Високі відносини. Чому насправді Милованов і Маркарова не поділили 90 млрд грн

Отже, Милованов 27 лютого анонсував виділення протягом 2021-2023 рр. 90 млрд грн на підтримку вітчизняної промисловості та агропромисловості. У перший рік - 26 млрд грн, у другій - 31 млрд грн і в третій - 33 млрд грн. Це значні суми, враховуючи, що в поточному році на зазначені цілі передбачено 4 млрд грн, а сам бюджет України - трохи більше 1 трлн грн.

Невідомо, в якому форматі обговорювалася ця ініціатива на Грушевського і була в курсі міністр фінансів, але Маркарова визнала можливим публічно прокоментувати пост Мілованова так: "Бізнесу потрібні нормальні рівні умови і верховенство права, а збільшення витрат бюджету на підтримку (особливо таку) - це мені здається помилкою. Якщо є зайві 90 млрд, то краще знизити податки для всього бізнесу, а не перенаправляти кошти платників податків на деяких обраних".

Нижче ми розглянемо детальніше пропозиції Мінекономіки, але навіть не вдаючись у подробиці можна констатувати: у міністрів концептуально різні підходи, вони добре відомі, обґрунтовані в економічній літературі і не раз застосовувалися на практиці. Але універсальних рецептів не буває - оптимальний вибір залежить від ситуації в країні і конкретних шляхів щодо досягнення запропонованих цілей. Підхід Мілованова - девелопменталистский, коли визначаються і підтримуються пріоритетні, зазвичай експортоорієнтовані галузі, які можуть дати найбільший ефект для країни в розрахунку на затрачені ресурси. Підхід Маркарової - інституціоналістський з опорою на теорію вільного ринку. Тут все ж зробимо одну політичну застереження: пропозиції Мілованова дуже далекі від лібертаріанство, під прапорами якого чинний уряд з подачі партії "Слуга народу" прийшло до влади півроку тому. Вся країна незабаром зрозуміла, що лібертаріанців, які в грубому наближенні взагалі проти податків та зводить роль держави до підтримки правопорядку і оборону, в уряді немає.

Тепер детальніше про ідею Мілованова. Незважаючи на деталізовану рубрикацію, пересипану значними сумами, в його пропозиціях не вистачає конкретики, щоб дати їм обґрунтовану оцінку. Так, найбільше грошей передбачено на фінансову підтримку сільгоспвиробників - майже 41 млрд грн, і міністр нічого не уточнює по цьому пункту. Але напрям думок вловити можна. У планах більш доступні позики аграріям і промисловцям (на фонд часткового гарантування кредитів хочуть виділити 3,12 млрд грн, на кредити фермерських господарств - 1,5 млрд грн, на компенсацію кредитів для придбання виробничого обладнання - 6 млрд грн). Плануються значні суми і на стимулювання продажу за кордон: за 6 млрд грн - на експортно-кредитне агентство і на компенсацію відсотків за кредитами експортерів. Також передбачаються 410 млн грн на підтримку і просування експорту, але не уточнюється, що це будуть за заходи. Що стосується промисловості, то Милованов обіцяє виділити на різні напрямки 32,65 млрд грн і більше всього на авіабудування - майже 17 млрд грн.

До речі, останнє - рідкісна конкретика в обіцянки міністра, тому зупинимося детальніше. Близько $700 млн за три роки - це, звичайно, значна сума (нагадаємо, що гендиректор "Антонова" запевняв, що навіть 700 млн грн вистачить на імпортозаміщення). А якщо правильно розпорядитися грошима, то віддача у вартості реалізованої продукції повинна бути кратною. Але це в теорії. І можливо лише за умови, що буде попит на продукцію українського авіапрому. А з цим якраз проблеми. Для порівняння, зараз "Антонов" будує один літак Ан-178 для Перу за $65 млн, а з 2009-го викотив всього 22 машини (чотири Ан-148, шість Ан-158, десять Ан-32, по одному Ан-178 і Ан-132D), крім того, десять літаків сімейства Ан-148 і Ан-158 знаходяться в цехах у різному ступені готовності. Звичайно, авіапром - це не тільки літаки, але й інші літальні апарати, комплектуючі, а також обслуговування (на чому можна заробити ще більше, ніж на власне продажах), однак навіть побіжний аналіз показує ключову проблему галузі - недостатній попит на кінцеву продукцію. Тому 17 млрд грн - це не панацея, і знову ж, поки незрозуміло, як саме буде реалізована підтримка: компенсація відсотків за кредитами, податкові пільги, прямі інвестиції у виробництво, просування на міжнародних ринках? Тільки коли буде така конкретика, можна судити про перспективи проекту.

В цілому програма Мінекономіки на 90 млрд грн вимагає докладною деталізації, бажано в документі, завіреному урядом, тобто з урахуванням побажань усіх ключових міністрів і насамперед Оксани Маркарової. Як бачимо, поки що мегаплани з порятунку української економіки зависли на рівні обговорення в Facebook. Їх навіть складно назвати напівфабрикатом.

Наостанок кілька історичних фактів. Великі розвинені країни - починаючи від Німеччини і США і закінчуючи Південною Кореєю і Тайванем, на певному етапі розвитку (хто в XIX, хто в XX столітті) застосовували жорстку протекціоністську політику для підтримки свого агросектору і промвиробництва. Нерідко при цьому вибиралися конкретні підгалузі для підтримки. Та й зараз торгові війни між мегаэкономиками точаться навколо питання мит, субсидування вітчизняних виробників, здешевлення власної валюти і інших протекціоністських заходів. Проте риторика влади розвинених держав сильно змінилася - тепер вони можуть дозволити собі зменшувати бар'єри у міжнародній торгівлі, як правило з більш слабкими країнами-партнерами, промисловість яких свідомо опиниться у невигідному становищі. З такою, історичної точки зору, підтримувати національного експортера потрібно. Однак у світлі міжнародних торгових договорів і сформованої кон'юнктури на конкурентних ринках зробити це вкрай складно, тим більше якщо немає нічого, крім заяви одного міністра в соцмережі.

Але з іншого боку, конкретні заходи повинні стартувати з конкретних заяв. А заклики до створення рівних умов для бізнесу взагалі не містять у собі ніякого алгоритму просування до поставленої мети. При цьому якщо зробити краще всім і по трохи (наприклад, знизити податки на ті ж 90 млрд грн) в умовах крайнього дефіциту ресурсів, можна просто розпорошити зусилля. А ось слова Маркарової про "перенаправлення коштів платників податків на деяких обраних" можна сприймати по різному: як спотворення інформації або, як пророцтво. Якщо формально, то тут підміна понять: в девелопменталистской традиції дійсно відбираються для підтримки галузі, але не конкретні компанії. А для всіх учасників ринку встановлюються правила гри. Скажімо, у Південній Кореї була експортна дисципліна, згідно з якою виробники отримували субсидії та інші преференції від держави залежно від показників продажів за кордон. Але якщо брати до уваги українські реалії підтримка галузей у нас із легкістю може перетворитися на роздачу ренти наближеному бізнесу. І тут ми повертаємося до справедливим словами Маркарової, що "бізнесу потрібні нормальні рівні умови і верховенство права". Однак це тільки слова. Як і у Мілованова.