На низькому старті. Чому ринок агрострахування в Україні приречений на зростання

Ринок страхування ризиків агровиробників фактично деградує. Дослідження Міжнародної фінансової корпорації "Розвиток фінансування аграрного сектора в Європі та Центральній Азії" показує, що за період з 2005 по 2016 рр. спостерігається скорочення практично всіх основних показників ринку сільськогосподарського страхування - зменшується як кількість укладених страхових договорів, так і площа застрахованих посівів. Звичайно, можна зазначити, що за останні роки загальна сума зібраних страховиками премій на ринку агрострахування зростала. Проте експерти стверджують, що зростання обсягу премій у гривневому еквіваленті відбувається внаслідок девальвації національної валюти. При перерахунку на доларовий еквівалент також спостерігається скорочення ринку. За даними ЛСОУ за 2016 р., премії по ринку страхування сільгосппродукції склали всього $3 млн, тоді як у минулі роки цей показник досягав $30 млн.

П'ятирічка на нулі

Одна з основних проблем ринку - відсутність державної підтримки аграріїв у вигляді компенсацій частини страхового платежу за рахунок бюджетних коштів. Проведена в 2005-2008 рр. програма здешевлення вартості страхування сільськогосподарської продукції дала поштовх розвитку агрострахування - фактично ринок показав у ті роки стрімке зростання, обсяг зібраних премій збільшився в 12 разів. Незважаючи на те що в 2012 р. був прийнятий Закон "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою" (№4391), таке страхування не набуло широкого поширення в Україні. Відповідно до згаданого закону договори страхування сільгосппродукції з держпідтримкою можна укладати тільки зі страховиками - членами Пулу страхування сільгоспризиків. Проблема в тому, що за минулі з моменту прийняття закону п'ять років членами пулу стали лише п'ять страхових компаній. І це при тому, що ліцензії на страхування сільськогосподарської продукції мають 47 страхових компаній. Фактично члени пулу укладали договори страхування аграріїв з державною підтримкою тільки в 2012 р. Причому було укладено менше 10 таких договорів. В наступні роки не було укладено жодного договору страхування з державною підтримкою з тієї причини, що держбюджет не передбачав коштів на компенсації страхових платежів.

Можна багато сперечатися про те, чи потрібно державі субсидувати страхування сільгосппродукції. Міжнародний досвід свідчить, що програми здешевлення вартості страхування аграріїв за рахунок державних коштів стають потужним стимулом розвитку галузі. За даними ЛСОУ, в країнах з розвиненою системою страхування сільськогосподарської продукції державою компенсується від 30% до 65% суми страхового платежу. У країнах з розвиненою системою страхування сільгоспризиків застраховано понад 50% сільськогосподарських угідь. В Україні ж цей показник коливається в межах 2-3%.

Непростий спадок

Аграрний сектор є надзвичайно важливим для економіки нашої країни. При цьому треба розуміти, що сільськогосподарський бізнес несе в собі безліч ризиків. Погодні умови, хвороби - ці фактори неможливо контролювати. Однак, незважаючи на це обставина, рівень проникнення агрострахування в нашій країні мізерний. У розвинених країнах агрострахування є ефективним інструментом мінімізації збитків сільгоспвиробників. Наявність страховки дає можливість запобігти різкі коливання доходів і продовжити працювати без перерв і проблем з фінансовою стійкістю, спрощує доступ до кредитних коштів - тобто дає фермерам впевненість у завтрашньому дні.

"Агрострахування - це катастрофічний вид страхування. Безумовно, тут без системного підходу ми працювати не будемо. І часто можна почути, що агрострахування коштує дорого. Але та сума, яка вами витрачається на страхові внески, може повернутися до вас вже в перший рік страхування, причому в кілька разів більшою. Ми повинні, нарешті, зрозуміти, що у нас в країні часто немає культури страхування, є дуже багато питань недовіри, складних питань. Сам по собі продукт повинен бути простим, зрозумілим, доступним. І продукт повинний бути, власне кажучи, цікавим для агровиробника в першу чергу", - зазначає Андрій Заріпов, консультант International Finance Corporation (IFC).

"У житті є дуже багато різних несподіванок. Я думаю, що кожен з сільгоспвиробників випробовував проблеми, отримував збитки від несприятливих погодних умов: град, посуха, неперезимовка. Єдиний спосіб цим керувати - це захищати свої ризики, страхуватися", - вважає Хелен Фейрлемб, керівник відділу з розвитку бізнесу компанії Syngenta.

Проблема в тому, що якщо в розвинених країнах звикли страхувати свої агрориски і з довірою ставляться до національних страховиків, то в Україні в цьому питанні ситуація дуже непроста. У нашому аграрному секторі часто страхуються лише тоді, коли це є обов'язковою умовою для отримання банківського кредиту. При цьому вартість та тарифи страхування сільськогосподарських культур залежать від багатьох факторів.

Можуть і без держави

За даними звіту IFC, обсяг зібраних страхових премій у сфері страхування аграріїв в 2016 андеррайтинговом році (період осінь 2015 - осінь 2016) склав 156 млн грн. В цілому сільгоспвиробники застрахували 675,6 тис. га земель. При цьому загальний обсяг премій за договорами страхування сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень зріс на 46,3% і склав 5,8 млн грн. Для країни з таким аграрним потенціалом, як Україна, результат більш ніж скромний. Проблема в тому, що далеко не всі аграрії мають можливість оплатити повну ринкову вартість страхових договорів, а механізм держпідтримки в цій сфері, як ми вже зазначили, фактично не працює.

Найбільшу частку ринку за кількістю укладених договорів показали такі страхові компанії, як "ІНГО Україна", "PZU Україна", "Універсальна" та "АСКА". Згідно з дослідженням IFC за вказаний звітний період страхові виплати склали 10 млн грн. Більша частина страхових виплат була здійснена страховими компаніями за договорами страхування озимої пшениці (66%), озимого ріпаку (31,5%) і гороху (2,5%). Відшкодування здійснювали три страховика: "ІНГО Україна", "PZU Україна" та "АСКА".

Слід зазначити, що найчастіше аграрії страхують посіви озимих пшениці, ріпаку та ячменю. Також популярністю користується страхування посівів соняшнику, кукурудзи та сої. Аналітики IFC зазначають, що найбільш активно страхування в 2016 р. використовувалося сільгоспвиробниками у Хмельницькій, Полтавській, Херсонській, Дніпропетровській та Тернопільській областях.

На думку директора департаменту страхового права і методології ЛСОУ Романи Навальковской, поточний стан розвитку ринку страхування сільгосппродукції в Україні не відповідає своєму основному завданню - управління ризиками в аграрному секторі для забезпечення стабільності сільгоспвиробництва.

Кредитна взаємозалежність

Правда, складно сподіватися на щось більше в ситуації, коли ще дуже слабо розвинений ринок кредитування агросектору. Біда в тому, що в умовах фактичної відсутності ринку землі в аграріїв не так багато можливостей надати кредиторам ліквідні застави. До того ж в силу діючої банківської нормативної бази є проблеми і з використанням в якості застави майбутнього врожаю. У підсумку в цій ситуації різко звужується поле діяльності для страхових компаній, які традиційно виступають партнерами банків, страхуючи заставне майно в програмах кредитування.

Не можна також ігнорувати і такі фактори, як висока вартість страховки і низьку довіру сільгоспвиробників як до страхових продуктів, так і безпосередньо до страхових компаній.

Незважаючи на всі зазначені проблеми, експерти погоджуються з тим, що саме механізми страхування врожаю здатні вирішити основні проблеми в сфері фінансування агросектору. Адже очевидно, що погодні та інші ризики, що ведуть до зменшення або повного знищення врожаю, відображаються не тільки на фінансовій спроможності агровиробників, а й на фінансовій стійкості кредитних установ, які надали аграріям фінансування. В даному випадку від посухи постраждають і фермер, і обслуговуючий його банк.

Нагадаємо, що восени 2016 р. IFC в партнерстві з Креді Агріколь Банком "Сингентой" і компанією "АХА Страхування" презентували агроринку комплексну програму, мета якої - розширити доступ сільгоспвиробників до фінансування та страхових послуг. В рамках зазначеної програми Креді Агріколь Банк і компанія "Сингента" відповідають за надання аграріям фінансування, а компанія "АХА Страхування" забезпечує страхування майбутнього врожаю. Примітно, що в даному випадку майбутній урожай виступає забезпеченням кредитних зобов'язань. В рамках проекту сільгоспвиробники отримали можливість застрахувати посіви озимої пшениці і кукурудзи. При цьому Креді Агріколь Банк "Сингента" покривають до 50% витрат аграрія на оплату страхової премії. На момент запуску в цьому пілотному проекті взяли участь три області: Полтавська, Черкаська та Вінницька.

Виходячи з досвіду роботи з нашими клієнтами, можна виділити такі важливі моменти.

Агроринок йде шляхом укрупнення, концентрації. Це одна з небагатьох галузей вітчизняної економіки, які мають стійку тенденцію до зростання. За даними Держкомстату, він вже на 60% импортоориентированный. Це, безумовно, приваблює іноземних інвесторів. З точки зору конкурентоспроможності, залучаються недорогі фінансові ресурси. Українські агрохолдинги розмістилися на лондонській, варшавській та інших фінансових майданчиках. Вихід на ці біржі за визначенням передбачає якісні страхові договори об'єктів інвестування, майбутнього врожаю і навіть планованої прибутковості.

Коли великі агрохолдинги заявляють про своїх величезних десятки тисяч гектарів банках землі, необхідно розуміти, що за відсутності ринку землі в принципі це, м'яко кажучи, не зовсім так. У переважній більшості випадків це набір різного роду договорів оренди, попередньої купівлі, застави і тому подібних з власниками земельних паїв. Страхувати агрохолдинг, земля якого, по суті, складається з розпайованих земель колишніх колгоспників, економічного сенсу не має. Якщо йти по шляху масового (у рамках конкретного агропідприємства), але індивідуального укладання договорів страхування з реальними власниками - колишніми колгоспниками, то тут теж багато проблем. Головна з яких - перманентна зміна "продавців" земель. Люди банально вмирають, з'являються спадкоємці, а з ними потрібно переукладати договори.

І коротко по цифрам. Обсяг ринку страхування в сільськогосподарському секторі у гривневому обчисленні за останні десять років суттєво зменшився. Середні іноземні інвестори пішли. Внутрішній споживчий ринок скукожілся. Сільгоспвиробники банально заощаджують гроші, щоб витримувати конкуренцію. Посівні площі страхуються дай бог на 5%, у Казахстані, наприклад, більш ніж на 30%. Пул страхових компаній, що працюють в агросекторі, в переважній більшості це невеликі компанії, які банально не потягнуть великі ризики. Тому вони змушені вдаватися до перестрахування, а це об'єктивно підвищує страховку. Держава від питання страхування агросектору усунулася. І в законодавчому, і в економічному сенсі.

Страховим компаніям в сучасних умовах варто, по всій ймовірності, звернути увагу на коректне формування вартості своїх послуг, тут поле для реалізації кваліфікованих актуаріїв. І, звичайно ж, розробка та широке пропозицію нових інноваційних продуктів.