Кінець глобалізації. Коли світ розпадеться на кілька торгових імперій
Нинішній рік, судячи з усього, поб'є рекорд 666 і 1666 р. по гостроті обговорення питання "чи скоро апокаліпсис". Правда, в суто економічному плані. Справа в тому, що серед економістів дуже популярна теорія десятирічних циклів, а після економічної кризи 2008-2009 рр. як раз десятиліття і пройшло. Ось економісти і сидять, кожен "чих" рейтингів фондових ринків ловлять - не він, криза?
Втім, останнім часом більшість аналітиків схиляються до думки, що моментального обвалу фондових і товарних ринків (а також банкрутства банків) за образу 2008 р. не буде. Буде повільна стагнація, для якої навіть спеціально придумали розумне слово: "слоубализация" (slowbalisation). Це гра слів slow (повільний) і "глобалізація" (globalisation). Сам термін ще в 2015 р. вперше озвучив голландець Аджидж Бакас.
Чого боїться Орєшкін
Несподівано одним з "євангелістів" майбутнього економічного неблагополуччя став міністр економічного розвитку Росії Максим Орєшкін. 25 червня, виступаючи в дискусійному клубі "Валдай", він заговорив про майбутній глобальна економічна криза. За його словами, рецесія буде викликана зворотним ефектом глобалізації, а не проблемами у фінансовому секторі, як це було в 2008 р. Її супутники - затяжний, але повільний спад економіки, і висока інфляція. Як вважає Орєшкін, уповільнення економічного зростання буде відбуватися через зростання тарифів і обмеження ефективності у світовій торгівлі. При цьому ціни знижуватися не будуть.
Міністр зазначив, що проблеми в економіці не будуть пов'язані з проблемами у фінансовому секторі. "Це зниження загальної ефективності виробництва і продуктивності праці по всьому світу за рахунок того, що ланцюжка доданої вартості, які розміщувалися найбільш ефективним чином, почнуть дрейфувати в бік меншої ефективності", - заявив Орєшкін.
На думку російського міністра, щоб уникнути нової кризи, потрібно міняти модель глобалізації. Тим не менш Орєшкін переконаний, що до нового глибокої кризи ще далеко. "Відновлення світової економіки після глобальної кризи 2008 р. ще триває", - вважає він.
Сьогодні поширена думка, що тригером глобального спаду стане торговий конфлікт між США і Китаєм. Максим Орєшкін висловився з цього приводу: "Я думаю, вся ця історія - вона довгострокова, ми ще побачимо не раз шторми, викликані цим конфліктом".
Нагадаємо, що на початку грудня на полях саміту G20 в Аргентині лідери Америки та Китаю домовилися про "перемир'я" в торговій війні. Проте вже в травні нинішнього року США підвищили мита на китайський експорт обсягом $200 млрд, пояснивши це порушенням Піднебесної своїх зобов'язань. Мита на китайські товари було підвищено з 10 до 25% 10 травня, а президент США також доручив розпочати процес підвищення мит на імпорт з Китаю, який оцінюється приблизно в $300 млрд. У відповідь Пекін з 1 червня підвищив мита на ввезення товарів із США обсягом у $60 млрд.
Втім, тут можна припустити, що Орєшкін намагався замаскувати розповідями про світову стагнацію власні промахи. Справа в тому, що замість довгоочікуваного ривка російська економіка в 2019 р. повністю зупинилася. Мінекономрозвитку оцінило річне зростання ВВП в травні на 0,2%, після 0,5% за підсумками I кварталу. Ще більш безсторонню оцінку поставив російській економіці Інститут досліджень та експертизи "ВЭБ.РФ": зростання за підсумками травня - 0%. З виключенням сезонного і календарного чинників, ВВП РФ в травні і зовсім знизився на 0,5%.
Ситуація не нова: в Росії зростання ВВП, який в нульові роки був пов'язаний з подорожчанням нафти на світових ринках, з 2009 р. майже зупинився, а з 2013-го країна в рецесії - нафта впала в ціні і інвестори розбіглися. Держава намагається компенсувати втрату інвестицій нацпроектами та активністю держкорпорацій, але робить це незграбно і неефективно.
В результаті навіть на тлі стабілізації нафтових цін виходить стагнація, виходу з якої не видно. Ця стагнація стала результуючої трьох складових: зростання нафтогазового експорту, зростання держвитрат і державної економіки і суттєвого падіння приватного сектору та доходів домогосподарств. Тобто не тільки економіка Росії в цілому не зростає, але її залежність від вуглеводнів збільшується, а структура - погіршується.
Драматичне гальмування
На початку цього року віце-президент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс заявив, що із-за політичної та економічної невизначеності європейського уряду довелося переглянути прогноз щодо зростання ВВП в країнах єврозони. На зниження темпів зростання вплинули Брекзит, проблеми банків, уповільнення енергетичного ринку і торгові конфлікти.
І хоча поки зростання економіки європейських країн триває, експерти не очікують, що європейська економіка повернеться до тих темпів, які вона демонструвала в 1960-1970 рр. або навіть у 1980-тобто Все більше аналітиків вказують, що з часу фінансової кризи 2008-2009 рр. виразно спостерігається тенденція до скорочення капіталовкладень, ланцюжків збуту, обсягу виданих кредитів і в цілому торгівлі (щодо світового ВВП).
Британський журнал The Economist констатує: глобалізація поступилася місцем новій ері застою або слоубализации. Інакше кажучи, нової кризи у формі обвалу з подальшим повільним відновленням не буде. Замість нього ми побачимо нову модель міжнародної торгівлі, а її новизна - в зміцненні економічних зв'язків всередині регіональних блоків на шкоду транснаціональної торгівлі. Ланцюжок виробництва і збуту все більше зав'язуються на ближніх постачальників. Вже сьогодні у Європі та Азії велика частка торгівлі набуває внутрирегиональный характер. Азіатські компанії, які раніше постачали весь світ, тепер продають у своєму регіоні більше товарів, ніж у світі.
Сьогодні правила торгівлі переписуються по всьому світу, регіональна ідентичність виходить на перший план. Американці стимулюють свої компанії до повернення капіталів з Азії, європейці захищають свої компанії від американських. США і ЄС ввели нові режими для іноземних інвесторів, а Китай як і раніше не має наміру надавати зарубіжним фірмам рівні умови.
По суті, мова йде про локалізацію ринків - як виробництва, так і споживання. Що, звичайно, створює проблеми для країн, що розвиваються. З 1990 по 2010 рр. такі держави могли завдяки світовій торгівлі і розвитку IT досить швидко рости. Тепер же їм доведеться конкурувати або на ринках багатьох країн, або в обмеженому колі рівних собі.
Що цікаво, слоубализация зовсім не повинна обернутися падінням рівня життя. Ринки, що об'єднують по кілька країн, достатньо великі і цілком можуть процвітати. З 1990 р. близько 1,2 млрд осіб вийшли зі злиднів, і немає підстав вважати, що частка незаможних зросте з-за перетікання глобальних потоків товарів і капіталу на регіональний рівень. До того ж один з наслідків слоубализации - посилення регіональної інтеграції, а це, напевно, дасть економіці коротко - і середньостроковий стимул до розвитку.
Слоубализация - це качнувшийся назад маятник глобалізації. Тієї самої, яка стала "золотим століттям" світової економіки в період з 1990 по 2010 рр. Тоді торгівля зростала, так як витрати на логістику впали, комунікації подешевшали, митні тарифи були урізані, а фінансовий сектор лібералізований.
Глобалізація реально зробила світ краще. Але проблеми світу після декількох криз зросли до таких масштабів, при яких переваги глобального порядку швидко втрачаються.
Можливо, слоубализация - це процес, більш справедливий по відношенню до країнам і народам, які поки залишаються на периферії "золотого мільярда". В тому числі і до України. Якщо наша країна вчасно вловить новий тренд світової економіки, вона цілком може звернути собі на користь ефект регіоналізації економіки.
