На тверезий погляд. Скільки свят потрібно воюючою країні, якщо вона хоче наздогнати Польщу
Перед святами саме час поговорити про свята. Нам треба три дні святкувати Новий рік – з суботи 31 грудня по вівторок 2 січня. А також три дні святкувати Різдво – з суботи 7 січня вівторок 9 січня.
Втім, це тільки офіційна частина "святкового банкету". Неофіційно ж багато підприємства, установи, організації знову, як і в попередні роки, влаштують собі суцільні канікули з 31 грудня по 9 січня. Поспіль 10 днів.
Що це означає для економіки, можна побачити, порівнявши показники січня 2016 р. грудня 2015 р.
Січень-2016 до грудня 2015 року, %
Будівельна продукція
24,5
Сільськогосподарська продукція
42,5
Експорт товарів
60,9
Оптовий товарообіг підприємств
63,4
Продукція переробної промисловості
69,2
Імпорт товарів
76,4
Оборот роздрібної торгівлі
81,2
Вантажообіг транспорту
84,3
Пасажирооборот транспорту
87,7
Продукція добувної промисловості
94,7
Постачання електроенергії
105,9
Постачання природного газу
131,3
Джерело: Держстат
Цифри говорять самі за себе, але деякі коментарі все ж варто додати. Третина січня, втрачена із-за свят, обвалює не тільки виробничі показники. Падіння в січні пасажирообороту транспорту на 12,3% і обороту роздрібної торгівлі на 18,8% говорять про те, що більшість українців, всупереч поширеним міфам, витрачають святкові канікули не на подорожі або візити до рідних і знайомим і навіть не на походи по ринках і магазинах, а тупо на сидіння вдома перед телевізором.
Їдять теж в основному не в кафе і ресторанах, а вдома, витрачаючи на домашню кухню набагато більше часу, ніж у звичайні дні. І це має зовсім не жартівливий ефект для економіки. Споживання електроенергії і природного газу населенням у січні зростає настільки, що цим зростанням з лишком компенсується падіння споживання енергоресурсів підприємствами, установами, організаціями, які простоюють під час канікул. Саме тому виробничі показники підприємств електроенергетики виросли в січні на 5,9%, а газопостачання – на 31,3%. Як ні парадоксально, але коли народ сидить вдома, країна спалює енергетичного вугілля, мазуту, природного газу і споживає електроенергії більше, ніж коли народ працює.
Нарешті, дуже велику і сумну роль відіграє традиційне січневе падіння обсягів експорту. Дефіцит валюти на міжбанку призводить до різкого падіння гривні в лютому, яке потім повільно і лише частково реалізується в наступні місяці.
Офіційний курс долара, грн/$
грудень
січень
лютий
березень
квітень
травень
грудень 2014 – травень 2015
15,62
15,81
24,48
23,26
22,71
20,92
грудень 2015 – травень 2016
23,41
24,26
26,39
26,36
25,63
25,21
Джерело: НБУ
Свята зі змістом і без сенсу
Все це нас чекає в новому році. Але проблема не тільки в січневих святкових канікулах. Подібні канікули будуть і на травневі свята. Тоді країна буде відпочивати 11 днів поспіль – з 29 квітня по 9 травня (з короткою перервою на роботу 3-5 травня).
Із радянських часів заведено вважати, що народу ці свята потрібні, щоб садити картоплю. Але в цьому давно вже немає ніякої економічної доцільності. Серед міського населення такого роду діяльністю займаються лише кілька відсотків працівників підприємств, установ, організацій. Інші якщо і виїжджають на травневі свята на дачу або кудись ще "на природу", то – заради банальної пиятики.
Про ідеологічній стороні цих свят взагалі немає сенсу говорити. Як і будь-яких інших свят, що не мають прямого відношення до нашої незалежності від Росії. Є три святкові дні, від яких не можна відмовитися саме тому, що вони є символічними для нашої боротьби з російською агресією. Це – День Конституції України 28 червня (середа), День Незалежності України 24 серпня (четвер) і День Захисника України 14 жовтня (субота). Конституція, звичайно, багато разів перероблялася, але головне, що в ній залишилися незмінними унітарний державний устрій України, статус української мови як єдиної державної мови, наші прапор, герб і гімн. Все це ненависне Путіну, і тому нам є що святкувати День Конституції.
Звичайно ж, ні в якому разі не можна посягати на свято 1 січня. Момент настання Нового року всі українці зустрічають разом (до речі, в компанії з литовцями, латишами, естонцями, фінами – теж жертвами московської агресії). І окремо від росіян. Ось і славно.
Всі інші додаткові вихідні для воюючої країни – недозволена розкіш. Тим більше, що доводиться воювати не тільки з Росією, але і з власної відсталістю, залишками совковості. У наших воїнів на фронті немає вихідних днів. І тому абсолютно невиправдані в переліку вихідних в наступаючому році понеділки 2 і 9 січня, середа 8 березня, послепасхальный понеділок 17 квітня, понеділок-вівторки 1-2 і 8-9 травня (правда, прогуляне 8 травня буде відпрацьовуватися у суботу 13 травня), понеділок 5 червня після Трійці. А всенародний відпочинок в понеділок 16 жовтня через добу після Дня Захисника України буде виглядати взагалі як знущання над нашими вояками.
Якби в наступаючому році були скасовані дев'ять безглуздих додаткових вихідних, це збільшило б кількість робочих днів на 3,6%. І напевно ще більше виріс би валовий внутрішній продукт, якщо згадати той негативний кумулятивний ефект, який дають тривалі святкові канікули в січні і травні.
До речі про суботи
Втім, раз вже зайшла мова про свята у воюючій країні, то не зайве згадати і про суботи. Можна дуже довго сперечатися про те, чи варто під час війни вводити шестиденний робочий тиждень. Але ці суперечки нікуди не приведуть, якщо не спочатку визначитися, для кого шестиденка могла б бути обов'язковою, а для кого – добровільною.
Насправді досить ввести обов'язкову шестиденний робочий тиждень для Національного банку, з тим щоб він включив суботні дні на число робочих днів української банківської системи (це повноваження саме Нацбанку). Безсумнівно, банківська система з цієї додаткової навантаженням як-небудь впорається. А після цього, коли буде забезпечена безперебійність банківських проводок по суботах, можна буде подивитися, скільки підприємств захочуть перейти на шестиденку.
Відомо, що є лежачі і полулежачие підприємства, які повідправляли персонал в неоплачувані відпустки або його перевели на неповний робочий тиждень. Очевидно, шестиденка – не для них. Але є чимало й таких підприємств та установ, які працюють щодня або навіть цілодобово: меткомбінати, хлібозаводи, тваринницькі агрофірми, електростанції, комунальне господарство, транспорт, лікарні, телерадіокомпанії, супермаркети тощо Всі вони якось вирішують проблему роботи персоналу по суботах і неділях, причому в рамках чинного законодавства.
Кожне підприємство, по суті, сама визначає, скільки днів в тиждень йому працювати: менше п'яти (якщо замовлень не вистачає), п'ять, шість або сім. Більшість зупинилося на п'ятиденці просто тому, що так прийнято. Тобто, це насамперед питання суспільної психології. І поламати цю психологію може саме держава, оголосивши, що заради успіху країни необхідно напружитися і хоча б кілька років попрацювати в інтенсивнішому режимі.
Шестиденка ні в якому разі не повинна бути обов'язковою для працівників. Вона повинна бути суто добровільною і вигідною, тобто оплачуватися в подвійному розмірі. Знайдеться чимало бажаючих працювати 48 годин на тиждень замість 40 і при цьому заробляти на 40% більше. Якщо хоча б чверть підприємств перейдуть з п'ятиденки на шестиденку, це дасть приріст ВВП, як мінімум, на 5%, а з урахуванням кумулятивного ефекту – набагато більше.
Коли розповідають, що наступного року ВВП зросте на кілька відсотків, це може тільки увігнати в депресію народ. У 2014-2015 роках ВВП України впав майже на 16%, а в доларовому обчисленні – взагалі вдвічі. Пора вибиратися з цього болота, особливо якщо ми хочемо нарощувати витрати на армію і виробництво озброєнь.