Світові IT-міста: чи можуть вони бути по-справжньому успішними?
У наш час такий проект будує не тільки Україна, але і Індія. Уряд індійського штату Андхра-Прадеш збирається побудувати нову столицю майбутнього" для свого штату, яка буде розташовуватися між містами Вияджавадой і Гунтурой. Для цього вони залучили відомого британського архітектора Нормана Фостера і сінгапурський агентство по міському будівництву "Surbana Jurong". До речі, той же Фостер добудував нову эллипсовидную штаб-квартиру "Apple Park" в Купертіно, що нагадує космічний корабель.
В Індії ж Норман Фостер збирається побудувати справжній інноваційний мегаполіс. Особливістю такого міста будуть широкі зелені і велосипедні зони, а також переважне використання високих технологій, сонячної енергії та водних таксі. За планом архітектора, через 25 років ми зможемо побачити, чи реалізувалася така "столиця-майбутнього".
Але у такого проекту, як і в схожих світових, є висока ймовірність провалів. У чому ж ризики?
Справа в тому, що як проект індійського супер-міста, так і "Apple Park" представляються змістовними та ефективними швидше як виставкові павільйони. У першому випадку - для реклами Індії і конкретного штату, а у другому - як реклама компанії для залучення інвестицій і талантів. І найімовірніше, що саме для цієї функції вони й задумані.
Напевно, самий успішний приклад науково-технологічного міста - це Кремнієва долина, яка поступово розросталася навколо Стенфордського індустріального парку - частини Стенфордського університету, яку керівництво Стенфорда передало в користування на 99 років високотехнологічним компаніям. Інтелектуальним ядром для Кремнієвої долини завжди були студенти Стенфордського університету, які, покидаючи університет, залишалися працювати в долині. Ці студенти засновували мільярдної компанії з капіталізацією. Причому ідеї для таких компаній придумувалися в побутових умовах, а Кремнієвий "місто" ріс органічно зливаючись з основною міською інфраструктурою. І успіх його визначався не наявністю виділеної території, а збігом в університет людей, культур та уявлень про майбутнє зі всього світу. Тому "ракетою-носієм" IT-успіху в Кремнієвій долині виступав і продовжує виступати саме університет, який і дає підстави для стартап-культури.
Незважаючи на те що в Кремнієвій долині зараз розташовуються офіси близько трьох тисяч підприємств, які пов'язані з розробкою технологій, у тому числі офіси Google, Apple, Intel, Hewlett-Packard, кількість провальних і неуспішних проектів багаторазово перевищує кількість успішних. До 95% нових бізнес-проектів не домагаються успіхів у Кремнієвій долині. А багато фахівців долини знаходяться в умовах стресу з-за високої конкуренції і провалів. До того ж ціна нерухомості досягла настільки високого рівня, що справжні стартапери туляться в офісах бізнес-акселераторів і знімають житло спільно.
Але у цих стартаперів є альтернатива. У Сполучених Штатів з'явилася велика кількість міст, які не поступаються за своєю розвиненою технологічної та стартап-культурі. Конкурентом №1 Кремнієвій долині є місто Остін, штат Техас. У цьому місті розташовані офіси найбільших компаній Google, Dell, IBM, Intel, AMD, Apple, а в остинском бізнес-інкубаторі Capitalfactory молодих бізнесменів за невеликі членські внески знайомлять з бізнес-ангелами і менторами, які допомагають підприємцям венчурними інвестиціями або знайомлять з великими інвесторами. Але для формування такого дружнього стартап-клімату окрему роль зіграв і університет. У остинском Техаському університеті навчаються 52 тис. студентів, а середній вік жителів цього міста не перевищує 35 років, тому завдяки студентському активу стартап-культура розвивається в Остіні дуже інтенсивно.
А чи є в Україні що-небудь схоже на Остін?
Прикладом успішного українського освітнього проекту може стати Український католицький університет. Рік тому керівництво університету відкрило "Центр Андрея Шептицького", архітектором якого був Стефан Бенилиш. "Центр" - це велика будівля з навчальними аудиторіями, конференц-зали, кафе, великими бібліотеками та публічним простором. Зараз "Центр" є одним з найбільш високотехнологічних навчальних корпусів в Україні, а футуристична архітектура корпусу дозволяє назвати його "лекторием майбутнього".
Київ же поки що пасе задніх. Проблеми повітря, транспорту, безпеки, якості води, відсутність міських рекреаційних зон перешкоджають розвитку бізнес-культури. Одним словом - у своєму нинішньому вигляді Київ не спроможний утримувати таланти, ні залучати їх. Джейн Джейкобс розсміялася б, якби почула про спробу створити в умовах нинішнього Києва стартап-IT-центр.
Додайте до цих проблем відсутність в Україні недорогого кредитування, мінімум венчурного капіталу, слабкість судів як інструменту захисту авторських прав і падаюче якість освіти. Адже ці фактори ключові для культивування стартапів у галузі високих технологій.
Втім, майбутнє UNIT.City залежить від того, чи зможе керівництво вирішити вищезазначені проблеми, зможе створити освітнє середовище і зможе направити комфорт розробників та їх ефективність.
Головним викликом для UNIT. City буде, звичайно, окупність проектів і висновок конкурентоспроможних проектів на міжнародні ринки для їх купівлі і реалізації. Організатори містечка напевно знають, як вибудувати на своєму проекті схему заробітку.
При цьому IT-табір може потрапити в ситуацію, коли західні корпорації будуть купувати найцікавіші стартап-проекти з більш дешевою, ніж в Америці, ціною з-за низького інвестиційного клімату або ж брати на роботу в США найбільш здатних жителів містечка, так нічого і не віддаючи натомість українській економіці.
