Михайло Гончар: Байден має бачити, що припинення атаки на "Північний потік-2" заради Німеччини — це хибний шлях

21 липня США та Німеччина заявили, що не будуть протидіяти добудові "Північного потоку-2". Але після цього президент США Джо Байден видав указ, що дозволяє вводити нові санкції проти енергетичних проектів Росії (і проти "Північного потоку-2" зокрема). На Кримську платформу США та Німеччина в останній момент відрядили міністрів енергетики, які провели переговори з міністром енергетики України — це відбувалося вже після візиту до нас канцлера Німеччини Ангели Меркель, який залищив більше запитань, ніж відповідей. Президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар пояснив "ДС", що означають останні події навколо "Північного потоку-2".

— Пане Михайле, то про що говорить остання активність основних акторів?

М.Г. Спільна заява Байдена і Меркель 21 липня не містить зобовʼязань США зняти санкції з "Північного потоку-2". Мова йде про те, що не будуть застосовуватися нові санкції, та й стосується це передусім компанії-оператора газопроводу Nord Stream-2 AG, яка ще не стала сертифікованим оператором. Тому США не знімали санкції.

Основним джерелом санкцій є Конгрес США, а не Білий дім. Саме Конгрес ввів декілька санкційних законів. Перший — ще у 2017 р., і тогочасний президент Трамп його не виконував. А найбільш ефективний — в кінці грудня 2019 р., завдяки якому проект покинули головні підрядники і через який "Газпром" був змушений підписати з "Нафтогазом" 5-річну угоду на транспортування газу. Білий дім — це виконавча влада, яка має виконувати ці закони.

Коли у вересні Конгрес після канікул повернеться до роботи, то знову постане питання неухильного дотримання адміністрацією Байдена прийнятих Конгресом санкційних законів. Більше того, незадовго до канікул 28 липня Палата представників проголосувала законопроект (і тепер його має розглянути Сенат) про фінансування Держдепартаменту у 2022 р., який включає в себе заборону на відмову від санкцій проти "Північного потоку-2". Тому указ Байдена — це спроба "пройти між крапельками": щоб в Конгресі оцінили, що він не підтримує "Північний потік-2".

Байден після американо-німецької зустрічі висловлювався, що його точка зору не змінилася: "Північний потік-2" — це непотрібний проект. Я думаю, що так чи інакше його адміністрація залишає за собою можливість свободи маневру: навіть коли труба буде повністю готова, залишаться проектні вразливості – від сертифікаційних до кліматичних, які можна використати аж до введення санкцій проти самого "Газпрому". Але думаю, що така опція прибережена на той випадок, якщо Росія вдасться до чергових агресивних дій. Чи то відбудеться нова кібер-атака на американську критичну інфраструктуру, чи з'ясується, що замовником терактів в Кабулі з загибеллю американських морпіхів були росіяни, а смертники з ІД були лише виконавцями.

Припускаю, що адміністрація зробить переоцінку підходу до "Північного потоку-2", який був закладений ще навесні в апараті Ради національної безпеки США — заради відновлення відносин з Німеччиною не вводити нові санкції.

Такий підхід, що йшов від Радбезу, не підтримувався Держдепартаментом США , але позиція радника президента з питань нацбезпеки Джейка Саллівана врешті взяла гору. А тепер Байден може наявно бачити, що це — хибний шлях.

Тим більше, що витік інформації з німецького боку після спільної заяви Байдена з Меркель вказує, що Німеччина не збирається нічого робити ані з точки зору надання реальних гарантій Україні по компенсаціях втрат транзиту, ані якщо Росія застосує газ та трубопроводи як зброю. Німецький уряд не зможе припинити імпорт газу чи перекрити "Північний потік-2", оскільки матиме ризик наразитися на позови своїх же компаній.

Якщо згадати заяву США та Німеччини, то в ній говориться про те, що не пізніше 1 вересня мають стартувати переговори стосовно нової угоди для України терміном на 10 років. Але важко собі уявити, як вони можуть стартувати, якщо німецька сторона не хоче брати на себе ніяких гарантій.

А ще, припускаю, що в Білому домі звернуть увагу на дії "Газпрому", який через кілька годин після проблемного для "Північного потоку-2" вердикту суду в Дюссельдорфі припинив продажі газу на 2022 р. і демонстративно запустив їх на зимовий сезон 2022-2023 рр. Практично це і є гібридне застосування газових постачань як зброї з метою не тільки подальшої ескалації цін на газовому ринку Європи, але й з метою продавлювання односторонньо вигідного для РФ рішення по зняттю усіх обмежень для обох російських потоків всупереч законодавству ЄС.

— Але чому така підвищена активність з боку Німеччини, яка відрядила на Кримську платформу свого міністра енергетики? А до того ж ще й Меркель навідалася до Києва…

М.Г. Я поки не бачу інтенсивного діалогу. Зі спільної заяви по "Північному потоку-2" витікає, що американці делегували німцям забезпечити енергетичну безпеку України. Але чим займаються німці? Вони просто імітують бурхливу діяльність. Хоча вони призначили спеціального представника Міністерства економіки та енергетики з транзиту газу через Україну Георга Графа фон Вальдерзеє, але ця людина вже була на цій посаді кілька місяців у 2019 р., якраз коли обговорювався можливий новий контракт між "Газпромом" і "Нафтогазом". Результат його діяльності — нульовий. Тому я думаю, що це знову ширма.

Візит Меркель до Москви, а потім до Києва виглядає як постановочне шоу "я вам привезла гарантії від Путіна про продовження транзиту після 2024 р.". Але ми чудово розуміємо, що ці "гарантії" нічого не варті. Меркель просто провела у Києві сеанс імітації піклування про Україну. Але така ж ситуація була і напередодні підписання транзитного контракту у 2019-му – багато-багато слів з Берліну про підтримку України, про збереження транзиту, але нічого більше. Зараз алгоритм той самий.

— Тобто Європейський Союз вже не може опиратися "Північному потоку-2"?

М.Г. Проблема ЄС в тому, що там домінує Німеччина. Тому тільки жорсткі дії з боку США можуть припинити небажаний для нас сценарій розвитку подій у випадку добудови "Північного потоку-2". Потрібна американо-європейська співпраця, щоб примусити ЄС виконувати його ж норми.

Але ситуація не є такою, що ЄС зовсім геть впав. І рішення Вищого земельного суду в Дюссельдорфі, який вказав, що до "Північного потоку-2" обовʼязкове застосування норм європейського законодавства, є підтвердженням, що ще не вмерли Європейського Союзу і право, і воля.

— Рішення суду в Дюссельдорфі може бути оскаржене?

М.Г. "Газпром" завжди буде шукати якісь юридичні шпаринки. Але фундаментальне значення має рішення Суду юстиції ЄС в Люксембурзі від 15 липня, яке стосувалося газопроводу OPAL, що наповнюється з "Північного потоку-1". Це рішення суду унормовує, що "путінські труби" мають працювати на 50% від потужності. Суд в Люксембурзі не просто сказав про те, що має виконуватися директива ЄС, а вказав, що має практично застосовуватися принцип енергетичної солідарності, фундаментальний принцип Європейського Союзу. Фактично, цей принцип говорить наступне: якщо одна країна — член ЄС (у випадку з "Північними потоками" це Німеччина) реалізує проекти з третьою стороною — не членом ЄС (тобто з Росією), то ці проекти не повинні завдавати шкоди іншим країнам-членам.

І рішення Вищого суду юстиції ЄС перегляду і оскарженню не підлягає. Воно бʼє не тільки по "Північному потоку-1", але й по "Північному потоку-2". І якщо ці судові рішення будуть імплементовані, то ми отримаємо статус-кво — збережемо обсяг транзиту на сьогоднішньому рівні. Адже з 55 млрд куб. м на рік потужності "Північного потоку-1" буде задіяно тільки 37,5 млрд, а така ж потужність "Північного потоку-2" (55 млрд куб. м) буде задіяна лише на половину.

І якщо судовим рішенням у Люксембурзі розумно скористатися, то можна вдарити і по "Турецькому потоку", принаймні — по другій його нитці, яка замаскована по території ЄС під назвою "Балканський потік". Там теж це можна застосувати, тому що принцип енергетичної солідарності фігурує і в нашій з ЄС Угоді про асоціацію, і у Меморандумі про стратегічне енергетичне партнерство між Україною та ЄС від 2016 р. В такому випадку ми отримаємо ще й деякі додаткові до сьогоднішніх обсяги транзиту. Тому ситуація поки що не виглядає безнадійною і похмурою.

— Якою має бути наша позиція?

М.Г. Наша позиція має лишатись незмінною: "Північний потік-2" має бути зупинений, а якщо все ж його запустять, то працювати відповідно до європейського законодавства — він не може бути завантажений більше, ніж на 50%. Як і "Північний потік-1".

Нам важливо показувати, що питання не тільки в "Північному потоку-2", бо це не є якийсь окремий проект. Він практично завершує 20-річну програму путінського періоду будівництва безтранзитних газотранспортних систем в обхід всього транзитного простору між Балтикою і Чорним морем. А це не тільки "Північний потік-2", це і "Північний потік-1", "Турецький потік", "Блакитний потік". І ці чотири проекти створюють абсолютно іншу конфігурацію постачання газу до Європи, тому що вони керуються з єдиного центру, з однієї компанії, яка одночасно є і постачальником, і контролює газотранспортні маршрути. Фактично "Газпром", завершивши "Північний потік-2", отримає ідеальні умови для маніпуляції напрямками, обсягами і цінами постачання газу. І це він робить вже зараз: майстерно осушивши європейський ринок, за допомогою цінової ескалації отримує не тільки небачені доходи, що живлять російську агресію, але й намагається змусити ЄС діяти всупереч його законодавству.

В ЄС усе це недооцінюють. Те, що відбувається на європейському газовому ринку — це провісник серйозної кризової ситуації, це яскравий індикатор того, що Росія зловживає своїм монопольним статусом постачальника газу до Європи зі сходу. А Європейська Комісія — ні пари з вуст. Але так було і раніше — якби не американські санкції 2019 р., то ми б не мали й нинішньої 5-річної угоди

Тому, я думаю, що США подивляться на становище, що склалося у Європі, більш уважно, ніж самі європейці. До того ж у Білому домі на тлі афганського "обвалу" навряд чи захочуть отримати ще й енергетичний "обвал" у Європі, коли Росія завалить і європейську, і американську енергетичну політику та їх кліматичні цілі. Адже коли ціна на газ наближається до невиданих історично $600 за 1000 куб. м, то виробники енергії вже надають перевагу вугіллю і чхати вони хотіли, як і споживачі, на усілякі там амбітні кліматичні цілі політиків у Вашингтоні та Брюсселі.

— Міністр енергетики США Дженніфер Гренхольм говорила під час Кримської платформи про те, що російський газ — брудний…

М.Г. Це насправді не красиві слова, а важлива заява. Вона вже вдруге акцентує увагу на цьому. Це означає, що у обох "Північних потоків" є проблеми. Адже родовища, з яких газ постачається до них, не є чисто газовими. Бованенківське є нафтогазоконденсатним родовищем, тобто містить не тільки газ, але й низку так званих "жирних" газів та конденсат, від яких потрібно його очищати. До того ж воно знаходиться за 3,5 тис. км в арктичній зоні, а від ямальських родовищ до балтійського узбережжя прокладено кілька ниток газопроводів з десятками компресорних станцій. І скрізь — від родовища до Балтики — іде витік метану та "жирних" газів, які в десятки разів мають більший парникотворний потенціал, ніж СО2.

Тому не можна в подальшому виключати введення санкцій і з точки зору кліматичної небезпеки цих проектів. Адже Байден проголосив пріоритет кліматичної політики, а в ЄС є Green Deal — "Зелений курс", який передбачає введення карбонового податку. До речі, пропозиція обкласти імпорт газу по "Північним потокам" максимальним карбоновим податком вже пролунала.

Тому висловлювання Дженніфер Гренхольм означає, що Сполучені Штати не припинять протидію російським проектам. Вона набуває нових форм. І цим потрібно скористатися.