Зелено-вугільний парадокс. Чому "чиста" енергетика в Україні вперлася в стелю

В останні роки Україна йшла у світовому тренді підвищення частки енергії з ВДЕ — в країні масово будувалися нові сонячні і вітрові станції, і всім здавалося, що так буде до тих пір, поки "зелена" енергетика не стане основним виробником.

Бурхливий розвиток ВДЕ в Україні було забезпечено за рахунок адміністративно встановлених високих тарифів — держава в законі написало, що побудована станція буде стабільно отримувати досить високий дохід, а інвестори гарантовано окуплять свої вкладення вже за п'ять–сім років. Сьогодні тариф на сонячну електроенергію становить 12-14 євроцентів за 1 кВт·год, а на вітрову — 4,5–10 євроцентів. Для порівняння: сьогодні тариф на електроенергію, вироблену українськими атомними електростанціями, становить близько 1,7 євроцента, а на електроенергію теплових електростанцій — близько 5,5 євроцента.

Настільки високі тарифи на "зелену" енергетику призвели до того, що на цих проектах захотіли заробити не тільки зарубіжні інвестори, які спеціалізуються в цій галузі, але і компанії, які взагалі були далекі від енергетики.

Наприклад, компанія UDP, відома як будівельник елітного житла в столиці і торгово-розважального центру Ocean Plaza, планує в наступні п'ять років побудувати сонячні електростанції загальною потужністю до 300 МВт.

Однак все більш зростаюча частка "зеленої" енергетики веде до того, що збільшуються і тарифи на електроенергію для кінцевих споживачів. І якщо частка вітрової та сонячної електроенергії в загальному обсязі вироблення в країні порівняно невелика — трохи більше 1%, то грошей такі станції отримують близько 7% від загального обсягу виручки. Собівартість будівництва сонячних станцій весь час знижується — наприклад, сьогодні будівництво 1 МВт потужності сонячної станції обходиться приблизно в 1 млн євро, тоді як ще вісім років тому це було втричі дорожче. Це стимулює інвесторів будувати все більше станцій, тоді як рівень тарифів на сонячну енергію жорстко прописаний в законі до 2030 р.

В результаті, чим більше станцій буде побудовано, тим дорожче обійдеться пересічному українцю платіжка за електроенергію.

Тому з кінця минулого року в енергетичній "тусовці" заговорили про необхідність запровадження аукціонів в "зеленій" енергетиці. Суть їх у тому, що держава буде пропонувати інвесторам ділянки під будівництво станцій з зазначенням їх потужності, а інвестори будуть конкурувати за ділянки, пропонуючи найдешевшу електроенергію. Передбачається, що аукціони будуть виставлятися майданчики під великі станції — понад 5 МВт для сонячних і понад 10 МВт для вітрових. Система аукціонів діє у всіх цивілізованих країнах і дозволяє домогтися істотного зниження цін на "зелену" енергетику. Наприклад, у тій же Німеччині ціна на електроенергію сонячних станцій становить близько 8 євроцентів за 1 кВт·год.

Однак у цієї ідеї вже є і супротивники. Голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Сергій Савчук заявив, що введення аукціонів доцільно тільки після того, як Україна досягне запланованої частки виробництва електроенергії з ВДЕ в 11% до 2020 р. і на 25% — до 2035-го. На його думку, в разі запровадження аукціонів темпи будівництва нових вітрових і сонячних станцій значно сповільняться. Він наводить приклад Німеччини, де після впровадження системи аукціонів введення в дію нових потужностей з ВДЕ знизився з 25 ГВт до 1,3–1,5 ГВт на рік.

Однак щоб досягти запланованих до 2020 і 2035 рр. часткою виробництва, доведеться вводити в дію безліч нових станцій.

Крім того, в "зеленій" енергетиці назріла ще одна проблема, що потребує серйозних рішень. Спочатку українська енергосистема створювалася без урахування станцій, що працюють на ВДЕ. Але робота сонячних і вітрових станцій вимагає балансуючих потужностей, тобто станцій, які в разі зниження вироблення електроенергії з ВДЕ (із-за зниження інтенсивності вітру або появи хмарності) можуть оперативно заповнити дефіцит електроенергії в енергосистемі.

Наприклад, якщо ввести в дію 1200 МВт "зелених" станцій, для підстраховки потрібно також побудувати або мати в наявності 450 МВт балансуючих потужностей.

В Україні ж з балансир потужностями назріла велика проблема. Як заявив директор компанії "Укренерго" Всеволод Ковальчук, сьогодні до української енергосистеми в її нинішньому стані можна без шкоди для стабільності приєднати не більше 3000 МВт "зелених" станцій. Але на сьогодні "Укренерго" видало дозволів на приєднання "зелених" станцій сумарною потужністю 7500 МВт, а ще заявки на 2000 МВт знаходяться на розгляді. Якщо введення нових станцій в дію буде йти такими темпами, то ці "безболісні" 3000 МВт будуть підключені до української енергосистеми вже до кінця 2019 р. Подальше підключення нових "зелених" станцій потребує будівництва нових балансуючих потужностей або кардинальної зміни української енергосистеми. Якщо побудувати і ввести в експлуатацію всі 7500 МВт потужностей зеленої енергетики, на які вже видано дозвіл, потрібно буде побудувати додатково ще від 2000 до 3000 МВт балансуючих потужностей. Щоб зрозуміти, наскільки це багато, можна вказати, що потужність блоку-мільйонника Запорізької атомної електростанції становить 1000 МВт.

Якщо подивитися на такі країни, як Німеччина, де за минулий рік за рахунок сонця і вітру була проведена третину всієї електроенергії, то там проблема балансування вирішується за рахунок декількох факторів. По-перше, Німеччина працює в загальній європейській енергосистемі і може оперативно приймати і віддавати великі обсяги електроенергії в сусідні країни. В України поки що такої можливості немає — ми в цьому відношенні, що називається, перебуваємо на острові. По-друге, в Німеччині "зелена" енергетика балансується за рахунок високоманеврених вугільних блоків ТЕС, а також газових блоків, на "розгін" яких потрібно взагалі мало часу. Наприклад, останні модифікації електростанцій, що працюють на природному газі, можуть включатися в роботу всього за дві хвилини і буквально на льоту підхоплювати падіння вироблення електроенергії за "зеленим" станціями.

В Україні при нинішній гостроті питання газопостачання ніхто будувати працюють на газі станції не буде.

Тому єдиний вихід для енергосистеми — це балансувати її вже наявними вугільними блоками.

За даними компанії "Укренерго", якщо ввести в дію всі заявлені 7500 МВт потужностей "зелених" станцій, але при цьому не побудувати нові балансуючі потужності, то доведеться зробити серйозний перекіс у виробленні електроенергії основними виробниками. Перше, що необхідно зробити, — знизити базову завантаження атомних станцій на 5950 МВт. Іншими словами, потрібно буде, образно кажучи, зупинити найбільшу в Україні Запорізьку АЕС, що має шість блоків-мільйонників. Замість блоків АЕС потрібно буде включити в роботу блоки вугільних ТЕС на загальну потужність 2800 МВт.

Якщо це станеться, то Україну очікує, як заявив Всеволод Ковальчук, "зелено-вугільний парадокс". У такому разі розвиток "зеленої" енергетики, спочатку задумане з метою поліпшення екології, навпаки, призведе до збільшення викидів від вугільних ТЕС. Крім того, споживачів чекає і підвищення тарифів на електроенергію, адже електроенергія, вироблена на ТЕС, втричі дорожче, ніж вироблена на атомних станціях.