Маніфест 2020. Що укранцам треба знати про плани Кабміну

По суті, це перша за роки незалежності бюджетування, що охоплює середньострокову перспективу планування, яку у світі прийнято оцінювати в масштабах 3-5 років.

Звичайно до китайський п'ятирічних планів нам ще далеко, але все-таки, не можна не погодитися з авторами "Основних напрямів..." у тому, що поява такого документа допоможе розширити горизонт інвестиційного планування і дасть інвесторам хоч якісь маяки. Щоб подібні документи почали формувати позитивну інвестиційну середу і конвертуватися в приплив внутрішніх і зовнішніх інвестицій, необхідна зовсім "небагато": відновлення довіри до політики уряду з боку населення і бізнесу, а також забезпечення наступності економічного курсу на найближчі роки.

Маяки

Отже, на найближчі три роки, уряд запланував скоротити дефіцит державного бюджету до 2% ВВП (в цьому році майже 3%, без врахування прихованих "дефіцитів"), прискорити зростання валового продукту до 4% (в цьому році планують 1,8%), знизити відношення державного боргу до ВВП до 55% (зараз більше 80%, якщо вважати і гарантований державою борг), знизити інфляцію з сьогоднішніх двозначних показників до 5%, провести земельну, освітню та медичну реформи, забезпечити зростання середньої заробітної плати з поточних п'яти до десяти тисяч гривень, в п'ять разів збільшити витрати на дорожній фонд (з 14 до 70 млрд грн).

Якщо оцінити макроекономічні маяки, такі як дефіцит бюджету, рівень державної заборгованості, то в очі впадає їх схожість з відомими маастрихтськими стандартами, встановленими під час підписання "Договору про Європейський союз" у 1992 р. У відповідність з цією угодою, країни, які утворили Євросоюз зобов'язані підтримувати дефіцит бюджету на рівні не більше 3% ВВП, державну заборгованість - не більше 55% ВВП, рівень інфляції - не більше +1,5% від бази порівняння трьох країн з найстабільнішими цінами.

Але ось що примітно, країни, які вступили в ЄС мають протягом двох років активно підтримувати свою національну валюту і утримувати її в межах оголошеного діапазону.

У документі Мінфіну курсових орієнтирів немає зовсім, що робить 90% його прогнозів індикативними. Для простого українця ці цифри, як би ні про що, адже важливо скільки середня зарплата становитиме в еквіваленті євро. Якщо, наприклад, 200 євро як зараз, то платоспроможний попит критерії міжнародної торгівлі практично не зміниться. Таким чином, перед нами швидше урядовий маніфест як ми буде у 2020 р. готові до європейських макроекономічним стандартам, ніж план розвитку, що дає інвестору вичерпні відповіді.

Борги наші

Насамперед, оцінимо динаміку державного боргу: прямого та гарантованого, зовнішнього і внутрішнього.

Починаючи з 2012 р. державний борг (прямий і гарантований зовнішній і внутрішній) виріс з $64,5 млрд (в еквіваленті) до $74,3 млрд, при цьому зростання спостерігався і в компоненті зовнішньої заборгованості: з $26 млрд до майже $37 млрд. Примітно, що проведена реструктуризація зовнішніх боргів "імені Яресько" не привела до істотного зниження державної заборгованості, а навіть навпаки. Показник, що характеризує відношення боргів до розміру ВВП перевищив 80%. Це звичайно, не критичний рівень в 100% ВВП, але враховуючи скупченість і короткостроковість платіжного календаря, ситуація вимагає більш кардинальних заходів. Без нової реструктуризації і часткового списання боргів в 2019 р. (або навіть технічного дефолту), виконати індикатор 55% буде практично неможливо, навіть якщо запросити на посаду міністра нобелівського лауреата (з іншого боку, кому це вдалося б, міг би претендувати на її отримання).

Як бачимо, в найближчі три роки уряд планує зменшити валову заборгованість держави (внутрішню і зовнішню) з 67% на кінець 2016-го до 55% в 2020-м. Враховуючи, що за прогнозами Мінфіну в 2017-му відношення боргу до ВВП практично не зміниться, а сам валовий продукт все-таки зросте на 2%, в цьому році чиновники планують все ж трохи набрати, а вже потім, через рік, почати активно віддавати.

А доведеться віддати приблизно $15 млрд.

Крім того, у розрахунку відношення боргу до ВВП, Мінфін, швидше за все, не враховує гарантований державою борг, який понабирали всілякі компанії, типу "Укравтодору" та "Укрзалізниці". Звичайно можна, збанкрутити перший і частково приватизувати другу, але не потрібно тішити себе ілюзією, що хтось анулює державні гарантії. Тому до суми погашення можна сміливо додавати $11,3 млрд - гарантований державою заборгованості. В такому разі - заявлений маяк у 55% виглядає не зовсім коректно.

Хоча для досягнення даного показника, Мінфін можуть штовхнути в авантюру: крім репрофайлинга (відстрочення зобов'язань держави перед НБУ), піти на часткове списання портфеля ОВДП, який перебуває в активах Нацбанку, а можливо і на часткове списання аналогічних зобов'язань перед державними банками. В такому випадку, заборгованість держави буде формально знижена, але зате є ризик розкручування інфляційної спіралі, але цього ніби не планується.

Виникає питання, що робити? Для впорядкування системи державного боргу, можна припустити, що Мінфіну слід було б:

• законодавчо обмежити обсяг випуску ОВДП на внутрішньому ринку у розмірі до 30% ВВП.
• заборонити пряму купівлю ОВДП Нацбанком у Мінфіну (первинне розміщення тільки серед приватних інвесторів та банків).
• обмежити розмір портфеля ОВДП державних банків на рівні не більше 10% їх активів.
• докапіталізацію державних банків здійснювати "живими" грошима за рахунок витратних статей бюджету, а не з допомогою внесення відповідних державних облігацій в статутний капітал.
• кредити, що видаються ФГВФО здійснювати за рахунок видаткових статей бюджету, а погашення - відображати як доходи.
• ще до 2019 року розпочати нову процедуру реструктуризації зовнішньої заборгованості та гарантованого державою боргу.

Зазначені заходи дозволили б сформувати більш раціональну структуру внутрішніх державних боргових операцій та підвищити їх ефективність, а також зробили б неможливим проведення сумнівних фінансових схем з використанням державних банків.

Інфляційний навіс

Не менш амбітно виглядає і прогноз по інфляції: - індекс споживчих цін (ІСЦ) та індекс цін виробників (ІЦВ). У 2013 році ці індекси перебували на історичних мінімумах (якщо не брати факти дефляції): 0,5% і 1,7% відповідно.

Після галопуючої інфляції в 2014-2015 р., в 2016-му споживчу інфляцію вдалося дещо знизити - до 12,4%. Але при цьому зберігався божевільний розрив між нею та індексом цін виробників (у 2016 продовжував залишатися на рівні понад 35%). Багато експертів тоді вказували, що такий глибокий розрив між цінами за якими продаються споживчі товари (споживча інфляція) і цінами, що формують собівартість виробництва (промислова інфляція) вкрай згубно впливає на діловий клімат і реалізацію нових бізнес-проектів: умовно кажучи, зробити коштує дорого, а продати товар - дешево. Схоже, у Мінфіні вирішили скорелювати дані показники, спрогнозувавши на 2020 рік ці індекси в розмірі 5% і 6%, звузивши розрив до одного відсотка. Враховуючи, що промислова інфляція прив'язана до цін на базові товари на світових ринках (метал тощо) в іноземній валюті, а отже, залежить і від внутрішнього обмінного курсу, залишається тільки здогадуватися, як в умовах плаваючого курсу гривні, уряду вдасться знизити темпи промислової інфляції. Одних лише зусиль, спрямованих на зниження промислових тарифів (електроенергія, ж/д перевезення, портові збори) буде явно недостатньо. Схоже на те, що фінансові влади прийде до розуміння необхідності таргетування не тільки цін, а й гривні до долара в межах певного курсового діапазону. І зробити це доведеться спільними зусиллями Мінфіну і НБУ.

Бюджетні дірки

Що стосується дефіциту бюджету, то в планах Мінфіну, як зазначалося, скоротити його з 3% у 2017 до 2% в 2020 р. В абсолютних цифрах це виглядає наступним чином: 70 млрд грн в 2017-му і 79 млрд грн в 2020-м.

Таким чином, сама сума дефіциту збільшитися, в той час як її відношення до ВВП скоротиться, якщо звичайно реальний ВВП буде рости заявленими темпами.

У зв'язку з цим, Мінфіну варто було б звернути увагу на некоректність прогнозу: в 2017-му в доходи бюджету було зараховано 30 млрд грн "грошей Януковича", а це 1,3% "скритого" дефіциту бюджету. В наступних роках цих грошей вже не буде. Отже, для зниження дефіциту до заявленого показника доведеться "десь" роздобути близько 30 млрд грн додаткових реальних доходів. Те ж саме слід сказати і про доходи від приватизації: в 2018-2019 планується залучити близько 35 млрд грн. У 2020 році, надходження від продажу державного майна очікуються в розмірі лише 0,5 млрд грн. Тобто доведеться шукати реальне заміщення і цим епізодичним ресурсів.

Після скорочення темпів зростання ВВП в 2017-м з 2,3% (2016 р.) до 1,8% в поточному році, Мінфін очікує прискорення розвитку економіки до 4% в 2020-м. Як відомо, у випадку, якщо Україна буде "рости" більш ніж на 3% в рік, то держава зобов'язана, у відповідність з угодою про реструктуризацію, підписаний колишнім орденоносным міністром фінансів Наталією Яресько та зовнішніми кредиторами, виплатити останнім чималий бонус від суми приросту ВВП. Так що рости нам більше, ніж на 3% на рік, загрожує банальним попаданням "на гроші". Тому, будемо рости повільно.