Михайло Крутіхін: "Газпром" буде продовжувати своє смішне опір "Нафтогазу"
ДС Нещодавно в Туреччині проходила церемонія запуску в експлуатацію Трансанатолійського газопроводу (TANAP), в якій взяли участь президенти Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган, Азербайджану — Ільхам Алієв, України — Петро Порошенко, прем'єр Болгарії Бойко Борисов, генеральний виконавчий директор BP Роберт Дадлі. Тому питання: яка доля всього проекту ТANAP і його продовження по Європі — газопровід TAP, чи може Україна купувати газ за турецькому маршрутом?
М. К. По-перше, подивіться на нове популістський уряд Італії, яке оголосило, що обговорення газопроводу буде пріоритетним для уряду, але виникли голоси проти проекту TAP як такого. Перший аргумент: в Італії не зростає попит на природний газ. Другий — прокладка нового трубопроводу на півдні Італії може завдати шкоди довкіллю. Ці два аргументи будуть обговорюватися в уряді. Це означає, що TAP може і не відбутися. Шанси поки є, але є і ймовірність, що проект закриється. Отже, з Туреччини і Греції газопровід треба буде вести в Європу якимись іншими маршрутами.
По-друге, я розмовляв з турецькими аналітиками, близькими до уряду, вони говорять, що якби рішення про TANAP–TAP приймалося сьогодні, він був би від'ємним. Оскільки в Європі не зростає споживання газу, конкурувати потрібно буде з російським і скрапленим природним газом. Тому в таких гігантських газопроводах з каспійського регіону, а може бути навіть з Близького Сходу, якщо до проекту приєднуватись Іран, Ірак, іракський Курдистан і Ізраїль, ніякого комерційного сенсу немає.
Куди піде ТANAP з Туреччини або, можливо, Греції? Поки що це невідомо. Якщо ми подивимося на російський "Турецький потік", то бачимо, що першу нитку турки погодилися прийняти (у Східній Фракії — європейської частини Туреччини. — "ДС"). Вона буде використана для поставок газу в Туреччину. Але виникає питання з постачанням Болгарії, далі — Румунії, можливо, ще далі — Центральної Європи. "Газпром" розраховує, що для цього буде введена друга нитка газопроводу. Але з-за опору італійців не виключено, що вони її не приймуть.
Щоб ввести російський газ на територію Євросоюзу і, наприклад, як планують турки, використовувати реверсно Балканський газопровід, який йде через Україну, Румунію, Болгарію в Туреччину, ось тут є перешкоди.
ДС Які?
М. К. По-перше, Єврокомісія відповідає Болгарії відмовою на пропозицію транспортувати російський газ. Значить, треба буде, щоб перед заходом цього газу в Болгарію або навіть Грецію його хтось вже купив і транспортував далі як свій власний. У Болгарії нічого не виходить, там є "Булгаргаз", але у нього немає ні структур, ні досвіду, ні грошей, щоб купувати російський газ у Туреччини і далі його транспортувати. Туркам ж "Газпром" продавати газ заздалегідь не збирається.
По-друге, для транспортування газу в зворотному напрямку, в обсягах, що хоче Росія і, ймовірно, ТANAP–ТАР, потрібно реконструювати болгарську інфраструктуру транспортування газу. "Булгартрансгаз" говорить, що йому потрібно на це 1 млрд євро. Начебто "Газпром" погодився надати ці гроші, але під держгарантії, а їх неможливо дати без дозволу Єврокомісії. Тому реверс газу в бік України або Австрії через Болгарію стикається з проблемами, які поки ніяк не вирішені.
Не вирішена навіть проблема з будівництвом перемички з Греції в Болгарію. Всього близько 170 км між Комотіні і Стара Загора, виділені гроші, але є "газпромівську" лобі в Болгарії, яке все це ефективно зриває. Створюються фіктивні компанії, як кажуть болгарські друзі, з капіталом у 2 льова, які подають в суд на те, що їм заважає працювати ця перемичка. Суди по кілька місяців займаються вирішенням цього питання. Успішно гальмується навіть початок будівництва.
З південним напрямком російського експорту в обхід України поки нічого не виходить.
ДС чи Україна Може отримувати газ з Польщі, особливо якщо побудують газопровід "Балтійська труба", який буде доставляти норвезький газ у Польщу?
М. К. Абсолютно не виключаю. Розмовляв з польськими експертами, вони кажуть, що в перспективі можна кинути новий интерконектор з Польщі або модернізувати старі пропускні здатності і поставляти газ на українську територію з терміналу СПГ в Свіноуйсьце і, може бути, той самий норвезький газ, який буде поступати, якщо побудують газопровід Норвегія–Данія–Польща.
ДС Чому Болгарії так важко. В Болгарію планували "Південний потік" — не вийшло. В Німеччину будують вже "Північний потік-2", багато хто в Європі проти, але у Німеччині виходить, а в Болгарії — ні?
М. К. По-перше, я вже описав ситуацію в Болгарії, там сильна "газпромівську" лобі.
По-друге, незрозуміло, як вони цей газ будуть отримувати, хто їм буде володіти, як вони його будуть передавати далі як транзитна країна. Там повна неясність. Це внутрішні справи Болгарії, її відносини з Єврокомісією. А рішення Єврокомісії необхідно, так як після Болгарії цей газ повинен буде перетнути кілька інших кордонів країн Євросоюзу.
З Німеччиною все простіше. Ніякі правила, ніякої Третій енергопакет, ніякі дії Єврокомісії не можуть перешкодити будівництву газопроводу по дну Балтійського моря. Перший раз не завадили, і зараз немає таких правил. Щоб прийняти такі правила, потрібно буде рішення Європейської Ради та Європарламенту для зміни Третього енергопакету, а це дуже складно, особливо при опорі Німеччини. А Німеччина і "Північний потік-1", і "Північний потік-2" вважає своїми проектами. "Газпром" абсолютно безоплатно дає Німеччини новий коридор для поставок російського газу і на вигідних умовах. Є країни, які проти: прибалтійські держави, Польща, почасти Словаччина і навіть Італія, яка хотіла б отримувати газ по українському маршруту, але ніяк не через Німеччину. Італійцям не подобається, що Німеччина буде відігравати важливу роль у поставках російського газу в Італію. Тому є опір, але воно під собою не має матеріальних основ. Аргументи політичні та емоційні: давайте не ображати Україну, а "Газпром" — інструмент Кремля. У зацікавлених у будівництві "Північного потоку-2" є конкретні інтереси: це і російські підрядники на території РФ, і президент Путін, який бажає покарати Україну, і німецькі фірми, які будуть отримувати цей газ на нових умовах і без транзитних територій, і Австрія, збільшує свій вплив на ринки газу в Європі.
Зараз ми бачимо, що єдина перешкода — Данія. Хто на них сильніше натисне, американці чи німці? Від Вашингтона не потрібно чекати обіцяних санкцій проти учасників проекту "Північного потоку-2". В останній редакції американського закону про санкції говориться, що Білий дім може прийняти санкційні заходи проти учасників проекту, але тільки за погодженням з європейськими партнерами США, а європейські партнери — це і є Німеччина.
ДС Що було б правильно зараз робити Україні, враховуючи, що "Північний потік-2", як німецький проект буде побудований, як, можливо, і всі інші обхідні маршрути, що робити з трубою і сховищами?
М. К. Думаю, потрібно йти по шляху, який я вже пропонував у Києві. Йти на співпрацю з європейськими компаніями, наприклад, зі словацькою компанією, яка висловлювала бажання стати партнером або навіть оператором ГТС на території України, здавати місткості підземних сховищ в оренду. Значення їх досі високо для Центральної та Східної Європи, хоча воно потихеньку знижується. Ми бачимо, що бізнес на підземних сховищах досі існує в Європі, але деякі компанії закривають сховища, далі або зливаються з іншими гравцями, або йдуть з цього ринку. Споживачі кажуть, а навіщо нам зберігати газ в сховища на випадок пікового попиту в сезон, якщо можна підняти телефонну трубку і замовити пару судів газовозів зі скрапленим природним газом? Це ефективно, оперативно, можливо, навіть дешевше.
ДС За результатами двох арбітражних проваджень в Стокгольмі "Газпром" винен "Нафтогазу" $2,56 млрд. На ваш погляд, чому зволікають з виплатою, якісь дивні судові позови, але при цьому гроші зарезервовані?
М. К. Є об'єктивна і чітка причина — відсутність вказівки від президента Росії. Оскільки "Газпром" — це дійсно інструмент президента, то без його дозволу ніхто платити не збирається. Припускаю, що керівництво "Газпрому" доповідає: опираємося, даємо відсіч, налаштовані боротися! Це не ділове поведінку, поведінку господарюючого суб'єкта. В даному випадку всі чекають рішення Путіна. Поки його немає, будуть, всупереч логіці і змістом, продовжувати іноді навіть смішне опір.
Михайло Крутіхін, російський економічний аналітик, фахівець з нафтогазовому ринку, історик-іраніст
У 1970 р. закінчив Інститут східних мов при Московському університеті за спеціальністю "Перська мова та література". У 1970-1972 рр. - військовий перекладач в Ірані. Протягом 20 років працював у ТАСС - у відділі Близького Сходу і в корпунктах (Каїр, Дамаск, Тегеран, Бейрут), завідував відділеннями в Лівані та Єгипті.
Закінчив аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК КПРС, кандидат історичних наук (1985). З 1993 р. займається аналітикою нафтогазових інвестицій в колишніх радянських республіках.
Заступник генерального директора PR-агентства Alter Ego (з 1992 р.), редактор, потім головний редактор часопису Ukrainian Petroleum Investor (з 1993 р.). З 2002 р. партнер інформаційно-консалтингового агентства RusEnergy.
