Людський фактор. Чи в надійних руках НБУ?
Національний банк України — провідна державна інституція, яка, в широкому сенсі, відповідає за гроші. І як нею керують — ключове питання для економічного успіху країни
"Незалежність" не доброчесність
Довгі роки Національний банк України вибудовує собі репутацію незалежного органу, керованого технократами, який, попри всі виклики, опікується стабільністю цін і національної грошової одиниці. Хоча під інституційною незалежністю ценробанку (ЦБ) мається на увазі лише непідпорядкованість волі уряду — простою мовою, це такий собі "захист від дурня" і популістів, щоб "не надрукували" забагато грошей.
Утім, незалежність НБУ не означає доброчесність. Цією ключовою інституцією також керують люди, і в них є власні інтереси. Якщо не згадувати втікачів з часів Віктора Януковича — Сергія Арбузова та Ігоря Соркіна — то й після Революції Гідності керівники центробанку відзначилися неоднозначними результатами. Від "банкопаду" та галопуючої інфляції за головування Валерії Гонтарєвої до кратного підвищення облікової ставки в часи Кирила Шевченка, що в розпалі повномасштабного вторгнення практично позбавило бізнес кредитних ресурсів і в подальшому дало заробити надприбутки комерційним банкам.
До речі, проти Шевченка НАБУ розслідує кримінальне провадження за підозрою у створенні злочинної організації, заволодінні коштами в особливо великих розмірах, службовому підробленні та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 255 ККУ). Щоправда, стосується справа діяльності Кирила Шевченка на посаді голови правління (майже) державного "Укргазбанку" (йдеться про незаконне виведення з фінустанови 206 млн грн). Нагадаємо, що відразу з цієї позиції він пересів у крісло голови НБУ у липні 2020 р.
Навіть без кримінальних справ не варто очікувати нічого доброго від ситуації, коли люди з галузі приходять до керма органів, які мали б наглядати за цією галуззю, у західному економічному дискурсі це явище називається "захопленням регуляторів". І особливо небезпечне воно в наших реаліях, замішаних на лобізмі і корупції на різних щаблях влади. Так воно і сталося в центробанку: заступивши на посаду голови НБУ, і Кирило Шевченко, і Андрій Пишний опинялися в ситуації конфлікту інтересів – коли фактично очолювали банківський нагляд, який мав перевіряти їхню минулу діяльність на посаді керманичів державних банків.
До речі, за дивним збігом обставин після зняття з посади кожен другий екс-голова НБУ фактично не проживає в Україні. За наявною інформацією, пан Арбузов зараз у Санкт-Петербурзі, пані Гонтарєва — в Лондоні, а пан Шевченко переховується від українського правосуддя в Австрії.
Попри це історія почала повторюватися. Торік Кирила Шевченка на посаді голови НБУ замінив Андрій Пишний, який незадовго до того тривалий час (у 2014-2020 рр.) очолював державний "Ощадбанк" (і також був у його керівництві більшість "нульових"). Утім, сухі факти з біографії не можуть дати уявлення про те, наскільки чесним і професійним є підхід до роботи чинного голови НБУ. Для цього потрібно проаналізувати його рішення і його зв´язки на довгому кар’єрному шляху.
Своя вертикаль
Перший момент, на який завжди треба звертати увагу, коли йдеться про державних керівників вищого рівня, — добір персоналу вищої ланки.
І тут потрібен баланс. З одного боку, немає нічого дивного, що новий голова органу наближає до себе вже відомих йому, перевірених професіоналів, робить їх заступниками чи керівниками департаментів, формує свою команду. Його відповідальність — його виконавці.
З іншого боку, варто придивитися, чи не зловживає цим новий керівник. Так, поганим тоном і тривожним дзвіночком можуть стати, наприклад, спроби голови НБУ призначити на посади зручних собі контролерів, людей, які мають не виконувати його рішення, а перевіряти їх. Як правило, цим займаються наглядові ради. Такий орган є і в НБУ. І перше, що впадає в очі — вже за часів Пишного на посаді голови правління, до Ради НБУ призначені не чужі йому Анатолій Барсуков і Олена Щербакова (на повторний термін). Перший у 2014 р — 2020 рр. був заступником Пишного в "Ощадбанку" (після звільнення шефа протримався на посаді лише півроку) і, до речі, потрапляв у кримінальне провадження про можливу розтрату 15 млн грн через аудиторські компанії, з якими він підписав договори (справу закрили в 2022 р.). Що стосується пані Щербакової, то вона протягом десятиліть працювала в ценробанку, а перший термін у Раді НБУ відбула з 2016 р. як представниця парламенту (за квотою "Народного фронту"), залишаючись одночасно радницею служби голови правління "Ощадбанку" у 2015-2019 рр. (хоч проти такого суміщення жорстко виступав сам МВФ).
Щодо Пишного є ще один тривожний дзвіночок. Дивним чином, майже відразу після його призначення на посаду голови НБУ, до складу наглядової ради державного "Приватбанку" увійшов Володимир Литвин, багаторічний заступник голови правління "Ощадбанку", зокрема, й за часів Пишного. Простими словами, найбільший комерційний банк частково віддано під нагляд людини, близької до голови регулятора. Зайве говорити, що центробанк мав би впливати на банківський сектор зовсім іншими способами…
Гучний кейс
Утім, вирішення кадрових питань — це лише створення умов для роботи. Як саме звик працювати пан Пишний? Можна звернутися до його багатого на події кар´єрного минулого. Серед них є гучні й показові кейси. Розглянемо один з них, який почався з видачі у 2006 р. "Ощадбанком" і "Укрексімбанком" кредиту на будівництво ТРЦ "Гулівер" фірмі "Три О" (за інформацією "Комерсанту", тоді йшлося про $61,6 млн під 13,5% річних у гривні і 12% у доларах терміном до грудня 2012 р.). "Була відпрацьована спільна оцінка ризиків щодо проекту, взаємодія двох банків при фінансуванні, контроль та супроводження застави", — коментував угоду Пишний, який на той момент працював першим заступником голови правління "Ощадбанку". До 2011 р. сума кредиту зросла до $258 млн, попри те, що у "Три О" були проблеми з виплатами. Протягом 2013-2019 рр. сума боргу збільшилася до $440,99 млн, а строк виплати продовжили до грудня 2025 р. Ставка становила 9% річних (хоча на ринку тоді видавали гроші під 30%). На той момент "Гуллівер" вже придбав бізнесмен Віктор Поліщук, відомий як власник банку "Михайлівський", який зі скандалом збанкрутував у 2016 р. Усі ці факти та й елементарна ділова логіка не завадила у 2020 р., коли "Ощадбанком" керував Андрій Пишний, провести реструктуризацію боргу "Три О", що перевалив уже за півмільярда доларів. Найбільш цікаві тут умови реструктуризації: як пише видання "Наші гроші", строк виплати боргу подовжено до січня 2044 р. під якісь 4% у гривні. Не треба бути банкіром, щоб розуміти, наскільки це щедрий подарунок позичальнику, якщо середньорічна інфляція в Україні навіть у мирні часи була (і, швидше за все, буде) кратно вищою, а інші бізнеси змушені брати кредити під захмарні відсотки. Але більш цікавий факт у тому, що Віктор Поліщук є практично родичем екс-президента рф Дмитра Медведєва. Наближеність Віктора Поліщука, клієнта Пишного в "Ощадбанку", до Дмитра Медведєва досить цікаво гармонує з тим, що батько Андрія Пишного був другом і помічником покійного народного депутата Ігоря Плужнікова, який саме і привів А. Пишного у керівні органи "Ощадбанку". Сам Ігор Плужніков, який помер у 2005 р., був власником телеканалу "Інтер" разом із російським ОРТ та близьким соратником Медведчука.
Вузькі місця в НБУ
Професійний досвід і доброчесність керівника — це, безумовно, дуже важлива складова успіху (або провалу) його установи. Але не менш важливе і середовище, в якому діє лідер. Що стосується НБУ, то це один з ключових органів державної влади, який "по чину" має справу з великими грошима. А це грунт для потенційної корупції. Серед найбільш "вузьких місць" можна виділити кілька: операції із заставним майном (яке позичальники надають центробанку), закупівля складних продуктів і обладнання (наприклад ПО) або послуг у приватних компаній (юридичних, PR, з розшуку активів тощо), які можуть бути або невиправдано дорогими, або непотрібними через наявність відповідних фахівців у самому НБУ або у держави.
Ключове питання: чи збирається Пишний контролювати ці "ділянки", щоб не допускати корупції? Це велике питання. Візьмемо, для прикладу, кейс із послугами. Як ми вже згадували, у розтраті свого часу підозрювали заступника Пишного Барсукова в "Ощадбанку". Йшлося про замовлення консультаційних та юридичних послуги щодо супроводу конкурсних торгів, хоча у структурі "Ощадбанку" було ціле управління, яке мало б цим займатися…
Маємо зробити висновок, що суспільство має уважніше моніторити діяльність керівництва НБУ, бо є ризик, що інституція може не виправдати очікувань через "людський фактор".