Шматочок великої компанії. Що таке акції і де їх купити

Акція — цінний папір, частка володіння компанією, яка закріплює певні права її власника (акціонера). Наприклад, на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів), на участь в управлінні компанією, на частину майна після ліквідації компанії. Ці права реалізуються пропорційно кількості акцій, що перебувають у власності у власника, причому важливий і вид цінних паперів (див. нижче).

Говорячи простіше, акція — це цінний папір, який свідчить про те, що його власник — співвласник компанії, що у нього є частка в компанії, нехай навіть маленька (міноритарна). Правда, словосполучення "цінний папір" вже скоріше данина традиції, сьогодні акції існують у формі електронних записів у спеціальних реєстрах.

Акції поділяються на типи за різними ознаками. Наприклад, іменні та на пред'явника. У минулому більш поширені були акції на пред'явника, однак сьогодні майже всі випущені акції — іменні. Причин тому кілька: акції на пред'явника можна, наприклад, вкрасти або забрати шахрайським способом, їх складно оподатковувати, а головне — вони стають свого роду сурогатом грошей. А центробанки в усьому світі такого дуже не люблять.

• Іменні акції — такі, дані про власників яких реєструються в реєстрі акціонерного товариства. Їх власниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
• Акції на пред'явника можна вільно купувати і продавати на вторинному ринку без необхідності перереєстрації власника. Законодавство багатьох країн світу вже не допускає випуску акцій на пред'явники.

Інший тип поділу — на звичайні і привілейовані акції.

• Звичайні акції дозволяють їх власнику брати участь в управлінні компанією (зазвичай одна акція відповідає одному голосу на зборах акціонерів) і в розподілі прибутку (отримувати дивіденди як частину чистого прибутку товариства). Але якщо прибутку немає — то не буде і дивідендів.
• Привілейовані акції можуть бути самими різними, але найчастіше вони обмежують права з управління компанією. (Сильно рідше — навпаки, дають додаткові права, коли один голос власника такої акції дорівнює кільком голосам рядових акціонерів.) "В обмін" на обмеження прав голосу привілейовані акції можуть давати можливість отримання гарантованого доходу (незалежно від результатів господарської діяльності компанії), першочергове виділення прибутку на виплату дивідендів, першочергове погашення вартості акції при ліквідації акціонерного товариства.
• "Золота акція" — особливий тип акції, який надає її власнику ряд виборчих прав або особливих привілеїв, якими не володіють власники інших типів акцій. "Золоті акції" найчастіше використовуються для того, щоб у держави був важіль впливу на стратегічно важливе підприємство, при цьому без значної частки капіталу в ньому. Простіше кажучи, володіння однією-єдиною "золотою акцією" дозволяє, наприклад, накласти вето на рішення зборів акціонерів.

Також акції можуть бути такими, що голосують і не голосують. Перші дозволяють брати участь в управлінні компанією, другі — тільки отримувати дивіденди (якщо прийнято рішення їх виплачувати).

• Номінальна вартість акції — та, яка вказана в проспекті емісії (випуску), однакова для всіх звичайних акцій даної компанії. Загальна величина статутного капіталу акціонерної компанії дорівнює сумі номіналів всіх випущених акцій.
• Емісійна — вартість акції в ході їх випуску (первинного розміщення), тобто ціна, по якій її набуває перший власник. Зазвичай емісійна ціна акції або дорівнює номінальній вартості, або перевищує її.
• Балансова визначається шляхом ділення оціночної вартості чистих активів компанії (тобто її балансової вартості) на кількість випущених акцій, що перебувають в обігу. Зазвичай визначається при аудиторських перевірках. Це інструмент економічної оцінки роботи підприємства: якщо ринкова ціна нижче балансової, це означає, що, швидше за все, ціна акцій на біржі буде рости.
• Ринкова ціна акції — та сума, за яку акція продається і купується на вторинному ринку, на фондовій біржі. Вона формується в ході торгів, тим самим відображаючи баланс попиту і пропозиції. Факторів, що впливають на ринкову ціну акцій тієї чи іншої компанії, — безліч. Починаючи від ситуації на конкретному ринку і закінчуючи розміром дивідендів, що виплачуються за даною акцією. Наприклад, навесні 2020-го грянула коронакриза, кордони закрилися, і акції туристичних компаній різко впали в ціні — адже вони не могли нормально працювати і отримувати прибуток. Акції фармацевтичних компаній, навпаки, виросли — їх продукція стала набагато більш затребуваною.

Заробляти на акціях можна двома способами: отримуючи дивіденди і продавши їх. Біржова торгівля — це окрема тема. Ми ж поговоримо про дивіденди.

Їх розмір визначається радою директорів акціонерного товариства, після чого рекомендується загальним зборам акціонерів — а воно вже стверджує або не затверджує виплату дивідендів. Вони розподіляються між власниками звичайних акцій пропорційно до вкладених коштів (в залежності від кількості акцій, якими вони володіють).

Дивіденди за привілейованими акціями часто мають фіксовану величину — у вигляді певної частки від бухгалтерського чистого прибутку або в абсолютному грошовому вираженні. Вони можуть виплачуватися як з прибутку, так і з інших джерел — це прописується в статуті компанії.

Також треба розуміти, що часто рада директорів приймає рішення не виплачувати дивіденди, а реінвестувати отриманий прибуток в розвиток компанії. З одного боку, це добре: значить, при успішному розвитку бізнесу вартість акцій буде рости, як і розмір дивідендів в майбутньому. З іншого — рядові акціонери не отримують доходу прямо зараз, а чи отримають його в майбутньому — точно сказати не можна. (Наприклад, компанію Kodak, що процвітала, "вбило" стрімке поширення цифрової фотографії.)

• Контрольний пакет акцій — це кількість акцій (обов'язково з правом голосу), яка дає їх власнику можливість самостійно приймати рішення з питань роботи акціонерного товариства, в тому числі призначати його керівництво. (Можна порівняти з парламентською монобільшістю: маючи його, можна діяти без оглядки на інші політичні сили.) Зазвичай контрольний пакет — це 50% + 1 акція. На практиці ж контрольний пакет акцій може бути значно менше — якщо не всі акціонери беруть участь в голосуванні.
• Блокуючий пакет акцій — частка акцій такого розміру, що їх власник ще не може діяти одноосібно, але вже може накладати вето на рішення ради директорів або загальних зборів акціонерного товариства. У більшості випадків (за статутом) блокуючий пакет — це більше 25% голосуючих акцій. На практиці, як і в попередньому випадку, блокуючий пакет може бути куди менше.
• Міноритарний пакет акцій не дозволяє акціонеру самостійно приймати будь-які рішення з управління компанією. Однак (знову ж таки, якщо таке прописано в статуті) в ряді випадків власник міноритарного пакета (скажімо, не менше 5% акцій) має право вимагати позачергових зборів акціонерів, на якому підняти якісь питання.

Або на фондовому ринку (ринку цінних паперів, зазвичай це фондові біржі), або безпосередньо у їх власника (т. зв. позабіржовий ринок). Законодавство багатьох країн допускає купівлю-продаж акцій виключно через фондові біржі. Це дозволяє уберегтися від шахрайства і регулювати фондовий ринок.

В Україні акції можна продати або купити виключно на фондовій біржі. Причому зробити це будь-який бажаючий може тільки через професійного (ліцензованого) учасника фондового ринку — біржового брокера. Для цього буде потрібно укласти договір з ним, далі — відкрити у нього особистий кабінет і розрахунковий рахунок для майбутніх угод. Після чого клієнт доручає придбати (або продати) певну кількість акцій конкретного підприємства. Потім поповнює брокерський рахунок і отримує цінні папери (або навпаки: розлучається з акціями і отримує гроші на брокерський рахунок (за вирахуванням комісії брокера).

З лютого 2019 р. інвестувати в акції іноземних компаній з України стало простіше. Більше немає необхідності оформляти валютні ліцензії для виведення коштів за кордон; протягом року фізособа може вивести з України до 50 тис. євро, юрособа — до 2 млн євро.

Однак купувати і продавати акції іноземних емітентів все одно доведеться через брокера. Нещодавно ми розповідали про те, як це правильно робити. Правда, українці поки що цю можливість не розкусили.

Щоб акції потрапили на ринок, їх потрібно випустити. Ця процедура називається "первинна публічна пропозиція" (IPO, від англійського терміна Initial Public Offering), вона ж — перший публічний продаж акцій акціонерного товариства.

Зазвичай IPO дуже складно провести через високі законодавчі вимоги до компаній, які виходять на фондовий ринок. Випуску акцій передує, зокрема, допитливий аудит всієї компанії, маркетингова кампанія, підбір команди учасників IPO: вибирається торгова площадка і партнери — (консультанти, брокери, андерайтери), з якими остаточно узгоджується план дій і конфігурація IPO. Така підготовка зазвичай займає не менше року.

Розрізняють декілька видів IPO:

• PPO (Primary Public Offering) — коли компанія вперше виходить на фондовий ринок, випустивши свої акції і продаючи їх усім бажаючим. Зазвичай, коли говорять про IPO, мають на увазі саме такий варіант.
• SPO (Secondary Public Offering) — вторинне розміщення акцій широкому колу покупців, зазвичай додаткового або нового випуску. Як правило, його проводять вже давно і успішно працюючі компанії з ім'ям.
• Follow-on ("дорозміщення") — акції компанії вже обертаються на біржі, але їй потрібно більше інвестицій. Тоді проводиться додатковий випуск акцій компанії, які продаються всім бажаючим.