Зыбучая пуповина. Чому Путін відкриє Кримський міст вже через півроку
Міст через Керченську протоку, що отримав неофіційну назву Кримський, росіяни будують ударними темпами. У кінці серпня будівельники поставили на опори шеститысячетонную арку прольоту залізничного мосту довжиною більше 200 м. В цьому місяці планується встановити ще одну арку — на автомобільну частину. Це переломний момент будівництва, розпочатого в березні минулого року. Передбачається, що автомобільне сполучення по мосту відкриється в 2018 р., коли в Росії пройдуть "вибори" Путіна президентом.
Будівництво моста, який через вузький Керченську протоку з'єднав би півострів Крим з Таманню, виношувалося давно. Першими спробували побудувати міст німецькі окупаційні війська під час Другої світової — для постачання своїх військ на Кавказі. Однак не встигли. Спробу продовжили 1944 р. радянські будівельники, але льодохід зруйнував опори мосту.
Після оголошення планів Росії побудувати Кримський міст багато імениті будівельники попереджали, що нічого путнього з цього не вийде: в цьому місці складна геологічна будова морського дна і потужні — до 80 м — мулові відкладення, на які міст встановити неможливо. Схоже, що російським будівельникам вдалося намацати тверде дно, на яке вони оперлися, вводячи арку, але скільки простоїть споруда — питання як і раніше відкритий.
Заради будівництва мосту в Росії були зупинені багато проектів, про необхідність яких говорилося не один рік. Наприклад, жителі Якутська довго чекали міст через річку Олена, і в масштабах РФ це було не таке вже грандіозне будівництво — його вартість становила 50-65 млрд руб. Однак проект моста через Лену довелося відкласти в довгий ящик після того, як почали будувати міст в Крим, який обійдеться російському бюджету в суму близько 228 млрд руб., а на два мости у Росії сил вже не вистачило. Навіть прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв під час візиту в Керч зізнався, що російський уряд насилу знаходить гроші на будівництво Керченського мосту. А голова управління доріг Забайкалля Євген Присташ заявив, що через Кримського моста довелося заморозити практично всі проекти по будівництву нових доріг в Росії. Виникає резонне питання — наскільки він необхідний з практичної точки зору?
Росія думає, що міст стане пуповиною, якою вона намертво прив'яже до себе Крим. Однак як приєднання Криму не мало ніякого практичного значення для Росії, крім пропагандистського, так і будівництво мосту не допоможе докорінно поліпшити становище кримчан.
По-перше, постачання Криму здійснюється сьогодні і без мосту за рахунок роботи поромної переправи. По-друге, на міст планували "навісити" нитки електричного кабелю і газової магістралі для стабільного постачання півострова енергією, але вони були укладені по дну протоки ще раніше, не чекаючи завершення будівництва мосту.
По-третє, в Криму на сьогодні не така вже й потужна промисловість, яка потребує такої великої транспортної артерії — пропускна спроможність мосту становить до 40 тис. автомобілів і 47 пар поїздів на добу. А росіяни не збираються розвивати промисловий потенціал півострова.
Можна було б сказати, що росіянам міст потрібен для постачання свого угруповання військ на півострові, але як військовий об'єкт міст дуже вразливий за визначенням.
Росіяни також сподівалися, що Кримський міст допоможе заповнити півострів туристами, адже основний дохід кримчан раніше ґрунтувався саме на невибагливих туристів з України і Росії, не скуштували більш якісного і навіть більш дешевого сервісу в Туреччині та Єгипті.
Однак після анексії заробити на туристах кримчанам стало дуже складно. Про серйозний потік українських туристів в Крим говорити не доводиться — зараз він ледь дотягує до 5% від загальної кількості відпочиваючий і рости не буде. Адже для туриста безпека — одне з непорушних умов відпочинку, а який українець поїде в Крим, надивившись по телевізору сюжетів, як ФСБ пакує "диверсантів" і "підривників" в шльопанцях. Навіть білоруси не ризикують відправлятися на півострів.
Та й самі російські туристи, на хвилі патріотизму масово повалившие в Крим після анексії, тепер туди не особливо поспішають. Навіть російська преса пише, що в цьому році туристичний потік усох на третину від торішнього. Якщо в 2016 р. приплив туристів у Криму було викликане закриттям для росіян турецьких курортів, то в цьому році російські власті дозволили своїм підданим їздити у Туреччину, і вони замість Криму туди і вирушили. Єдині, хто стрункими рядами їде в Крим, — бюджетники за спущеним зверху путівками.
При цьому для туриста відпочинок в Криму після анексії має більше мінусів, ніж плюсів. По-перше, що приймають туристів кримчани після анексії підвищили ціни на третину в розрахунку на більш платоспроможних клієнтів з російськими паспортами. Однак нічого доброго з цього не вийшло: Крим ще більше закріпився у свідомості росіян як не самий дешевий курорт з поганим сервісом. Адже кримчани звикли заробляти протягом двох-трьох літніх місяців у році, а в решту часу жити на зароблене. Хоча Крим хороший і навесні, і взимку, і восени, але за умови, що турист отримає хороший сервіс за прийнятною ціною. Для створення повноцінного цілорічного сервісу потрібні серйозні інвестиції, а який дурень буде вкладати в бізнес на віджатих територіях?
Ще один мінус Криму для туриста — транспортне сполучення. Після того як півострів у свідомості росіян став частиною Росії, дістатися туди стало набагато складніше. Для бюджетного туриста ідеальним засобом раніше була залізна дорога, але поїздом туди вже не доїхати. А авіасполучення часто не по кишені. Наприклад, за політ у Крим тривалістю 2,5 год росіянин змушений заплатити 15 тис. руб., тоді як за політ в турецьку Анталію тривалістю лише на годину більше — 13 тис. руб. Подорож ж в Крим на автомобілі — також задоволення сумнівне: для москвича дорога в об'їзд України стала в півтора рази довше, і навіть Кримський міст тут не допоможе.
Тому справжнє призначення Кримського моста — як у пропагандистського плакату на 1 Травня: його малюють похапцем, щоб пронести перед трибуною на демонстрації, а потім він мокне під дощем де-небудь на задвірках. Таку ж роль свого часу виконала інфраструктура, побудована в Сочі до Олімпіади 2014 р., — вона показати "міць" Росії в здатності викинути на вітер мільярди рублів, пустити пил в очі, а після про неї тихенько забули. Російський телевізор не кричить про сочинської нерухомості, яка тепер потихеньку руйнується і розкрадається. Те ж буде і з Кримським мостом — він повинен символізувати інтеграцію Криму в Росію, і його образ буде обіграно в передвиборної кампанії Путіна. А що буде з мостом далі — не так вже й важливо.