Лариса Самсонова: Як вивести з тіні надавачів соціальних послуг?
Якщо аналізувати План пріоритетних кроків уряду-2016, затверджений минулого тижня, то варто відзначити певний позитивний поступ влади. Кабмін зокрема готовий створити 5 пілотних центрів надання соціальних послуг в форматі "Прозорого офісу". Проте потребує уточнення термін "соціальні послуги" у цьому контексті: це адміністративні послуги у сфері соціального забезпечення чи безпосередньо соціальні послуги, якими відповідно до українського законодавства є догляд, паліативний/хоспісний догляд, підтримане проживання, влаштування до сімейних форм виховання та інші? Очевидно, малося на увазі саме адміністративні послуги у сфері соціального забезпечення, але тоді потребує уточнення, чи вони будуть працювати у межах Центрів надання адміністративних послуг чи створюватимуться нові заклади. Чи варто казати, що це потребуватиме значних фінансових затрат?..
Також позитивним намір уряду розробку й супровід ухвалення у парламенті нової редакції Закону "Про соціальні послуги", а також нормативно-правових актів, спрямованих на його реалізацію. Щоправда сьогодні не зовсім зрозуміло, які нові норми будуть відображені в цих документах.
Задекларувавши намір впровадити адресну систему соціальної підтримки, уряд у своєму Плані пріоритетних кроків на 2016-й рік не передбачив створення системи надання соціальних послуг на рівні громади. Лише в такому випадку можна орієнтуватися на потреби мешканців конкретних територій. Лише перенесення акцентів з надання виплат до надання послуг із створенням дієвих інструментів забезпечить вихід людини із складних життєвих обставин.
Крім того уряд не враховував можливість залучення до надання послуг та адресної допомоги недержавних організацій. Така практика зокрема поширена у багатьох європейських країнах.
Що потрібно зробити для децентралізації системи соціальних послуг та їхній розвиток на рівні територіальних громад?
1. Формування електронного реєстру громадян, які потрапили в складні життєві обставини з обліком наданих ним соціальних послуг. Таким чином буде створено Єдину систему обліку громадян, що потребують допомоги у вигляді соціальних послуг. У подальшому це призведе до планування дієвої допомоги для виходу людини із складних життєвих обставини та попередження потрапляння в них.
2. Створення електронного реєстру надавачів соціальних послуг різних форм власності. Сьогодні не завжди на рівні громади відомо, хто надає соціальні послуги. Крім того часто невідомо, чи мають ці організації відповідний фах і чи працюють вони за державними стандартами. Більше того, в країні існує тіньовий ринок надавачів соціальних послуг, який потрібно впорядкувати. Не контрольованість з боку держави цього ринку призводить до трагедій, яка нещодавно сталася в будинку для старих на Київщині. Аби запобігти повторенню таким випадкам у майбутньому держава насамперед повинна погодитися з тим, що вона не в змозі задовольнити попит громадян на надання відповідних соціальних послуг. А отже варто залучати недержавний сектор. Як наслідок, держава зможе впорядкувати та звести в єдиний реєстр всіх надавачів соціальних послуг, вивести його з тіні та привести цю систему у відповідність до стандартів соціальних послуг.
3. Впровадження механізмів соціального замовлення щодо забезпечення населення якісними соціальними послугами з можливістю виходу їх із складних життєвих обставин. Зараз існує державна монополія на надання соціальних послуг, які не забезпечують потреби населення у них повною мірою. Паралельно з цим існує система надання соціальних послуг недержавними організаціями, які надають ці послуги якісно та дешевше ніж держава.
Як додатковим заходом у цьому контексті може бути також ініційована Кабінетом міністрів інформаційна кампанія щодо можливості отримання адресних соціальних послуг на рівні громади, з формуванням особистої відповідальності кожного громадянина, який потрапив у складні життєві обставини щодо виходу з них.
Лариса Самсонова, Інститут суспільно-економічних досліджень спеціально для "ДС"
