Троє на трубі. Як українці, поляки і білоруси можуть позбутися нафти Путіна

Радянські майстри пера любили говорити, що нафта — кров війни. Україна вже третій рік пручається російської агресії, але продовжує заправляти автомобілі паливом, вироблених з російської нафти. Наша країна виробляє самостійно всього лише одну п'яту споживаних нафтопродуктів, а основний потік палива йде з Білорусі, яка "сидить" на російській нафтовій трубі.

Хоча Олександр Лукашенко на словах дружньо налаштований по відношенню до України, але поставки в нашу країну палива, виробленої з російської нафти, можуть стати тією ниточкою, за яку Кремль захоче посмикати, незважаючи на дружнього нам "батьку". Тим більше, що прецеденти вже були — у вересні минулого року Росія зупинила постачання дизельного палива в Україну, а Федеральна служба з технічного та експортного контролю просто обнулила більшість дозволів, виданих експортерам дизеля. Ясна річ, що така ситуація не влаштовує Україну і спроби диверсифікувати постачання нафти в країну робилися неодноразово, але остаточно ця проблема так і не була вирішена.

Залежність від російської нафти не влаштовує і самих білорусів — з минулого року Москва і Мінськ не можуть домовитися про постачання сировини на білоруські НПЗ. З-за боргу за газ Кремль лякає обмеженням поставок нафти — у першому кварталі він планує скоротити експорт нафти в Білорусь з раніше запланованих 4,5 млн до 4 млн т. Тому Лукашенко періодично замислюється про те, щоб приймати на переробку не тільки російську нафту. Білорусь вже купувала нафту у Венесуелі, а в жовтні минулого року Мінськ купила в Азербайджані 85 тис. тонн нафти. В обох випадках нафта транспортувалася через Україну. Розглядає Білорусь варіанти постачання нафти з Ірану.

Інтерес до азербайджанської нафти прокинувся також у наших західних сусідів, поляків. Зокрема, енергетичний портал Energetyka24 писав про те, що інтерес до постачань азербайджанської нафти на польські заводи з'явився у великого польського нафтопереробника групи Lotos. Інтерес з боку Польщі створює передумови для реанімації Євроазіатського нафтотранспортного коридору Баку–Тбілісі–Поті–Одеса–Броди–Адамово–Плоцьк—Гданськ.

На початку 2000-х Росії вдалося протистояти реалізації проекту нафтотранспортного коридору, розв'язавши відчайдушну пропагандистську кампанію і розповідаючи про його економічної недоцільності. Однак тепер у зацікавлених сторін з'явилася можливість переграти, здавалося, вже закінчену гру. В усякому разі питання безпеки і економічний прагматизм після російської агресії на Донбасі і в Криму для України, Білорусі та Польщі звучать дещо по-іншому.

Перша бочка

З усього нафтотранспортного коридору на сьогодні залишається недобудованим лише ділянка між українськими Бродами і польської Адамової Заставою. Україна і Польща намагаються побудувати його вже багато років, але поки безуспішно. Однак тепер у реалізації проекту можуть допомогти європейці — в жовтні минулого року Рада міністрів Енергетичного співтовариства вніс проект будівництва нафтопроводу "Броди–Адамова Застава" в перелік "проектів спільного інтересу". Це означає, що Європейський Союз може частково профінансувати будівництво труби за рахунок власних коштів.

Україна може стати першою з перерахованої вище трійки країн, яка почне йти від залежності від російської нафти. Компанія "Укртатнафта", керуюча єдиним працюючим в країні Кременчуцьким нафтопереробним заводом, повідомила, що готується переробляти нафту з Азербайджану.

"Це дуже хороша новина, тому що нафта сорту Azeri Light дозволяє проводити глибоку переробку і отримувати високу якість нафтопродуктів", — оцінив новину директор консалтингової компанії ExPro Геннадій Кобаль. Він пояснив, що в нафти Azeri Light дуже низький вміст сірки — близько 0,15%, що дає можливість без проблем випускати паливо стандарту Євро-5.

Контракт на поставку нафти укладено між державною компаній SOCAR і "Укртатнафтою", в якій державі в особі "Нафтогаз України" належить 43,05% акцій, а ще 28% контролюють структури групи "Приват" і бізнесмена Олександра Ярославського.

За підрахунками Геннадія Кобаля, щоб забезпечити постачання 1,3 млн т нафти, достатньо, щоб в Одесу щомісяця приходило два танкери з 80 тис. т сировини кожен, що не так вже багато з точки зору логістики. Подальше транспортування з Одеси до Кременчука буде проводитися по нафтопроводу. Зараз з нього витісняється нафту марки Urals.

Попередня підготовка до прийому азербайджанської нафти була проведена ще в минулому році тарифи на його прокачку з Одеси до Кременчука були знижені на 6,3%, а транспортування обійдеться в 107,9 грн за тонну. Це дуже дешево, якщо порівняти з транспортуванням залізницею — 260 грн за тонну, або 300 грн за тонну після підвищення залізничних тарифів.

За неофіційними даними, "Укртатнафта" і "Укртранснафта", керуюча нафтопроводами, підписали договір про транспортування нафти, згідно з яким "Укртатнафта" зобов'язалася завантажити нафтою трубопровід в обсязі не менше 1,3 млн т , а якщо запланований обсяг завантаження не буде дотримано, то компанія компенсує "Укртранснафті" всі витрати. "Все це разом виглядає не як разова поставка нафти на переробку, а серйозний довгостроковий контракт", — вважає Геннадій Кобаль.

Краще заправимося своїм

Постачання азербайджанської нафти можуть стати першим серйозним і великим проектом по імпорту та переробки нафти в Україні. Російська нафта вже кілька років не надходить на українські НПЗ, в результаті чого з шести підприємств працює тільки один завод, який переробляє нафту українського видобутку. Імпорт нафти з Азербайджану тим більш до речі на тлі постійно скорочується власного видобутку в Україні: у 2015 р. видобуток нафти знизився на 10%, і така ж негативна динаміка була в минулому році. У нинішньому році падіння видобутку може становити навіть 15%. Української нафти недостатньо для забезпечення себе паливом — зараз у нашій країні видобувають лише близько 1,5 млн т в рік.

Тому постачання азербайджанської нафти в Україну будуть рости. У наступному році очікується поставка вже 1,9 млн т нафти. Кременчуцький НПЗ без проблем впорається із збільшеним об'ємом — його проектна потужність дозволяє переробляти понад 18 млн т нафти в рік, і теоретично тільки одне це підприємство може повністю закрити потреби країни в нафтопродуктах. Для порівняння: у рік Україна споживає близько 2 млн т бензину і 4 млн т дизельного палива.