Лобісти виходять на сцену. Хто вони такі і що змінять у державі та бізнесі

Лобіювання — це професійна діяльність з метою впливу на законодавство, політику або адміністративні рішення. Для цього зацікавлені приватні особи комунікують з публічними особами, які обіймають посади на рівні держави чи місцевого самоврядування. Найчастіше лобісти виступають на підтримку змін, ухвалення чи скасування законів та інших нормативно-правових актів. Важливо, що лобіювання — це комерційна послуга (якщо робиться все те саме, але не з метою отримання прибутку — це адвокація). На сьогодні в Україні така діяльність не врегульована законодавчо. 

Кабінет Міністрів, який подав законопроект, вирішив узаконити лобіювання з кількох причин. Передусім це захід в рамках антикорупційної стратегії. Не секрет, що зараз зацікавлені групи домовляються з посадовцями у тіні. Ідея в тому, щоб розробити офіційні правила взаємодії між ними та максимально витягнути таку діяльність на світло. Це дозволило б контролювати її та оподатковувати. Більше того, про сприяння лобістській діяльності йдеться в Угоді про асоціацію між Україною і ЄС, а десять місяців тому у Раді Європи рекомендували нам запровадити правила взаємодії парламентарів з третіми сторонами, які намагаються впливати на законодавчий процес.

Правила для всіх учасників процесу, які прописані в законопроекті, передбачають спілкування зацікавленої сторони з посадовцями через професійних посередників. Ми коротко переповімо суть новацій, але для цього спростимо виклад (замінимо і винесемо в дужки деякі терміни з проекту) та вдамося до метафори з дійовими особами на сцені. Також будемо мати на увазі, що тут ідеться як про фізичних, так і про юридичних осіб.

Отже, в разі ухвалення законопроекту, на політичній сцені будуть такі основні дійові особи:

• Виконавець — той, хто безпосередньо лобіює чиїсь інтереси (у проекті закону суб´єкт лобіювання) на підставі договору.
• Клієнт — той, хто замовив послуги з лобіювання.
• Бенефіціар — сам клієнт або той, в інтересах кого діє клієнт; в разі успіху саме він отримає вигоду від змін у нормативно-правових актах.
• Держслужбовці та політики — ті, хто мають право впроваджувати, змінювати чи скасовувати правові норми або просто ініціювати цей процес (у законопроекті об´єкти лобіювання) — саме на них намагатимуться вплинути лобісти-виконавці.

І нарешті, в центрі композиції завжди будуть зміни в нормативно-правових актах — те, заради чого відбувається дійство (у законопроекті об´єкт лобіювання). Це може бути одна-єдина норма — навколо ухвалення або скасування якої танцюють всі дійові особи.

З важливого: передбачається, що виконавці (суб´єкти лобіювання) обов´язково нададуть дані до державного Реєстру прозорості, який адмініструватиме НАЗК. Їм доведеться звітувати про результати діяльності, прибутки, бенефіціарів тощо та сплачувати податки. Власне закон запрацює не відразу після ухвалення, а коли запустять цей реєстр (але не пізніше, ніж за чотири місяці після публікації документа).

Якщо законопроект ухвалять, то будь-яка компанія (не пов´язана з громадянами країни-агресора) зможе укласти контракт з лобістами для просування своїх інтересів. Наприклад, щодо зниження якогось податку або мита. І ці лобісти зможуть легально брати участь у підготовці законопроектів та навіть стати їхніми співавторами. Наприклад, вони переконуватимуть депутатів, що зниження податкового навантаження на бізнес у певній галузі матиме позитивний вплив на економіку та навіть державний бюджет (через виведення прибутків з тіні). Переконувати можновладців можна всіма легальними способами — комунікацією, інформаційними кампаніями, аналітикою, соцдослідженнями, запрошенням на конференції тощо. Звісно, незаконні методи, такі як підкуп чи погрози, не дозволяються. 

Навіть побудова законодавчих рамок лобіювання не гарантує, що процес кулуарних домовленостей повністю вийде з тіні. Судіть самі: більшість фактичних прав, які пропонується надати лобістам — від висвітлення питання в медіа до участі у розробці законопроектів — вже сьогодні можна цілком реалізувати без отримання статусу лобіста і тягаря відповідних обов´язків. Тому зараз ніхто не спрогнозує, скільки в Україні може зареєструватися лобістів та яким буде їхній податковий "вихлоп" (автори законопроекту цього навіть не намагалися зробити). 

З іншого боку, вимоги до лобістів як професіоналів у нас виписані доволі ліберально. Жодних умов щодо віку, освіти, володіння практичними навичками чи досвіду роботи в державних органах. Хоча у деяких країнах все не так просто. Якщо узаконення лобіювання в нас вважається євроінтеграційним заходом, то варто навести приклад з ЄС. Так, у Литві лобіст повинен мати вищу освіту саме в галузі лобіювання.

А головне, жодні закони не зможуть швидко змінити сам підхід до розв´язання проблем у цій площині. В Україні сформувалася така культура тіньового лобіювання інтересів, за якої треба швидко вирішити конкретне питання через потрібних людей. Економіст Павло Вернівський колись влучно назвав такий підхід кулуарним лобізмом. Однак на Заході, наприклад у США, лобіювання бізнес-інтересів відбувається більше на стратегічному рівні, а ключовим інструментом досягнення цілей часто є формування громадської думки з потрібного питання. Звісно, другий варіант дає набагато стійкіші результати, та й краще сприймається суспільством.

Водночас не варто забувати, що навіть якщо Україна колись зможе запровадити найкращі світові практики, то не вдасться уникнути негативів лобіювання як такого. Навіть на Заході лобістів часто зображають у негативному світлі, бо вони можуть обходити демократичний процес: політики мають представляти всіх чи більшість виборців, а не тільки ту частину, яка добре вклалася в їхні голоси. До речі, найбільш активно лобісти фінансуються представниками таких галузей, як фармацевтика, нафтогаз, ВПК, комунальне господарство, нерухомість, банківський сектор і страхування. Геть неприйнятним вважається лобізм з галузей, які суспільство сприймає як шкідливі (наприклад тютюнові компанії). Хоча лобі можуть мати й позитивний вплив, якщо вони пов'язані з екологічними групами, освітою та правами людини. Нарешті, здається несправедливим сам факт, що в кого більше коштів на лобістів, той і проштовхує свої інтереси, хоча конкуруючі ідеї та пропозиції могли б справити кращий вплив на суспільство.

Повертаючись до України, можна вказати, що "грошові мішки" й так перепахували законодавство під себе за допомогою продажних політиків. Але й тут варто звернути увагу, що в легальному полі найбільш багаті люди і великі бізнеси зможуть абсолютно вільно наймати найкращих професійних лобістів — отже, розрив у досягненнях між ними та звичайними активістами, ймовірно, ще більше зросте. Це якщо законопроект "Про доброчесне лобіювання" буде остаточно ухвалений і належно запрацює. До речі, а що там з доброчесністю? А нічого: в законі немає навіть визначення цього поняття.