Миловановские села. На кого розраховані казки про $50 млрд інвестицій

Міністр розвитку економіки Тимофій Милованов представив стратегію залучення інвестицій на найближчі п'ять років, яка так і називається "Економічна стратегія: зростання через інвестиції".

Милованов описав у цифрах те непривабливе місце, в якому українська економіка знаходиться сьогодні. Зокрема, програє в ефективності своїм сусідам у кілька разів. Наприклад, якщо ВВП на одного зайнятого в 2018 р. в Білорусі склав $35,8 тис., у Польщі та Угорщини - по $60,5 тис., у Словаччині - $66 тис., то в Україні - лише $19,1 тис.

При цьому українська економіка має явно виражену сировинну орієнтацію (частка експорту високотехнологічних товарів та послуг складає лише 17%), вона дуже залежить від експорту (його частка у ВВП складає 45%) і при цьому дуже мала: частка України в світовому ВВП становить 0,3%, а наша частка в загальносвітовому експорті - 0,2%. "Ми маленькі, як пушинка, відкриті і дуже сильно залежимо від ситуації на зовнішніх ринках", - поскаржився міністр.

Ще один мінус - значний (60%) знос основних фондів, який помітно вище, ніж у сусідів. Для порівняння: у Словаччині цей показник становить 35%, в Білорусі - 38%, в Молдові - 42%.

Милованов ще раз озвучив відомий рецепт економічного зростання - Україні для підвищення технологічності своєї економіки і скорочення відставання від сусідів потрібні інвестиції в людський капітал у виробництво. Його мета - зростання за рахунок залучення $50 млрд інвестицій у найближчі п'ять років.

Для опису рецепта майбутнього економічного дива Мілованову вистачило 1720 слів, які витончено вмістилися на 22 слайдах, представлених журналістам. Однак ніяких одкровень там не знайти - оголошена економічна стратегія на перевірку виявилася збіркою прописних істин або ж обіцянок, які вже раніше давало нинішній уряд.

Зокрема, за словами Мілованова, Кабмін сподівається на відкриття ринку землі до 1 жовтня прийняти відповідні закони, зробити неможливим рейдерство, створити прозору систему електронних аукціонів, запровадити моніторинг і антимонопольний контроль, а також провести дерегуляцію землеустрою.

Створення ринку землі - дійсно важливий запорука економічного зростання, однак сумнівно, що він дасть в найближчі п'ять років ту віддачу, на яку розраховує міністр. Земля стане товаром, це вірно, але вона залишиться, по суті, своєю засобом виробництва. І зовсім не факт, що це засіб виробництва стане приносити найближчим часом набагато більшу додану вартість, ніж зараз. Наприклад, Україна сьогодні - досить великий виробник пшениці, яку з задоволенням закуповують турецькі компанії, роблять з неї борошно і продають далі в Європу. Щоб українські мірошники могли зайняти їх місце або хоча б "відкусити" частину ринку, потрібні мільйонні вливання в оновлення виробництва. Відкриття або невідкриття ринку землі на це ніяк не вплине.

Хоча ринок землі дійсно дозволить інвестувати у виробництво культур з більш високою доданою вартістю, наприклад, розвивати садівництво. Але ефект від цього не буде миттєвим - сад не зросте за один рік. А крім того, виростити продукцію - це півсправи, потрібно ще відвоювати ринки збуту у конкурентів і закріпитися на них. Якщо сьогодні європейський фермер з кожного гектара своєї землі отримує 1 тис. євро доходу в рік, то українському фермерові, який заробляє на вирощуванні низькомаржинальних зерна або соняшника, для виходу на преміальний європейський ринок і отримання порівнянних доходів ще дуже далеко.

Друге, на що робить ставку Милованов - лібералізація ринку праці і створення 1 млн нових робочих місць (за п'ять років) за рахунок прийняття нового трудового законодавства та підвищення ефективності Державної служби зайнятості. Тут, правда, виникає питання - навіщо обіцяти створення ще 1 млн робочих місць, коли в країні дефіцит робочих рук. Давно слід зрозуміти, що боротися треба не за нові робочі місця, а за високі зарплати, а цього не досягти в країні з сировинною економікою.

Інші ініціативи Мілованова по залученню інвестицій виглядають наступним чином: капітальні фінансові вливання у реальний сектор з бюджету; швидка приватизація 1 тис. з 3,7 тис. держпідприємств з наданням податкових канікул на п'ять років за умови інвестицій від $10 млн; державно-приватне партнерство та концесії не тільки портів, аеропортів і вокзалів, але і лікарень з університетами; створення 43 індустріальних парків; підтримка малого та середнього бізнесу за рахунок дешевих кредитів і просування експорту за рахунок запуску експортно-кредитного агентства та страхування експортерів. Ну і анонсована Володимиром Зеленським у Давосі "інвестиційна няня", яка ж презентація без неї.

Однак інвесторам потрібна не "няня" і не обіцянки провести швидку приватизацію, роздати в концесію порти і понастроить індустріальних парків. Як нинішнім, так і майбутнім інвесторам потрібна в першу чергу незалежна судова система, яка захистить їх вкладення. Буквально напередодні презентації Миловановым його стратегії посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен заявила, що зацікавлення Україною з боку інвесторів є, але вони чекають, що буде з пріснопам'ятної судовою реформою. А поки суд в Україні буде призупиняти результати конкурсу з відбору концесіонера Херсонського порту, немає сенсу обіцяти нові конкурси.

Милованов у своїй презентації, звичайно ж, торкнувся питання судової реформи. Однак, як він сказав, зміни в цій сфері - це питання декількох років, і взагалі - компетенція міністра юстиції. Але з таким підходом, без ув'язки всіх складових в єдиний документ, чого варті намальовані на слайдах красиві цифри? Суспільство просто нагодували черговою порцією піару, зібравши до купи найяскравіші вигадки з самими круглими цифрами, що були сформовані в надрах Зе-команди за останні місяці.