Крижана стіна. Чим відгукнуться Україні переговори Лукашенка з Путіним

Підсумок переговорів поки не озвучено, але наслідки для України вже є.

Президента Білорусі поставили "в режим очікування"

Путін діяв у "фірмовому стилі", змусивши свого найближчого союзника чекати дві години - саме настільки він запізнився на зустріч. Вже за протокольним, на камеру, промов білоруського та російського президентів було видно: перший поспішає і нервує, другий - спокійний і готується розмірено "тягнути жили" з свого візаві.

Крім нового прем'єра Сергія Румаса Лукашенко взяв з собою в Сочі заступників прем'єра Ігоря Ляшенка, Ігоря Петришенко, Михайла Русявого, міністра закордонних справ Володимира Макеєва. З російської сторони, як і з білоруської, були присутні ключові фігури уряду: прем'єр Дмитро Медведєв, міністр фінансів Антон Силуанов, віце-прем'єри Олексій Гордєєв і Дмитро Козак, а також новий посол Росії в Білорусі Михайло Бабич.

Білоруський президент явно квапив Путіна, кілька разів даючи зрозуміти, що ціна питання не така вже й серйозна. За словами Лукашенка, проблеми, які вони обговорюють, не такі вже складні і потрібно просто приймати рішення.

"Хоча з фінансової точки зору деякі важкі, оскільки пов'язані великі фінансові потоки. Тим не менш, їх треба вирішувати, і багато чого зроблено для того, щоб вирішити і в сільському господарстві проблеми, і в нафтогазовій сфері", - уточнив він. І не забув трохи прогнутися: "Ви правильно сказали, ми домовилися зустрітися тут в більш широкому колі. Саме в цьому колі ми тоді і визначили посадових осіб, які повинні будуть брати участь у цих переговорах".

Путін перед телекамерами відбувався загальними фразами, тоді як за Лукашенка було помітно, як мало часу в нього на вирішення економічних питань для підвідомчій йому країни: "Мені прем'єр доповідав після останньої зустрічі з прем'єр-міністром Росії: дуже цікаві є виходи на вирішення багатьох питань, і, якщо ми будемо рухатися в цьому напрямку, я впевнений, що ми до кінця року практично всі питання розв'яжемо".

Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заздалегідь попередив журналістів, що "переговори обіцяють бути досить тривалими за часом і змістовними по контенту". Пєсков пояснив, що "питань на порядку денному багато, тому що відносини двох союзних держав дуже насичені і многовекторны". Він також визнав наявність проблем у контактах з Мінськом: "Білорусь - наш найближчий союзник та економічний партнер. Обсяг відносин у всіх сферах настільки великий, що ці відносини не можуть здійснюватися і існувати без шорсткостей. Це робочі шорсткості, які врегульовуються".

Потім камери вимкнули, і що насправді відбувалося за зачиненими дверима наступні шість годин - невідомо. Хоча в білорусько-російських відносинах є закономірність: результативність переговорів Путіна і Лукашенка обернено пропорційна їх тривалості. Та й після переговорів білоруський і російський лідери з пресою спілкуватися не стали.

На наступний день з ранку, вже в Мінську, Лукашенко зібрав своїх міністрів, а також розповів розповів про бесіду з Путіним.

"Основна частина переговорів була один на один. Переговори тривали довго, і якщо відверто, то це були навіть не складні, а важкі переговори. Але результативні, - повідав начальник Білорусі. - Конкретні питання у нас, відомі питання, по ОДКБ, насамперед, головування в ОДКБ і розвитку цієї організації. Багато уваги ми приділили болючих питань в рамках СНД, які стосуються наших обох держав. Насамперед - Україна... Ми обговорювали питання про рефінансування боргу в $1 млрд. І тут теж відторгнення не було ніякого. Також про виділення Мінську кредитних ресурсів ЕФСР в загальному обсязі $2 млрд. Ми отримали п'ять траншів. Залишився шостою і сьомою. Я не бачу ніяких проблем з виділенням шостого траншу, і, як було заявлено, можна вирішити питання сьомого траншу. Думаю, що це вирішуване питання. Шостий транш Білорусь отримає найближчим часом. Сьомий - це вже справа активності насамперед білоруських членів уряду".

Однак більш болючі питання все ж були не ці - а взаємні торговельні бар'єри і, звичайно, "нафтовий" питання.

"Мною було поставлено питання, притому жорстко, що нам негоже діяти таким чином, як зараз. Особливо з боку Росії. Щось не сподобалося - закрили підприємство. І сьогодні чотири з половиною десятка молокопереробних підприємств і, напевно, два з половиною десятка м'ясопереробних не мають можливості в повному обсязі постачати свою продукцію на російський ринок", - сказав Лукашенко.

Що ж до нафти, то, за його словами, головне питання, яке обговорювалося, був пов'язаний з поверненням коштів від "перетаможки" сирої нафти в білоруський бюджет. А також питання переробки в Білорусі темних нафтопродуктів, наприклад, мазуту, який купувався білоруськими компаніями у російських, перероблявся, а нафтопродукти реалізовувалися на білоруському і зарубіжних ринках.

"Це непросте, складне питання. Ми виробили два варіанти і домовилися з президентом Росії, що ці два варіанти обговоримо в Мінську. І потім в Душанбе остаточно узгодимо рішення цього питання", - зазначив Лукашенко.

Домовленостей немає, але наслідки вже є

Нескладно здогадатися, чому Лукашенко згадав Україну у своєму спічі: саме сюди йде близько половини реекспортованих з Росії через Білорусь вуглеводнів - бензину, дизельного пального та скрапленого газу. І цей реекспорт викликає великі нарікання у Кремлі.

За даними "Нафтогазової асоціації України", поставками з Білорусі забезпечено 45% українського ринку бензину і 35% спожитого дизпалива. Структура імпорту така: з Білорусі надходить 40,31% всього палива, з РФ - 37,41%, Литви - 9,63%, інших країн - 12,65%. Так, звичайно, значна частина цього - продукція білоруських НПЗ, але й там джерело - російська нафта і мазут.

Якщо подивитися на статистику закупівель Білоруссю російських вуглеводнів, то стає зрозуміло: перший грізний окрик з Кремля пролунав на початку літа. У першому півріччі країна щомісяця ввозила з Росії 300-400 тис. тонн нафтопродуктів. У січні-липні Білорусь імпортувала з Росії 2,35 млн тонн нафтопродуктів на $912,2 млн. У порівнянні з тим же періодом минулого року у фізичному вимірі імпорт нафтопродуктів з РФ зріс на 36,8%, у грошовому - на 43,7%.

Проте вже в липні Білорусь отримала нафтопродуктів набагато менше, ніж у попередні місяці. Згідно статистичними даними, у січні країна імпортувала з Росії 350,5 тис. тонн нафтопродуктів, у лютому - 318,8 тис. тонн, у березні - 389,3 тис., у квітні - 396,9 тис., а потім почався спад. І вже в липні Білорусь у порівнянні з червнем отримала лише 237 тис. тонн, або на 18,4%, менше російських нафтопродуктів в порівнянні з попереднім місяцем, а в порівнянні з травнем їх обсяг скоротився на 35,1%.

Враховуючи, що Україна - один з головних їхніх одержувачів за реэкспортным схемами, цілком можна очікувати, що незабаром у трейдерів закінчаться оперативні запаси, і на українському ринку виникне дефіцит автомобільного палива.

І навряд чи "білоруський краник" знову відкриється: вже підготовлено рішення про те, що з IV кварталу 2018 року РФ обмежує поставки нафтопродуктів та готова постачати їх виключно для задоволення внутрішніх потреб Білорусі. Також проект міждержавного рішення передбачає, що на вимогу російської влади білоруські підприємства і держоргани повинні будуть обґрунтовувати ці внутрішні потреби. Про те, що Росія планує обмежити поставки нафтопродуктів в Білорусь у зв'язку з їх неприкритим реекспортом казав 3 вересня і глава Міністерства енергетики Росії Олександр Новак.

Тепер, за неофіційною інформацією, в Сочі Лукашенко і Путін дійсно "розв'язали" багато питань - наприклад, за поставку до Росії білоруських продуктів, за кредитами. Але Москва наполягла на припинення реекспорту вуглеводнів. Взагалі. Будь-якого.

Також росіяни знову перенесли питання про нафтовому "податковому маневрі" і втрати із-за цього мільярдів доларів для бюджету Білорусі. Отже,з найважливішого питання переговори провалилися.

З початку нинішнього року Путін і Лукашенко провели 7 особистих зустрічей і переговорів 5 за офіційною телефонного зв'язку. Насправді президенти зустрічалися ще частіше, якщо враховувати контакти на самітах глав держав ЄАЕС та інших міжнародних об'єднань. На всіх цих зустрічах Лукашенко намагався вирішити проблеми "продуктових воєн", нечесної конкуренції в Митному союзі і припинення поставок нафти. Але ні одна із зустрічей не дала хоч якихось значущих результатів.

Москва вичікує з ключових питань, дочавлює білоруську економіку. Щоб Лукашенко, втративши напередодні чергових виборів головні джерела доходу, погодився на максимальне ослаблення суверенітету своєї країни. А там недалеко і до мрії "ватников" - перетворення Білорусі в Північно-Західний край Росії.