Не та блокада. Як правильно боротися з "ЛДНР"
Раніше такими темами були: демократія, інтеграція в Європу і т. д. На жаль, більшість із представників політичної "еліти" нічого не тямлять ні в демократичних механізмах управління країною, ні в тому, як грамотно інтегрувати країну в Європейський економічний простір. Нічого не зроблено ефективного ними і на терені "гібридної" боротьби з агресором. Але якщо у випадку з євроінтеграцією підвів рівень економічних знань (володіння мовою в Брюсселі не допомогло), то у випадку з санкціями у товариства "зародилися сумніви".
Світова практика знає декілька класичних прикладів санкційної політики, причому в різних импостасях: географічна блокада, військове покарання агресора, фінансові санкції.
Географічна блокада таких країн, як Ірак, Лівія, КНДР, призвела до падіння авторитарних режимів, або до посилення диктатури. Втім, загроза блокади нафтових танкерів у Перській затоці не зупинила Саддама Хусейна від агресії проти Кувейту. Жорстка система санкцій проти КНДР не завадила Північної Кореї періодично запускати балістичні ракети і проводити випробування ядерної зброї. Пряма агресія призвела до ще більш сумних результатів: в Іраку з'явився ИГИЛ, Лівія розпалася на групу родо-племінних спілок...
Але Іран, який представляв у Близькосхідному регіоні одну з основних загроз для Ізраїлю, піддався більш витонченому методом "виховання": фінансових санкцій. Іранські банки були відключені від системи міжнародних розрахунків SWIFT, активи іранських банків на кореспондентських рахунках у західних банках були заблоковані (приблизно $40-50 млрд). В результаті Іран підписав меморандум про переведення своєї ядерної програми в мирне русло, і для цього не знадобилося ні блокувати іранські судна, ні здійснювати військову експансію. Загроза миру на Близькому Сході була нейтралізована за клавіатурою комп'ютера. Собівартість такого санкційного пакету для Заходу настільки мала, що навіть не підлягає обліку, зате ефект величезний. І головне - досягнутий позитивний результат, за який не довелося гинути людям.
Тупиковий варіант
В Україні в даний момент спостерігається дика суміш самих неефективних і витратних механізмів боротьби з агресією. Частково такий пасьянс нав'язаний РФ, частково - добровільно прийнято українською стороною. До цих інструментів слід віднести і військову тактику, що нагадує битви Першої світової, і блокаду активістами шляхів сполучення з непідконтрольними територіями, та діє дозвільний механізм по переміщенню вантажів та виплаті пенсій. Україна на державно-суспільному рівнях змушена або пасивно воювати, або активно проводити географічну блокаду територій, реально заблокувати які практично неможливо. І в першому, і в другому випадку позитивний результат недосяжний.
Фінансові санкції в сучасному світі можна прирівняти до високоточній зброї. Саме їх панічно боїться керівництво РФ.
Всі кулуарні домовленості Москви зводяться не до зняття чинних санкцій, а до отримання гарантій не введення нових, насамперед щодо російської фінансової системи.
Ще восени 2015 р. Bloomberg надрукував цікаву статтю під назвою "Центральний банк без валюти, без процентних ставок, але з банкоматами". Мова йшла про "центральному банку ДНР", яким керує колишній український банкір Ірина Нікітіна. У статті згадувалося про побудову в "ДНР" квазибанковской системи, єдиним досягненням якої на ту пору був випуск 300 тис. платіжних карт, благо банкоматів залишилося в надлишку. До безперечного успіху нового "центробанку" слід віднести і віджимання будівлі Укрексіму в Донецьку.
Якби Україна вже тоді зробила ряд ефективних заходів, всі досягнення банківської системи "ДНР" б цим і обмежилися. Але з тих пір наша країна не зробила нічого, для того що б заблокувати фінансові транзакції на окупованих територіях. Єдине, що було зроблено, - відключені українські платіжні сервіси і закриті відділення українських банків. В результаті, якщо ще рік тому спостерігалося паритет у розрахунках населення гривня/рубль, то зараз, українська національна валюта практично витіснена з офіційного звернення. Чи варто нагадувати, що гроші є незмінним атрибутом держави і витіснення їх з обороту має значний морально-психологічний ефект.
Щорічно РФ виділяє близько $2-3 млрд на фінансування "ЛДНР". І ці ресурси не завозяться гумконовями на КамАЗах. В даний момент "ЛДНР" офіційно визнані тільки самопроголошеною республікою Південна Осетія, яка, в свою чергу, визнана РФ в якості суверенної держави. Цей вектор "взаємовизнання" було здійснено не просто так. За офіційними указами послідувало створення необхідної ланцюжки для проходження транзакцій по фінансуванню самопроголошених республік. "Центральний республіканський банк ДНР" встановив кореспондентські відносини з центральним банком Південної Осетії та "державним банком" ДНР". Це що стосується Донецька.
У Луганську обзавелися кореспондентським рахунком з "міжнародним розрахунковим банком" з тієї ж Південної Осетії. Таким чином, два "центральні банки" ОРДЛО приєдналися до південноосетинським фінансовим установам за допомогою прямих кореспондентських відносин. А вже останні абсолютно легально можуть здійснювати кореспондентські відносини з будь-яким російським банком. Саме так і відбувається перерахування мільярдів рублів з РФ на непідконтрольні території. Зауважимо, це електронні транзакції. Таким чином, в самопроголошених республіках створено якийсь прототип безготівкового обігу як між підприємствами, так і між громадянами. Канали для транзакцій досить обмежені, єдине фінансове вікно у зовнішній світ - тільки через Південну Осетію, а під словом "світ" мається на увазі лише Росія, але все ж. Податки з підконтрольних підприємств збирати можна, пенсії і зарплати виплачувати теж, дотації з РФ - без проблем. Мінімальний набір.
Що робити
Україна є учасником організації "Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей - FATF. Ця організація є найбільшим міжнародним об'єднанням країн, які протидіють відмиванню злочинних доходів та фінансуванню тероризму у світовому масштабі. Потрапляння в чорний список цієї організації - як чорна мітка. Така країна стає фінансовим ізгоєм. Інвестори обходять її десятою дорогою, міжнародні банки не відкривають кореспондентські рахунки, всі транзакції з підозрілою країни моніторяться як під мікроскопом, з-за чого швидкість їх проведення зі стандартних одного-двох днів, збільшується до одного-двох місяців, а то і зовсім блокується.
Україна за останній рік не зробила жодного системного запиту по лінії FATF стосовно фінансування тероризму. Немає жодного розслідування, яке б виявило всю ланцюжок фінансових транзакцій та причетних до неї осіб і організацій. Три роки у нас під спудом зберігається фінансове зброя XXI ст., а ми продовжуємо розсікати повітря "кам'яною сокирою". І причина не в підступних ворогів, а в нас самих. Багато хто вже настільки серйозно "втягнулися в процес", що забули про кінцевому результаті.
