Чому українському бізнесу не варто сподіватися на західні інвестиції
"ДС" проаналізувала, як впала капіталізація українських компаній, що вийшли в 2005-2012 роках на західні фондові біржі, на яких вони розміщували свої акції (IPO). Висновки невтішні. В середньому 17 компаній втратили в ціні 55% своєї початкової вартості. По суті, це ті гроші, які втратили західні інвестори. І це одна з головних причин, чому вони тепер будуть набагато більш обережно ставитися до інвестицій в український бізнес.
Бум IPO припав на 2007-першу половину 2008 р, коли фондовий міхур досяг максимального розміру перед тим, як лопнути. Для українських компаній це була найкраща можливість залучити дешевий капітал з-за кордону. І навіть після кризи 2008 року, здавалося б, не все було втрачено. Одні з останніх успішних розміщень датовані 2011-2012 роками. В четвірку щасливчиків тоді потрапили виробник яєць і яєчних продуктів Ovostar Union, якому вдалося залучити $33 млн (при запланованому обсязі $31 млн), агропромислова компанія KSG Agro, виручила за 33% акцій $39,6 млн, виробник акумуляторів Westa Isic, який залучив $47,624 млн (компанія планувала отримати до $67 млн) і агрохолдинг "Індустріальна молочна компанія", виручила $29,7 млн від розміщення 24% своїх акцій.
Одне з останніх розміщень - вугільний холдинг Coal Energy. Компанія провела у липні IPO на Варшавській біржі, зумівши залучити близько $80 млн. Але це розміщення стало свого роду вододільною лінією. Воно виявилося спочатку невдалим - за ціною на 40% нижче первісного максимального діапазону, що відлякало IPO інші компанії з України. Вони вирішили почекати поліпшення кон'юнктури ринку. Мова про агрокомпанії Valinor Public Ltd., планувала залучити у Варшаві близько $250-345 млн, виробника соняшникової олії ViOil Holding S. A., намеревавшегося виручити від продажу акцій портфельникам близько $150 млн, і інших.
Але, як виявилося, їм треба було не чекати з моря погоди, і розміщуватися тоді. З 2014 року і по сьогоднішній день України зовсім немає на світовій інвестиційній карті. За підрахунками "ДС", до сьогоднішнього дня 17 великих українських компаній, що розмістилися на біржах в Лондоні та Варшаві, втратили в середньому 55% своєї вартості. Майже повністю знецінилися вже згадані Westa Isic і Coal Energy, агрохолдинги "Агротон" і KSG Agro, молочна компанія "Мілкіленд" (виробник сирів, раніше поставляв їх в РФ, за втратив ринок з-за митних заборон), "ТММ Девелопмент" та інші. Ще три емітента і зовсім пройшли делістинг, "помахавши інвесторам ручкою".
Зростання і виправдання надій показали лише агрохолдинги "Астарта" і Kernel. Але цього недостатньо для збереження позитивного іміджу країни, і висновок однозначний: західні інвестори на довгі роки розчарувалися в українському бізнесі.
У чому причини падіння?
Проти українців зараз грає, звичайно ж, розв'язана Росією війна на Донбасі і загальне падіння економіки укупі з горезвісної корупцією та іншим стандартним для нашої країни "джентльменським набором".
Для частини компаній падіння дійсно має об'єктивні причини. Наприклад, у "Coal Energy" Віктора Вишневецького основна частина шахт опинилася на окупованій території. Але є й інші суб'єктивні причини. Не всі власники українські компанії виявилися охайними. Представник Варшавської фондової біржі в розмові з "ДС" вказував раніше на це як на один з вирішальних факторів. "Є компанії, власники яких ведуть себе не порядно", - говорив він. Наприклад, як повідомляла "ДС", той же "Агротон" ще до всіх подій на Донбасі, відзначився специфічним підходом до складання звітності в 2013 році допустив дефолт за облігаціями. Крім того, компанія відзначилась дивними угодами з участю її власників, що не впливало позитивно на фінансових показниках. "Негативним фактором стало розчарування польських інвесторів окремими компаніями: Sadovaya, Westa, Agroton", - також раніше констатував віце-президент інвестиційно-банківського управління ІК "Трійка Діалог Україна" Олексій Єргієв.
Ще одна причина - самі західні інвестори "втомилися" від українських компаній. Наприклад, найпопулярніша у нас в країні фондова майданчик у Варшаві давно перенасичена розміщеннями вітчизняних аграріїв. Їх там виявилося дуже багато. А будь-які портфельні інвестори не люблять складати яйця в один кошик.
Нарешті, в останній рік проти українців грає куди сильніший "гравець", ніж війна на Донбасі, корупція, девальвація і т. п. - падіння світових сировинних ринків. Від цього страждають дві ключові галузі - аграрний і гірничо-металургійний сектори. І обом діагноз ставить динаміка цін на цю продукцію у світі за останні два роки. Для наочності: залізна руда з початку 2014 року подешевшала з $114 за тонну до $46 до початку березня 2016 року. За цей же період пшениця впала з $720 до $475.
Падіння цін на сировинні товари погіршує фінансовий стан українських компаній, що експортують ці товари за кордон, та отримують відповідно менше валютної виручки. Ілюструє цю динаміку свіжий звіт гірничорудної компанії Ferrexpo Олега Жеваго. У 2015 році компанія, яка, треба визнати, відчуває себе ще не найгірше серед українських емітентів у Лондоні чи Варшаві, скоротила чистий прибуток у 5,84 рази порівняно з попереднім роком - до $31,458 млн, тоді як в 2014 році вона становила $183,84 млн. Втім, справедливості заради треба зауважити, що з подібними проблемами зіткнулися і інші компанії. Наприклад, найбільший у світі сировинний трейдер Glencore з моменту IPO у Лондоні в 2011 р. втратив майже 75% своєї капіталізації і зараз оцінюється більш ніж в $28 млрд.
Дані за українським компаніям, які розмістилися на західних біржах
