Можна спалити російський бізнес в Україні
Частина з них повністю монополізована представниками країни, яку Україна офіційно визнала агресором. Націоналізація цих активів можлива, але вона може відгукнутися нам багатомільярдними компенсаціями і погіршення і без того не ідеального інвестиційного клімату. "ДС" з'ясовувала, де росіяни окопалися найбільш серйозно і як можна зменшити їх вплив на нашу економіку цивілізованими шляхами.
Лотерейники грають і поки виграють
Два монополіста на ринку лотерей потрапили в 2015 р. в санкційний список України, що передбачає припинення їх роботи. Однак, незважаючи на це, вони продовжують вести бізнес, знайшовши юридичні лазівки.
Поки що з боку України є тільки одна реальна санкція відносно російського бізнесу в нашій країні (не рахуючи недавнього заборони на участь у приватизації) - восени 2015 р. Петро Порошенко ввів в дію ряд заходів проти компаній з російським капіталом. Вони були прописані в указі №549 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 р. "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". І торкнулися понад 400 фізичних і 105 юридичних осіб Російської Федерації та інших країн, причетних до анексії Криму та агресії на Донбасі.
Майже всі фігуранти списку знаходяться в Росії, за винятком лотерейних операторів, прописаних в Україні. Щодо них передбачені блокування активів, тимчасове обмеження права користуватися і розпоряджатися належним майном, запобігання виведення капіталів, призупинення виконання економічних і фінансових зобов'язань, припинення видачі дозволів, ліцензій і т. д. Мова йде про займають близько 90% лотерейного ринку в Україні компаніях, зареєстрованих у Києві ПРАТ "Патріот" і ТОВ "М. С. Л.".
Перша належить кіпрській Cehriba Investments Limited, яку прийнято асоціювати з інвестиційним холдингом Finstar російського мільярдера Олега Бойка. Сама компанія, правда, недавно оголосила, що росіянин вже не має відношення до "Патріоту", назвавши своїми бенефіціарами якихось інвесторів з ЄС. Втім, це не заважає його дядькові Олександру Бойку очолювати наглядову раду української компанії. У Росії Олег Бойко фінансує армію своєї країни. Це головний докір на адресу "Патріота" від українських властей.
"М. С. Л." в 2010 р. була куплена кіпрської ABO Holdings Ltd, яка пов'язана з російською "Альфа-Груп" Михайла Фрідмана. Зараз компанія оформлена на кіпрську Evolot Ltd. Ще в 2014 р. якийсь кіпріот Маркос Шиапанис виступив із заявою про те, що громадян РФ серед власників українського оператора немає і саме він - головний бенефіціар "М. С. Л". Хоча російський Forbes все одно продовжує називати бенефіціаром Фрідмана. Для цього є аргументи - в компанії працює безліч вихідців з його структур.
Втім, незважаючи на пряму заборону і санкції, через півроку обидва лотерейщика не припинили роботу. "Операторам заборонено здійснювати перекази і отримувати ліцензії, виконувати певні дії на території України, пов'язані з рухом активів. І це все виконується. Санкції спрямовані на виведення капіталу - капітал ніхто не виводить. Але господарську діяльність вести не забороняли", - розповів "ДС" міноритарій "М. С. Л." і почесний президент юридичної компанії Jurimex Данило Гетманцев. У той же час він не пояснив, як компанії вдається при заблокованих рахунках виплачувати виграші і виконувати поточні платежі, назвавши це юридичної таємницею.
Справи у "Патріота" дещо гірше, ніж у "М. С. Л.", хоча вона також продовжує працювати. Правда, багато її точки в Києві за останній рік були куплені третім оператором - Української національна лотерея (УНЛ), раніше займала лише 5% ринку. "Ще спірне питання, що це (санкції. - "ДС") було: боротьба з російським бізнесом або банальний переділ ринку", - повідомив "ДС" один з учасників ринку.
Раніше УНЛ належала Olympic Gold Holdings Limited і в 2014 р. оголосила, що її бенефіціарами є громадяни ЄС - швейцарець Пітер Шетті, австрійці Вулф Кламмерт і Франц Ренгхофер. Але в 2015 р. 100% капіталу сконцентрувала угорська UNL Holding, бенефіціаром якої був зазначений киянин Сергій Пиндич - у минулому директор однієї з компаній, що належали нинішньому секретарю РНБО Олександра Турчинова і його дружині. Коли РНБО ухвалила санкції відносно конкурентів УНЛ і ця історія вилізла назовні, засновників компанії спішно поміняли. Тепер її бенефіціаром офіційно називається якийсь громадянин Кіпру Кайраки Хаджифилиппу. Того, що санкції щодо лотерейників стали елементом конкурентної боротьби, є і непряме підтвердження. Оспорюваний фактор того, що за "М. С. Л." стоїть група Михайла Фрідмана, став вирішальним. Тоді нікого не збентежив той факт, що він офіційно володіє Альфа-Банком і часткою у мобільному операторі "Київстар", до яких ніяких претензій у РНБО немає.
Як сплести мережі навколо мобільників
У 2014 р. "МТС Україна" була в кроці від позбавлення ліцензії із-за порушень, пов'язаних з втручанням у системи управління з'єднанням і можливим зливом даних про абонентів спецслужбам РФ. Оскільки варіант націоналізації цієї компанії і її головного конкурента, "Київстару", виключений, лише жорсткий контроль з боку регулятора ринку та спецслужб може змусити операторів бути на короткому повідку.
Те, що два з трьох мобільних операторів в Україні, мають російське походження, ні для кого не є секретом. "МТС Україна" контролюється російським ВАТ "МТС", 51,46% якого належить АФК "Система" мільярдера Володимира Ев - тушенкова, якого ЗМІ - зывали близьким другом Віктора Януковича, а 48,54% знаходяться у вільному обігу. Гол-ландская VimpelCom Ltd., до складу якої входить "Київстар", поділена між LetterOne Михайла Фрідмана і норвезької Telenor (56% 33%). При цьому обидва власника найбільших українських операторів є публічними компаніями, що котируються на біржах в Нью-Йорку (NYSE і NASDAQ).
Багато в чому саме з-за цього всі ініціативи націоналізації компаній, адептами яких були в основному одіозні українські політики, закінчувалися на рівні ні до чого не зобов'язують розмов.
Втім, навесні 2014 р. другий оператор в країні був за крок від катастрофи. Тоді НКРЗІ розглядала можливість позбавлення компанії ліцензії. Головна з претензій регулятора полягала в тому, що "МТС Україна" не прийняла заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж. Тодішній голова НКРЗІ Петро Яцук прямо звинуватив "МТС Україна" в тому, що компанія використовує транзитні сервери в Росії, що дозволяло отримувати доступ до інформації про українських абонентів та їх місцезнаходження третім особам. "На початковому етапі наша армія управлялася мобільним зв'язком", - пояснив "ДС" серйозність ситуації Яцук.
Втім, до анулювання ліцензії так і не дійшло - незадовго до розгляду цього питання велика частина членів НКРЗІ була звільнена, а в новий склад регулятора увійшли два колишніх представника "МТС Україна", після чого питання санкцій щодо компанії був знятий сам собою. З тих пір "російську карту" розігрують хіба що самі компанії в своїх маркетингових війнах. Влітку 2015 р. глава "Київстару" Петро Чернишов у Facebook підколов головного конкурента за його "російськість". Менеджмент "МТС Україна" не залишив це без уваги. Тодішній глава компанії Іван Золочівський відповів йому на цей випад. "Неважливо, що економічний інтерес "росіян" у вашій шановній компанії вище, ніж в "МТС Україна". Важливо, що це раптом стало ключовим аргументом у конкурентній боротьбі за серця людей", - написав він.
Як мінімум з боку НКРЗІ повинен бути забезпечений максимально жорсткий контроль за дотриманням ліцензійних умов мобільними операторами і припинена можливість будь-якого впливу ззовні на роботу їх мереж. За даними "ДС", ще в 2014 р. СБУ ініціювала внесення змін у законодавство для припинення загрози несанкціонованого втручання в роботу українських телекомунікаційних мереж і рекомендувала Держспецзв'язку зайнятися розробкою такої документації. А от чи було щось зроблено в цьому напрямку, поки невідомо.
Енергоринок під ковпаком
Дієвим методом для зменшення впливу росіян на передачу та постачання електроенергії може стати закручування гайок регуляторними органами. Крім цього, владі потрібно домогтися реального впровадження європейської моделі функціонування ринку.
Монополія на енергоринку у росіян найбільше виражена у сфері передачі електроенергії. Російська група VS Energy володіє вісьмома обленерго в Україні (з них одна компанія "Севастопольенерго" - знаходиться в окупованому РФ Криму). Основними бенефіціарами компанії вважаються бізнесмени з Росії Михайло Воєводін, Євгеній Гінер та Олександр Бабаков. Останнього називають ключовим лобістом групи у себе на батьківщині. В якості депутата Держдуми від "Єдиної Росії" в 2014 р. він разом з колегами проголосував за закон "Про прийняття у Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Росії нових суб'єктів - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя". В Україні у відповідь на це лише трохи погомоніли про можливу націоналізацію підконтрольних компаній VS Energy, але справа закінчилася нічим.
До агресії Росії в Україні президент "ВС Енерджі Інтернешнл Україна" Михайло Спектор заявляв, що його компанії цікаві як мінімум два нових об'єкти - "Хмельницьк-обленерго" та "Миколаїв-обленерго". Але нещодавно голова Фонду державного майна України Ігор Білоус розповів, що, за його інформацією, VS Energy не має наміру брати участь у подальшій приватизації та її енергоактиви взагалі стоять на продаж. Поки ж угода не відбулася, група залишається локальним монополістом у семи областях країни, включаючи Київську, Херсонську та Одеську.
Який це створює ризик для України? З одного боку, всі обленерго в країні є природними монополістами. Саме з цієї причини їх діяльність повністю зарегульована. "Обленерго підлягають окремій регулювання - від Національної комісії з регулювання ринку енергетики і комунальних послуг до Міненерговугілля, "Укренерго" і АМКУ", - перераховує наглядові органи екс-член НКРЭКУ Андрій Герус. Профільний регулятор, наприклад, стверджує обсяг інвестицій, норму прибутку, тарифи і т. д. АМКУ перевіряє скарги людей і компаній, якщо їм неправомірно відмовляють у підключенні послуги, а також має право штрафувати ліцензіата, зобов'язуючи його усунути порушення. А розміри таких штрафів можуть вимірюватися сотнями мільйонів гривень. Так що у влади вже є чимало важелів для ефективного приборкання російської групи, якщо вона буде проявляти непоступливість.
Досить дієвим методом в теорії може виявитися впровадження європейської моделі роботи ринку - так званий третій енергопакет. Він покликаний зобов'язати компанії розділити бізнес з видобутку і транспортування енергоносіїв та надавати доступ до мереж третій стороні. На базі цього принципу, наприклад, побудований новий Закон "Про ринок природного газу", прийнятий Верховною Радою на початку 2015 р. Але в українських реаліях він поки практично не працює. Ті ж облгази створили свої 100%-ві "дочки", які, по суті, стали лише номінальними посередниками між ними і кінцевими споживачами. Конкуренції на цьому ринку поки що не видно за версту, і з електромережами, на жаль, аналогічна ситуація може повторитися.
Влади нервово курять в сторонці
Ринок оптової торгівлі тютюновими виробами в Україні повністю монополізований компанією, власником якої називають одіозного російського постачальника озброєнь для армії країни-агресора. Однак його лобі настільки сильно, що влада поки не зробили жодного дієвого кроку, щоб заблокувати його роботу.
Російська група "Мегаполіс", абсолютний монополіст на оптовому сигаретному ринку своєї країни (зв'язує виробників і роздрібні точки реалізації), стрімко увірвався на український ринок в 2010 р., скупивши майже усіх великих місцевих дилерів. Компанія в лічені місяці вибудувала монополію по всій країні і підім'яла під себе весь ринок. Єдина збутова структура була побудована на базі однієї з поглинених компаній - "Поділля-тютюн" (пізніше вона була перейменована в торгову компанію "Мегаполіс-Україна"). Якщо в 2010 р. її чистий дохід становив близько 2,5 млрд грн., то за підсумками 2014 р. він перевищив 32 млрд грн.
У Росії тютюновий монополіст "Мегаполіс" належить мільярдерові Ігорю Кесаеву, стан якого місцевий Forbes оцінює в $3 млрд, а також його молодшому партнеру Сергію Кациеву. Але важливо те, що вони володіють і збройовим бізнесом - їх завод ім. Дегтярьова виробляє стрілецьку зброю і ракетні установки, які Москва використовує проти українських військових на сході нашої країни. Саме останній факт став приводом для акції, яку низка депутатів від "Народного фронту" влаштували проти компанії на початку 2016 р., коли заблокували роботу її складів в декількох областях. "Кесаев очолює благодійний фонд "Моноліт", який підтримує працівників ФСБ РФ, зокрема, звільнених у запас, та членів їх сімей", - стверджував один з організаторів акції, народний депутат Сергій Висоцький.
У відповідь в "Мегаполіс-Україна" поспішила відхреститися від російських власників.
"Власниками "Мегаполісу-Україна" є фізичні особи - громадяни України, Ірландії і Великобританії", - йдеться в офіційній заяві прес-служби тютюнового монополіста. У компанії акцентували увагу на тому, що серед її прямих і опосередкованих власників немає ні російських компаній, ні громадян РФ. Наскільки це правда? Офіційно фігурант скандалу належить шести кіпрським фірмам, одна з яких - Megapolis Holdings (Overseas) Lіmіted - володіє мережею "Діксі" в Росії - четвертим за величиною оператором роздрібної торгівлі, офіційно контролюється Сергієм Кациевым.
Здавалося б, з урахуванням російського військового шлейфу рішення української влади щодо компанії повинно бути очевидним. Але бізнес "Мегаполісу-Україна" - це великі гроші, і її лобі можуть позаздрити багато. Наприклад, одна з шести кіпрських компаній - власників "Мегаполісу-Україна" належить одеському бізнесменові Борису Кауфману, який, подейкують, користується прихильністю з боку глави АП Бориса Ложкіна. Крім того, діяльність "Мегаполісу-Україна" абсолютно влаштовує міжнародні тютюнові корпорації (Japan Tobacco Inc. і Philip Morris International). Ще в 2013 р. вони купили 40% російського "Мегаполісу" і стали партнерами Кесаєва і Кациева.
У будь-якому випадку рух, який виник навколо компанії в січні з подачі нардепів, змусило реагувати Антимонопольний комітет. Там пообіцяли розібратися і дати відповідь, чи порушує компанія українське законодавство. При бажанні АМКУ цілком може зруйнувати цей бізнес, наприклад, виписавши компанії багатомільярдний штраф або, що навіть ще дієвіше, зобов'язавши її продати більшу частину бізнесу. Подібний прецедент в Україні вже був. Як повідомляла "ДС", у 2001 р. АМКУ зобов'язав Sun Interbrew продати контрольний пакет акцій пивоварного заводу "Крим" після того, як ринкова частка пивоварної корпорації перевищила допустиму законодавством норму в 35%. Ось тільки чи зважиться на такий кардинальний крок глава АМКУ Юрій Терентьєв, який раніше працював радником з правових питань "дочки" Japan Tobacco Inc. в Україні, - велике питання.
