Глобальне розтин. Чим загрожує українському бізнесу боротьба з офшорами

В Європі більше не сховаєшся

Залиште поняття "секретний рахунок у швейцарському банку" сценаристів Голлівуду: банківської таємниці в Швейцарії більше немає, як і в інших країнах Європи. Ще в 2014-му в Євросоюзі вирішили скасувати принцип банківської таємниці, і це рішення остаточно набула чинності в 2016 р. Податкові служби тепер мають доступ до даних про будь-якому відкритому банківському рахунку, причому не важливо, громадянина ЄС або іноземця, підприємства з країни —члена ЄС або з-за його меж.

Більш того, в останні роки до цієї системи обміну фінансовою інформацією приєдналися країни Європи, що не входять в Євросоюз, — Швейцарія, Норвегія, Сан-Марино, Ліхтенштейн, Монако та Андорра. Підключаються до неї зараз Албанія, Македонія, Сербія і Чорногорія. Також постійно розширюється перелік доходів платників податків, за якими податкові служби країн ЄС зобов'язані обмінюватися даними. В автоматичний обмін інформацією вже включені дані про залишки коштів на рахунках, доходи від продажу фінансових активів, відсотки і дивіденди.

Як бачимо, традиційні європейські місця приховування капіталів (Швейцарія, Ліхтенштейн, почасти Кіпр) більше такими не є. В Європі взагалі не залишилося країн, де можна ховати гроші або доходи, які хочеться зберегти у таємниці: банківська система європейських країн поставлено під жорсткий контроль.

Задумка європейського керівництва зрозуміла: автоматичний обмін даними різко ускладнює будь-які дії по ухиленню від податків. Наступне завдання — взагалі викорінити офшорні юрисдикції (в самій Європі) або максимально знецінити вигоди від їх використання (в інших регіонах). Але якщо банківська таємниця ще могла розглядатися як атрибут чорної (тобто кримінальної) економіки, то використання офшорних компаній — це цілком легальний інструмент оптимізації бізнесу, підвищення його ефективності.

"Принципово важлива річ: сьогодні є таке поняття, як "глобальний офшор". Це набір інструментів ведення міжнародного бізнесу. Варто забути про такі речі, як Панама, Багами, Кіпр і т. д. Їх просто немає.

Компанії глобального офшору потрібні для можливості вільного руху капіталу. Це можливість мати рахунок, через який будуть вільно перетікати кошти, — сказав у коментарі для "ДС" директор аудиторської фірми "КАС Груп" Володимир Гаркуша. — Сьогодні компанії глобального бізнесу працюють в юрисдикціях, де можна використовувати специфіку, особливості місцевого законодавства. Де можна мати компанію, яка буде платити менше податків, ніж в іншому місці, і де можна відкрити рахунок. Це Нідерланди, Швейцарія, Угорщина, Естонія. Причому це послуга без чіткої прив'язки до географії. Наприклад, сьогодні в Угорщині податок на прибуток 9%, тоді як на Кіпрі — 12,5%. А по дорозі Естонії пішли Латвія і Грузія, у них на реінвестований у бізнес прибуток налог — 0%".

Згадаймо цифри. Згідно з дослідженням некомерційної організації Tax Justice Network (TJN) ще в 2010 р. в податкових притулках зберігалися від третини до половини річного ВВП світу — $21-32 трлн, причому це тільки фінансові активи фізичних осіб. А за оцінками Transparency International, в офшорних зонах осіло більше $10 трлн. Згідно того ж звіту TJN відтік капіталу фізосіб з незалежної України в зарубіжні офшорні зони до 2010 р. досяг $167 млрд, що значно перевищує наш річний ВВП.

Зрозуміло, що, хоча використання офшорів сильно полегшує роботу бізнесменам, все більш схильні до соціалізму уряди країн Європи не хочуть миритися зі зниженням податкових надходжень і зростаючим бюджетним дефіцитом. Тому в останнє десятиліття в Європі явно виражений тренд — прагнення обмежити виведення доходів та операційних активів в офшори, а також повернути вже виведені гроші. В цьому плані скасування банківської таємниці — перший крок, а другий — ліквідація конфіденційності власників офшорних компаній.

CRS проти українських реалій

Для боротьби з ухиленням від сплати податків на базі американського закону FATCA (дозволяє податківцям США отримувати від фіскальних органів інших держав інформацію про доходи американських громадян) був розроблений Єдиний стандарт звітності CRS (Common Reporting Standard). Це міжнародний (приєдналося вже більше 100 країн) механізм обміну фінансовою інформацією між фіскальними службами різних країн — в автоматичному режимі та на основі взаємності. Збирають і передають інформацію для міжнародного обміну всі фінансові організації країн —учасників CRS: банки, інвестиційні компанії, депозитарії, брокери і страхові компанії.

Зрозуміло, що підключені до CRS країни тиснуть на популярні офшорні юрисдикції, через які проводиться велика частина угод з мінімізації податків. Інструмент простий — санкції. У грудні 2017 р. рішенням міністрів фінансів Євросоюзу затверджено список з 17 країн та юрисдикцій, які можуть потрапити під санкції за відмови протидіяти ухиленню від сплати податків.

Наша країна повинна приєднатися до CRS в 2020 р. В уряді розраховують, що це допоможе підвищити прозорість українського бізнесу, оперативно отримувати інформацію про реальних власників компаній і збільшити обсяг сплати податків. Однак особливості української економіки такі, що значний відсоток тіні в ній — норма, а вести ефективний бізнес без використання офшорів практично неможливо.

"У тій реальності, в якій знаходиться український бізнес, він просто не зможе працювати без використання компаній міжнародного бізнесу, тобто тих самих офшорних компаній. Бо внутрішнього ринку в Україні, по суті, немає. Ми живемо з експорту — з доходів і податків від експорту, тобто з роботи на світових ринках. Гроші в бюджеті з'являються саме від експорту, — пояснює Володимир Гаркуша. — Щоб експорт був ефективний, українські компанії повинні бути конкурентоспроможними у світі. А як вони можуть бути конкурентоспроможними, якщо у нас 50% обов'язкового продажу валютної виручки, вартість валютних кредитів — 12-14%, додамо сюди корупцію... Український бізнес без офшорних інструментів просто не має шансів на світових ринках".

Виникає питання: як приєднання України до CRS на тлі скасування банківської таємниці позначиться на українських бізнесах та їх власників? Адже фіскальним органам відразу стануть відомі дані про всіх торговельних і фінансових операціях за кордоном. Автоматичний обмін інформацією не дозволить приховати інформацію про проведені за кордоном транзакції.

Більше того, якщо Україна приєднається до протоколу CRS в 2020-му, обмін інформацією з країнами — учасницями угоди буде проведено вже за 2019 р. тобто для тих, хто і далі хоче працювати напівлегально, залишається зовсім небагато часу, щоб перевести свій бізнес куди-небудь, де CRS поки ще не актуальне. Ну або зіткнутися не тільки з додатковим нарахуванням податків, але й зі штрафними санкціями, а то й з кримінальним переслідуванням.

"Це питання, яке знаходиться в ментальній площині. У багатьох власників майно і компанії знаходяться на так званих "номіналах", тобто на номінальних власників — родичів, шоферах, охоронців і т. д, — роз'яснює директор "КАС Груп". — Але з 2020 року їм треба буде публічно заявити, що це саме їхні бізнеси. Тому що ніхто не повірить, що це бізнес його охоронця. І доведеться розповісти, звідки взявся цей бізнес, за які гроші. Але українські підприємці до цього не готові до того, що за кожним бізнесом повинен буде відкрито стояти конкретна людина".

В Україні суспільство, як і раніше, сприймає офшори як ухилення від податків, а бізнес — як захист власності. Це дві діаметрально різні позиції, і в таких умовах стає важливим обговорення питання: чи завжди те, що добре для бізнесу, добре для України? "ДС" спробує стати майданчиком для такого обговорення.