"Купуй американське". Чи стане локалізація від Байдена прикладом для України

Серед основних положень указу особливо цікаві такі.

• Збільшується вимога до ">локальної складової*, яка потрібна щоб товар міг вважатися американським.

Також розширюються цінові преференції — сума, яка може бути переплачена за американський товар порівняно з імпортним, що, звісно, ставить імпортну продукцію у вкрай неконкурентні умови.

• Стає значно важчим надавати відмови американським постачальникам товарів, якщо вони конкурують в процесі публічних закупівель з імпортними аналогами.

Відповідальний федеральний орган відтепер буде збирати звіти про відмови від купівлі локальних товарів та виконання закону "Купуй американське".

Тепер федеральні покупці будуть доповідати профільному відомству в Адміністрації, яке матиме право перег лядати результати закупівель та скасовувати їх — такий собі "географічний патруль".

Прагматична, але немислима вимога для українських реалій, в яких її авторів обов'язково звинуватять в лобіюванні інтересів трохи більше як усіх олігархів разом взятих.

• Усі федеральні закупівлі імпортних товарів публікуватимуться на окремому сайті, щоб кожен американський постачальник міг запропонувати альтернативу у вигляді локального товару.

Готовий закластися, що це перетвориться на "дошку ганьби" для місцевих політиків – губернаторів, мерів, голів округів та всіх інших, хто може виступати замовником публічних закупівель та обіймає виборну посаду. Адже будь-який конкурент зможе зайти на цей сайт і подивитись у заграванні з якою країною, всупереч інтересам американських виробників, можна звинуватити чинного посадовця.

Безцінна практика була би в Україні, особливо з огляду на останні кейси з трамваями і автобусами, придбаними мером Києва в Польщі і Білорусі (а не в Україні чомусь).

• Ще раз закріплює дію закону Джонса про те, що міжпортове сполучення всередині Америки може здійснюватися лише суднами під американським прапором.

Більш легендарного протекціоністського закону годі й шукати. Втім, той стимул, який він надав американському суднобудуванні – важко переоцінити. Знову-таки – хрестоматійний приклад закріплення принципу "America first".

• Федеральні агенції двічі на рік звітуватимуть про виконання закону, у тому числі пропонуючи рекомендації з розширення американських товарів у певній галузі.

Агенції у кожному штаті мають регулярно моніторити потенційних американських постачальників, заохочуючи їх до участі у закупівлях.

Знов-таки читаєш це – і сльози на очі навертаються від однієї лише думки про те, наскільки ж ревно у нас різні агенції і навіть окремі члени уряду підтримують локалізацію. Хлібом їх не годуй, дай лише національного виробника підтримати і локалізацію похвалити.

Правда, перед цим вони витратять весь час на те, щоб розповісти, що цей законопроект "спотворює конкуренцію, суперечить нашим зобов'язанням та взагалі ця практика вважається дикістю в цивілізованих країнах, там вже давно вільний ринок і вільна торгівля без обмежень".

Але наприкінці, звісно, додадуть, що національного виробника вони все життя підтримують.

• Додатково 22 лютого набирає чинності наказ Дональда Трампа, за яким цінова перевага на американські товари збільшується з 20% до 30%.

Ну, тут взагалі коментарі зайві.

Яким би не був тепер вже "ненависний" всім прогресивним демократичним таборам 45 президент США, як би весь американський істеблішмент зараз у всенаціональному пориві не намагався стерти його "legacy" (спадщину), але цей наказ ніхто не чіпає. Чому? Бо "America first".

Також в адміністрації Джозефа Байдена розглядають можливість перегляду іноземних пільг за угодами ВТО.

Наразі існує список з 60 країн, на які не поширюється закон "Купуй Американське". В адміністрації наголошують, що такі пільги мають бути переглянуті, а сам список — скорочений.

Аплодую стоячи, особливо у світлі майбутнього перегляду Україною Угоди про асоціацію з ЄС. Дуже хотілося б вірити в те, що в переговорній групі від України будуть люди, які на перше місце поставлять український інтерес, а не намагання вчергове за будь-яку ціну сподобатись нашим європейським партнерам і не сваритись з ними через "економічні дрібниці".

Але й на цьому не все! Ще трошки, мої шановні поціновувачі безумовної конкуренції…

Влітку Байден захищав 100-day "supply chain review", яким пропонується – увага – обмежити будь-який доступ іноземних компаній до закупівель медичних та інших товарів федеральним урядом.

Надалі планується удосконалювати закон "Купуй Американське", насамперед закриваючи юридичні прогалини, які дозволяють його ігнорувати.

Ну, просто як ми зі своєю локалізацією, але ж "нам не можна", бо ми більше любимо лібералізм і конкуренцію, ніж американці.

І наостанок для довідки:

Орієнтовно в США витрачається $600 млрд на федеральні закупівлі;

• Попередня оцінка торгової палати вказує, що 97% закупівель здійснюється в американських компаній, втім, їхні підприємства розташовані переважно в інших країнах;
• Минулого року США допустили іноземні компанії до участі у 48% закупівель (це якраз частка "екстериторіальних американських компаній"), тоді коли п´ять інших найбільших членів ВТО (ЄС, Японія, Південна Корея, Норвегія та Канада) – лише до 16%.
• США занепокоєні часткою іноземних компаній (насамперед це стосується Китаю) в оборонних закупівлях і планують масштабну реформу в цій сфері (іноземні громадяни, які мають доступ до обмеженої інформації оборонних підприємств? — ні, не чули).

Короткий підсумок:

"Це нудотне і жахливе видовище. Так розвивають економіку в бананових республіках, а не в демократичних країнах […]"*, — можливо, Джордж Буш-молодший про ситуацію з публічними закупівлями в Україні…

*слова 43 президента США про штурм Капітолію, — прим. ред.

Опубліковано з дозволу автора