Зайві люди. Може безвиз стати економічним благом для України

Саме тому деякі експерти кажуть, що Україні, яка втратила за роки незалежності 18% населення працездатного віку, безвізовий режим швидше нашкодить, ніж принесе користь. "Фактично безстроковий відмову в безвизе врятував нас від вимивання 3-5 млн висококваліфікованих робітників та інженерів протягом наступних трьох–п'яти років. Удар, від якого наш внутрішній ринок праці і наша економіка не відійшла б вже ніколи", — переконаний економіст IMF Group Ukraine Михаил Кухар.

Втім, можна спробувати розібратися, чи так це, відкинувши міркування ідеологічного і політичного характеру.

Рекордна спад

За два з половиною роки, з початку 2014-го по середину 2016-го, кількість населення України працездатного віку скоротилася на 8%, з 2000-го — на 15%, з 1992-го — на 18%. За роки незалежності кількість населення працездатного віку в середньому зменшувалася на 0,8% у рік. І це дійсно багато.

Приміром, у стагнуючої Японії в 1990-2015 рр. кількість жителів працездатного віку щороку скорочувалося на 0,4%, в Китаї в найближчі 25 років очікується зменшення на 0,5%. В обох випадках це дає експертам привід говорити про серйозну демографічну кризу, не дає економіці зростати. Просто в Японії брак робочої сили спостерігається давно, а в Китаї проблема тільки з'явилася на горизонті.

В Україні ж про економічні наслідки скорочення населення чомусь згадують нечасто. Максимум радіють відсутності безвізового режиму, за якого країни можуть покинути 3-5 млн кваліфікованих робітників протягом трьох–п'яти років, або нарікають на дефіцит Пенсійного фонду, якому явно не вистачає податку на доходи фізосіб. Що станеться з кваліфікованими робітниками та їх сім'ями тут і яка їх роль в економіці країни, зазвичай не уточнюється. І даремно.

Рентна економіка і зайві люди

Основна причина, чому Україні не можна трактувати свій демографічна криза так само, як у Японії або Китаї, полягає в тому, що структурно економіки країн сильно відрізняються. І щоб зрозуміти, в чому суть проблеми, варто звернути свій погляд не на розвинені країни, а на нашу сусідку Росію, в якій ситуація, багато в чому аналогічна нашій, проглядається особливо ясно.

Згідно з однією з популярних в Росії байок Маргарет Тетчер колись сказала, що в цій країні мають жити 50 млн осіб, а інші — зайві люди. Не коментуючи правдивість подібних історій, можна помітити, що першим і найбільш очевидним результатом такого скорочення росіян став би зростання ВВП на душу населення до рівня розвинутих країн.

Чому? Та тому, що і 50 млн цілком вистачає для обслуговування "труби", добування інших корисних копалин та ведення сільського господарства. І зовсім неважливо, що на вищевказану економічну діяльність у структурі ВВП Росії припадає приблизно така ж доля, як і на торгівлю. Інтуїтивно ми розуміємо, що важливіше.

У цьому контексті особливо показовий приклад таких сировинних країн, як Австралія (3 чол. на кв. км) або Канада (3,5 чол. на кв. км), де щільність населення нижче, ніж в Росії, в 2,6–3,6 рази, зате ВВП на душу вище приблизно в чотири рази. Звичайно, це не заважає росіянам засмучуватися з приводу демографічної кризи, однак якщо розуміти, що кожен громадянин — потенційний претендент на частку ренти, то ситуація трохи змінюється.

Не вийде сидіти і чекати

За прогнозом ООН, до 2100 р. буде жити близько 26 млн людей, що еквівалентно 43 людей на квадратний кілометр території. Це означає, що якщо ми хочемо жити добре, то не можемо розраховувати виключно на сільське господарство, експорт руди і лісу або тим більше на металургію, яка до того часу з великою ймовірністю не доживе.

Але чи означає це, що українцям варто радіти адміністративних перепон на шляху гастарбайтерів в ЄС? Немає. Тому що кваліфікований фахівець, не маючи перспектив і добре оплачуваної роботи, швидко перестає бути кваліфікованим. У той же час, згідно зі статистикою НБУ, на кожного українця, легально перебуває за кордоном, на рік припадає близько $1-1,5 тис. грошових переказів на батьківщину. При цьому з $6,5 млрд переказів, отриманих в 2014 р., близько $2 млрд прийшло з Росії, економічна ситуація в якій залишає бажати кращого і найближчим часом не зміниться. Так що за підсумком 2015 р. українські гастарбайтери перевели з РФ вже тільки $1,2 млрд, всього — $5,2 млрд.

В таких умовах відтік 3-5 млн кваліфікованих робітників означає зростання валютних надходжень в країну на $3-7,5 млрд на рік. Якщо врахувати, що в 2015 році Україна експортувала зерна на $6,1 млрд, а чорних металів на $8,1 млрд, то не буде перебільшенням назвати експорт робочих рук однією з найважливіших статей доходу країни. При цьому валютні надходження від трудових мігрантів не вимагають імпорту техніки, насіння, обладнання або пально-мастильних матеріалів.

Що говорить статистика

Якщо залежність обсягу ВВП України в доларах від середньорічного індексу на сировину від МВФ простежується дуже добре (кореляція 96,4%), то між кількістю робочих рук і динамікою ВВП України хоч в доларах, хоч у гривнях з урахуванням зміни цін дуже слабка кореляція (-33,9 і -9,9% відповідно). Що можна перевести так: навіть якщо зв'язок між цими величинами є, то вона або назад пропорційна (чим менше робочих рук, тим вище ВВП), або дуже складна. Образно кажучи економіка України коливається разом з цінами на світових сировинних ринках. Якщо ціни на світових ринках на руду, метал, зерно у період з 2000 року по 2008 йшли вгору, то українська економіка відчувала себе дуже впевнено, а от коли ціни падали, як у 2014-2015 роках, або стагнували, як в 1990-х, то наступали важкі часи.

І тут ми підійшли до іншого важливого питання: якщо економіка країни практично не залежить від наявності або відсутності мільйонів людей, то дефіцит Пенсійного фонду викликаний не стільки демографічною кризою. Просто система, за якою його наповнюють, дає збій, а змінити перерозподіл доходів не виходить з-за нестримного апетиту правлячого класу помноженого на патерналістські мріяння населення і великих боргів, що висять на країні.