Що для Москви означає заморожування обсягів видобутку нафти
За інформацією Bloomberg, угода обговорювали представники чотирьох сторін: Бахрейну, Катару, Саудівської Аравії і Росії. Інтереси гігантів нафтовидобутку, тобто Саудівську Аравію і РФ, представляли міністр нафти і мінеральних ресурсів Алі аль-Наїмі і міністр енергетики Олександр Новак відповідно. Це угода зробило певний вплив на ринок нафти: так, станом на 13:39 вартість нафти марки Brent становила 33,88 долара за барель (+1,47%), WTI - 29,82 долара (+0,34%).
Але важливо розуміти, що дана угода є проявом гібридної політики - воно не комерційне і не політичне, а в сукупності взаємозалежне. В першу чергу, Ер-Ріяд і Москва прагнуть перешкодити агресивної експансії Ірану, який після скасування санкцій активно виходить на зовнішні ринки і ще задовго до зняття обмежувальних заходів декларував готовність демпінгувати - був готовий продавати нафту за будь-якою ціною і верхній відміткою називав 30 доларів за барель, а також уже наростив видобуток до 2 млн барелів на добу. Що стосується саудитів, то хоч вони і можуть відносно комфортно себе почувати за ціною 15 доларів за барель, але, по-перше, подальше зниження цін обіцяє деякий урізання витрат. Іншими словами, звикли до розкоші представникам королівської сім'ї доведеться трохи зменшити запал. А по-друге, низькі ціни на вуглеводні ніяк не завадять Тегерану захоплювати ринки. Так як в процесі можуть відвалитися конкуренти на зразок арабських монархій, пов'язаних з Саудівською Аравією, Венесуели, яка перебуває у стані гострої політичної і фінансової криз, а також Росії.
Російської Федерації само й нинішня вартість нафти, м'яко кажучи (дуже м'яко), невигідна, адже середня собівартість видобутку в країні становить 35-36 доларів за бочку. Тобто Москва зараз в мінусі. Дефіцит російського бюджету становить близько 3% ВВП, а Мінфін РФ прогнозує такий же показник і у цьому році. Але варто врахувати, що відомство відштовхується від закладеної ціни в 40 доларів. Росія зараз поспішає адаптувати економіку до нинішніх реалій, і російський Центробанк, як повідомляв раніше заступник голови регулятора Дмитро Тулін, у своєму прогнозі розвитку економіки заклав у ризиковому сценарії ціну на нафту на рівні 25 доларів в 2016 році, і сподівається при цьому на подальше підвищення - до 35 доларів до 2018 року.
"Заморожування не призведе до безпосереднього розвороту, але створює міцну основу для відновлення цін у другій половині року", - вважає, зокрема, керуючий директор компанії Petromatrix GmbH Олів'є Джейкоб. Домовленість вигідна і Ер-Ріяду, а також партнерам і пливуть в кільватері Катару, ОАЕ, Бахрейну. Саудити можуть дозволити собі дешеву нафту, але навіщо позбавляти скарбницю мільярдів нафтодоларів, особливо коли вуглеводні є основним джерелом доходів. Як зауважив в інтерв'ю Bloomberg глава відділу стратегії сировинних ринків Commerzbank AG Юджин Вайнберг, "це анонс заморожування виробництва серед країн, виробництво яких навіть не зростає останнім часом".
Договір передбачає згоду всіх членів ОПЕК. Якщо вони не дадуть добро, то угоди не буде. Венесуела, до прикладу, зацікавлена в нарощуванні видобутку, що дозволило б подолати кризу, але з іншого боку у Каракаса, який лихоманить від чвар опозиційного парламентської більшості і мадуровской старої гвардії, об'єктивно може не вистачити політичної волі і ресурсів, щоб збільшити видобуток нафти. Отже, перший етап - це стабілізація, а вже далі (коли в казну прибуде трохи більше коштів і можливо політична криза вщухне) можна буде говорити про збільшення обсягів. Важливо й те, що крах нафтових держав внаслідок подальшого падіння цін може призвести до нової глобальної фінансової кризи. Аналітики MarketWatch вважають, що першими будуть Венесуела і Азербайджан. Передбачувано перешкоджати цій угоді буде Тегеран, ну, і цілком ймовірно - Багдад. Правда, автори угоди не залишають надії знайти підхід до Ірану. Міністр нафти Венесуели Еулогио Дель Піно поінформував про проведення переговорів з Іраном і Іраком у середу в Тегерані.
Є в цій угоді і серйозна політична складова. Ер-Ріяд, наприклад, таким чином вирішив вколоти Вашингтон - своєрідний демарш в помсту за відмову підтримувати сили саудитів у війні з єменськими хуситами. Королівство останнім часом дещо охолола до США і все більше зближується з іншим незадоволеним Вашингтоном союзником - Ізраїлем. Крім того, заморожування видобутку нафти, яке ймовірно поки утримає ціну в середньому 33-35 доларів за барель, свідчить про фактичної капітуляції Москви. Поки російська економіка перебудується, пройде деякий час, а значить бюджет РФ буде недоотримувати свої нафтодолари.
Кремль свідомо йде на це в надії на краще майбутнє, але це угода може виявитися ситуативної домовленістю, яка потрібна РФ, щоб не переривати переговорні процеси між світовими гравцями. У тому числі щодо переговорів щодо Сирії, де Росія демонструє непохитність, і, звичайно ж, України. Москва хоче якомога довше залишатися на плаву, щоб з допомогою свого деструктивного методу побудови зовнішньополітичного діалогу виторгувати певні преференції.