Квоти на прокат. Як українська сталь постраждає від захисту ЄС

Днями Єврокомісія повідомила Всесвітньої торгової організації (ВТО) про висновках свого розслідування щодо імпорту багатьох сталеливарних виробів з метою заміни тимчасових обмежувальних заходів, введених в липні 2018 р. строком до 200 днів, довгострокові - до середини 2021 р. Мова йде про захист металургів ЄС від зовнішніх конкурентів на фоні введення США 25% мита на імпорт продукції із сталі. У Брюсселі вирішили поставити аналогічні митні бар'єри, при цьому для зовнішніх постачальників більш ніж 20 видів металопродукції передбачені певні квоти, а після їх вичерпання обіцяна мито в 25%.

По закінченні консультацій з країнами-членами СОТ, але не пізніше 4 лютого, в Єврокомісії планує ухвалити остаточне рішення щодо заходів захисту свого ринку сталі.

Як же позначаться обмеження на експорт металопродукції в ЄС на показниках українського виробництва сталі?

Застигла вироблення

Отже, у минулому році, згідно з оперативними даними асоціації "Укрметалургпром", на українських підприємствах виплавили 21,06 млн т сталі. Це приблизно стільки ж, скільки і роком раніше: якщо враховувати випуск на НКТ Донбасу до його блокади в лютому 2017-го на 2% менше, а якщо не враховувати - на 0,3% більше. Металопрокату справили 18,45 млн т, що на 1-3% більше, ніж за 2017 р. (в залежності від обліку підприємств на НКТ). Однак це стабілізація після падіння. За даними World Steel Association, в 2017 р. Україна вилетіла з топ-10 країн-виробників сталі відразу на 12 позицію. А за найсвіжішими оцінками цієї асоціації, в листопаді минулого року наша країна опинилася на 13 рядку рейтингу з результатом у 1,66 млн т (на 11,2% менше, ніж у листопаді 2017 р.).

Джерело: World Steel Association

Квоти по-новому

Під обмежувальні заходи ЄС потрапили 11 видів української металопродукції: гарячекатані листи та смуги, холоднокатані листи, нержавіюча арматура і легкі секції, труби для газопроводів. Правда, квоти на більшість з них за 174 дні після введення в ЄС тимчасових обмежувальних заходів, ще не використані. Як показує щоденний моніторинг "Укрметаллургпрома", 25% мита вже доводиться платити за постачання катанки з нелегованої та легованої сталі, арматури, на підході закриття квот на порожнистий профіль, газопровідні труби, прути, бруски та дрібний сорт з нержавіючої сталі.

Джерело: Укрметалургпром

Що ж зміниться з лютого? По-перше, під квоти тепер потраплять 14 товарних груп, походженням з України, тобто додадуться ще три: залізничні матеріали, холоднокатані прутки та бруски з нелегованої та легованої сталі і так звані інші безшовні труби.

А по-друге, у ЄС вирішили більш вибірково підходити до партнерів, передбачивши не лише глобальні, але й індивідуальні квоти для країн.

12 груп металопродукції з України будуть квотироваться за індивідуальним принципом. Наприклад, без 25% мита наші експортери зможуть поставляти в ЄС арматуру загальною вагою до 62,5 млн т з 2 лютого по 30 червня 2019 р. При цьому "світові" квоти на дану продукцію, за пропозицією Єврокомісії, будуть в кілька разів вище.
За новими правилами, квоти пропишуть відразу на три періоди: 2 лютого - 30 червня, 1 липня 2019 р. - 30 червня 2020 р., 1 липня 2020 р. - 30 червня 2021 р. Розраховуються вони просто: середній обсяг імпорту металопрокату за попередній період збільшується на 5%. При цьому за основу розрахунку (тобто для лютого - червня поточного року) прийнятий середній обсяг імпорту металопрокату за 2015-2017 роках, теж збільшений на 5%. Якщо ж країна вибрала індивідуальну квоту на конкурентну групу товарів, але під кінець року ще залишилася глобальна, то вона може продовжувати їх постачання без сплати захисного мита.

Як бачимо, спочатку будуть застосовуватися окремі квоти для країн, якщо вони передбачені, але загальні норми для всього світу на експорт металопродукції в ЄС нікуди не діваються. З української продукції відразу під глобальні квоти будуть потрапляти дві товарні групи: газопровідні труби і гарячекатаний прокат плоский з нелегованої та легованої сталі.

Джерело: Укрметалургпром

Однак тепер правила гри стануть зрозумілішими, і в якійсь мірі більш справедливими. Якщо країні дозволяється експортувати в Євросоюз якої-небудь продукції в обсягах продажів за минулий період +5%, це означає, що 25%-е мито не повинні бити по гравцям, які різко не нарощують поставки. У більшості випадків, тобто коли передбачені норми для країни, можна не побоюватися, що не встигнемо вписатися в європейські квоти перед іноземними конкурентами. Зараз же до лютого, як ми бачили вище, деякі товарні позиції вже закриті для ввезення в ЄС без сплати захисного мита.

Але саме створення, а тепер і "цементування" системи європейських мит і квот на металопродукцію, ймовірно, буде стримувати виробництво сталі в Україні поряд з такими факторами, як втрата підприємств ГМК на неконтрольованому Донбасі, проблеми з логістикою на залізниці, відтік кваліфікованих фахівців в ЄС, коливання цін на металопродукцію та залізорудний концентрат із-за надлишку потужностей в глобальному масштабі. Просто тому, що для виробництва потрібен попит. А значить, на швидке збільшення випуску, якщо цінова конъектура залишиться колишньою, сподіватися не доводиться. Адже ЄС як на основний ринок збуту поставляється рівно третина української металопродукції, всього на кілька відсотків менше, ніж у Туреччину, країни Близького Сходу та Африки разом узяті. Тоді як внутрішній попит на вітчизняний металопрокат балансує на рівні 20% від виробітку.