенавчання. І тільки через три-чотири місяці такий працівник зможе працювати ефективно.

Приклад розв'язання проблеми

Поки що фінансується державою освіта відстає від потреб ринку, великим агровиробникам доводиться інвестувати в аграрну освіту і в кадрову політику нарівні з землею і насіннєвим фондом. І це дає результат: наприклад, Група компаній Ukrlandfarming увійшла в топ-5 роботодавців України у сфері АПК в рейтингу "Топ-20 роботодавців України" від журналу "Влада грошей".

При відборі враховувався ряд критеріїв, що характеризують якість робочих місць і їх надійність. Зокрема, це збільшення числа співробітників і зростання зарплат у порівнянні з минулим роком, можливості для професійного та кар'єрного зростання. Також бралися до уваги особливості HR-стратегії і HR-політики компанії. При складанні рейтингу використовувалися відкриті джерела, в тому числі офіційна інформація компаній, відомості на сайтах з працевлаштування, повідомлення ЗМІ, думки галузевих експертів, відгуки працівників і здобувачів на форумах в соціальних мережах.
Сьогодні Ukrlandfarming створює робочі місця для більш ніж 20 тис. осіб. Компанія розробила навчальні програми, які враховують тенденції розвитку агробізнесу та базуються на індивідуальних планах розвитку співробітників.

Крім того, свої особистісні навички співробітники розвивають завдяки роботі неформального Клубу вільного спілкування Ukrlandfarming "Антикафе". Там можна брати участь у дискусійних зустрічей, обговорення фільмів, бізнес-іграх, вчитися новому у запрошених авторитетних спікерів. У компанії також створено Інститут внутрішніх тренерів та наставництва. Беручи участь в тренінгах та інших подіях, співробітники знаходять відповіді на свої питання і розвивають кар'єру пліч-о-пліч з досвідченими фахівцями. Існує також проект "Внутрішній кадровий резерв" - можливість рости паралельно із зростанням компанії. Завдяки цьому проекту велика кількість співробітників агрохолдингу змогли розкрити свій лідерський потенціал, розвинути компетенції та побудувати кар'єру в компанії.

Тепер прикладу Ukrlandfarming дотримуються багато учасників агроринку. Причина в тому, що зміни на ринку праці диктують нові вимоги до роботодавців, а сам він дуже змінився. Якщо подивитися на статистику, ще в 2017 р. на 10 вакансій припадало 50 безробітних, в 2018-му - чотири, а в цьому році вже всього три працівника на кожні 10 вакансій.

Так, виїзд за кордон сильно скоротив чисельність безробітних в Україні і в багатьох регіонах породила гострий дефіцит робочих рук. Наслідок цих змін полягає в тому, що при пошуку роботи кандидати стають більш вимогливими до умов праці, питань медичного страхування, пільг тощо

Нестандартний шлях

Зараз, коли готується до відкриття ринок землі, Україна знаходиться в унікальній ситуації: є величезна кількість дрібних власників ділянок сільгоспземель і практично кожен при бажанні може спробувати себе у ролі фермера. Тут виникає несподівана паралель з ІТ-індустрією - сьогоднішнім світовим лідером по прибутковості бізнесу.

В США, Європі, Ізраїлі, в інших світових центрах розвитку комп'ютерних технологій буквально культивується культура стартапів. Держава і приватні венчурні фонди всіляко стимулюють молодих людей не просто висувати технологічні ідеї, але і створювати невеликі компанії для їх втілення - стартапи.

Однак закони економіки невблаганні: стає прибутковим один стартап з десяти. Ще менше тих, хто з часом перетворюється в стабільну і велику IT-компанію, - їх кількість навіть у США обчислюється парою-трійкою десятків на рік на всю країну. Інші банкрутують.

Але люди-то нікуди не діваються. І якщо поцікавитися, ніж зазвичай далі займаються засновники провалилися стартапів, то ми виявимо, що більшість з них дуже гідно працевлаштовані в найбільших IT-корпорацій, займають там далеко не останні місця.

Так працює принцип "за одного битого двох небитих дають". Немає принципової різниці, створив людина ІТ-стартап в передмісті Сан-Франциско або невелику ферму на Житомирщині: все одно за рік роботи він отримав більше практичного досвіду, ніж за п'ять років навчання у вузі або роботи за наймом у своїй сфері діяльності. Та й сам цей досвід у багато разів більш різноманітний, ніж той, який може отримати студент чи найманий працівник.

Це як раз те, що Україна може собі зараз дозволити дати людям можливість вчитися сільськогосподарського справі на власному досвіді, експериментувати, намагатися застосовувати нові аграрні технології. Хоча, звичайно, і для власних фермерських спроб людині потрібно мати мінімальну сільськогосподарську освіту, інакше результат в будь-якому випадку буде визначений.