Хворе місце. Чому ринок землі потрібен саме дрібним пайовикам
"ДС" розібралася, як можлива лібералізація ринку вплине на український агробізнес.
Обробка повним ходом
Офіційно в Україні 27,7 млн га землі сільськогосподарського призначення розділені на паї між 7 млн українців, ще близько 10 млн га - в держвласності. Однак наділами часто користуються не власники. Незважаючи на 17-річний мораторій на продаж такої землі, оборот ріллі йде повним ходом. Серед легальних способів отримати сільськогосподарські угіддя - договори оренди до 50 років, безстрокове право користування ділянкою і навіть обмін нерівноцінними паями з доплатою. Зрештою отримують землю ті, хто хоче і здатний її обробляти.
Закопаний потенціал
Однак право обробляти землю - далеко не все, що потрібно для процвітання агрокомпанії або приватному фермеру. Угіддя у власності - це ще й можливість отримати гроші на розвиток бізнесу. У разі відкриття ринку землі, власники ділянок зможуть внести їх у статутний капітал підприємства або передати в заставу для отримання кредиту.
І цей потенційний фінансовий ресурс буде тільки зростати, тому що земельна реформа, судячи з досвіду інших країн, повинна спричинити підвищення цін на ділянки і на їх оренду. Зараз в Україні на гектар міг би коштувати близько $1000, тоді як у Латвії - $2200, в Румунії - $6150, а в Польщі - $10 300. Природно, що в Україні низька орендна плата - в середньому $50/га.
Не менш важливо, що у власників землі, на відміну від орендарів, з'явиться більше мотивації вкладатися в ресурси, наприклад, встановлювати зрошують системи, будувати елеватори або просто висаджувати капіталомісткі культури, які починають приносити плоди через багато років.
Це означає, що після відкриття прозорого ринку землі можуть зрости інвестиції в АПК. Згідно з розрахунками Світового банку в результаті річний обсяг виробництва сільгосппродукції може збільшитися на $15 млрд, або на 1,3% ВВП. Крім того, Україна може отримати від одноразової продажу державних земель до $2 млрд доходу і ще $250 млн від їх оренди.
Від великого до малого
За даними випущеного півтора роки тому дослідження International Land Deals for Agriculture, зазвичай земля в Україні переходить до агрокомпаніям через оренду або придбання дрібних гравців. Аналітики відзначали, що уряд підтримував великомасштабні, орієнтовані на експорт сільськогосподарські проекти.
Однак у цьому році Кабмін виділив мільярди на підтримку фермерських господарств із земельним банком до 500 га та звичайних громадян, які тримають худобу. Так, фермери можуть розраховувати на 100% компенсацію вартості українських насіння, 25% ціни закупівлі сільськогосподарської техніки українського виробництва, садівники - 80% вартості саджанців. Кожній фермі належить 1500 грн допомоги за одну молочну корову, а кожному господарю - 2500 грн за голову великої рогатої худоби.
А в законопроекті "Про обіг земель сільськогосподарського призначення", розробленому ще урядом Арсенія Яценюка, прописано, що такі ділянки можуть бути у приватній власності громадян України, причому не більше 200 га. Такої ж позиції дотримується і чинний прем'єр Володимир Гройсман, який вважає, що як мінімум на першому етапі ринок землі потрібно запускати для фізичних осіб, але не для великих корпорацій і холдингів. Причому тільки для українців.
У Верховній Раді зареєстровані та альтернативні законопроекти. У різних проектах є важливі застереження та обмеження, наприклад, за громадянством власників, їх статусу (фізособа чи юрособа) і роду діяльності (сільське господарство), площі земельних ділянок та їх мінімальною ціною.
Сюрпризи дорогої землі
У зв'язку з великою кількістю пропонованих законодавчих змін виникає питання - чи не постраждають ті, хто зараз обробляють землю, в тому числі і агрокомпанії, які є великими експортерами? До речі, 45 найбільших з них володіють у сумі понад 4 млн га сільгоспземлі.
Економічний експерт Всеволод Степанюк вказує на можливі ризики, в тому числі для великих орендарів сільськогосподарської землі. "Для великих агрохолдингів це невигідно, тому що їм доведеться знову вирішувати питання власності, вкладати гроші у викуп паїв і т. д. У нас же немає такої кредитної системи, як у США, де можна під 2% взяти гроші. Вони будуть відволікати кошти від виробництва, щоб викупити землю. А це сотні мільйонів доларів, які могли б піти на розвиток, переробку, зберігання або агротехнології", - зазначає Степанюк.
Крім того, проти учасників ринку землі, якщо його відкриють, можуть грати природні та зовнішні фактори, такі як неврожай або падіння світових цін на продукти, вважає експерт. За його словами, в такому випадку власники можуть втратити землі, яку здають банкам під заставу, а ті, у свою чергу, розплатитися наділами, зокрема, з іноземними кредиторами.
Виходить, що мінімізувати ці ризики для аграріїв могла б ефективна політика стримання інфляції та зменшення кількості проблемних кредитів, поліпшення бізнес-клімату в цілому і, як наслідок - значне зниження процентної ставки.
Важливо, що навіть великі агрокомпанії фінансово не готові до відкриття земельного ринку.
"Якщо зараз повноцінно відкрити ринок, то у них банально немає тих ресурсів, щоб викупити всю землю навіть за мінімальною оцінкою - близько 10 тис. грн/га. За підрахунками експертів, їм доведеться викласти $2-3 млрд, щоб викупити банки землі, якими користуються. Але вони прекрасно розуміють, що якщо ринок відкриють, ціна відразу почне рости, прийдуть інвестфонди з Заходу, Китаю, арабських країн. І за півроку вона може зрости до $1000 за гектар. Тоді їх витрати на покупку землі збільшиться майже втричі. Таких грошей у них немає", - пояснив економічний експерт Олексій Кущ.
За його прогнозами, українським компаніям в такому випадку доведеться брати землю в оренду вже за підвищеними ринковими цінами, а рентабельність різко скоротиться. Тому для агрокомпаній краще така земельна реформа, при якій можна продавати право користування без перереєстрації права власності, хоча цьому перешкоджають міжнародні організації, в тому числі МВФ.
Однак якою б не була земельна реформа, її потрібно проводити за принципом "Не нашкодь!". Важливі інтереси малого і середнього агробізнесу, так і великих холдингів, тому не варто давати преференції комусь із них, а тим більше ставити в виграшну позицію більш заможних іноземців. Розвиток дрібних фермерських господарств може вивести вітчизняний агросектор на новий рівень, але і великі агрокомпанії повинні впевнено відчувати грунт під ногами, тому що вони, без перебільшення, забезпечують стабільність всієї економічної системи, приносять в Україну мільярди доларів експортної виручки.
Земля для українця - сакрально-заповідна територія. На ній не повинно бути чужих
Експерти, що свідчать про відсутність ринку землі в Україні, за спиною схрещують пальці.
Введений в 2001 р. мораторій на продаж сільськогосподарських земель жодним чином не зупинив рух ринку і формування аграріями власних земельних банків. Також мораторій не позначився негативно на фермера і рядовому селянине: хто хоче і вміє працювати, той це робить. Бажаючі заробити на наданому ресурсі також мали можливість реалізувати свої наміри за численними схемами міни, довгострокової оренди, продажу прав емфітевзису, через внесення активу в статутні капітали товариств.
Виникає питання: навіщо потрібні ці непрозорі інститути, як пряма купівля-продаж землі може негативно позначитися на існуючому ринку? З точки зору наведення порядку в господарстві, нанесення удару по околоземельной корупції цей крок логічний і правильний. Складності лежать у двох площинах.
• Бізнес не терпить різкої зміни правил гри. Агрохолдинги вже витратили значну частину коштів під купівлю (по суті) земельних активів і природним чином не бачать додаткових витрат у частині вже набутого. Із запуском ринку власності такі ризики існують. Ну, хоча б у частині витрат на боротьбу з різного роду спекуляціями в даному питанні. І вартість нових об'єктів покупки в розширення банку, яка в будь-якому випадку зросте. При цьому закріплення власності на земельну банк обіцяє можливість залучення дешевих зовнішніх ресурсів.
• Відкривати нашу землю для іноземців? До чого, власне, нас підстьобує МВФ і підписана коаліційна угода.
На конференції "ПроАгро 2018" з темою "Протидія рейдерству та шахрайству в АПК" розгорілася палка дискусія. Сталося це в третій секції після виступу Михайла Апостола, який нагадав присутнім про юрби китайців з валізами грошей на кордоні в очікуванні старту продажу земель сільгосппризначення. Колега по сесії вказав на інші національності. І теж з валізами. Зал із завмиранням напружився.
Так, у нас 28 млн га чорноземів. А все розорано 32 млн з 42 наявних. Так, наша земля, по всій видимості, недооцінена і навіть впала в прогнозною оцінкою в порівнянні з періодом "до" (1100 проти 1400 в 2013-му). І багато селяни давно розпродали ті клаптики, що встигли приватизувати, проїли і знову голодні, втративши основного засобу виробництва.
Але мені особисто бачиться проблема дещо в іншій площині: земля для українця - сакрально-заповідна територія. На ній не повинно бути чужих.
