Кунжут і коноплі. На яких оліях заробляти Україні
Вперше приїхавши в Україну півтора роки тому, автор цих рядків був дуже здивований, побачивши на прилавку звичайного магазину вибір з доброго десятка різних рослинних масел - від кунжутного до конопляного. Після білоруського вибору між соняшниковою, рапсовим і лляною (і то вже на правах делікатесу) українське пропозицію виглядало як фантастика. Розберемося, які масла пропонує світові Україна, скільки на них можна заробити і які перспективи цього бізнесу.
"Промислові" масла
Масла, вироблені і експортовані в промислових масштабах - тисячами тонн, - мають стабільний, прогнозований попит, а їх ціна визначається на біржах і не дуже сильно схильна до коливань. Мова йде про соняшниковій, соєвій та ріпаковій олії.
За даними експертів галузевій асоціації "Укроліяпром", в 2018 р. Україна зібрала більше 21 млн т олійних культур, перевершивши попередній рекорд 2016-го до 19 млн т. Виробництво ріпаку зросла на 28%, соняшнику - на 16%, сої - на 15%, а наявні в країні потужності дозволяють переробити весь отриманий урожай.
Завдяки збільшенню в 2018 р. посівних площ під соняшником в порівнянні з 2017 р. на 1,7%, до 6,165 млн га, і рекордної врожайності 2,3 т/га Україна зібрала найбільший в історії урожай -14,9 млн. т.
За масштабами виробництва соняшнику Україні немає рівних у світі - ми вирощуємо третина всіх насіння. Також перше місце у нас з експорту соняшникової олії, він дає країні найбільше валютних надходжень ($4,1 млрд), ніж плата за транзит газу.
У 2017/18 маркетинговому році (МГ) Україна виробила 5,8 млн т соняшникової олії, обігнавши за цим показником і ЄС, і Росії. Експортувала - 5,3 млн т. Головним покупцем цієї української продукції стала Індія з часткою поставок у 46%, далі йдуть ЄС (25%), Китай (9%), Нідерланди (5,7%), Іспанія та Італія (по 5,3%).
Експерти олійного ринку очікують, що в 2018/19 МР виробництво соняшникової олії зросте на 7%, а його експорт може збільшитися до 5,6 млн т (на 5%). При цьому Україна відвантажує продукцію покупцям переважно сире масло наливом. Це дозволяє швидко продавати великі обсяги, але втрачається частина потенційного доходу. Якщо додатково очищати і розливати масло по пляшках в Україні, експортуючи бутилированный товар, рентабельність цього бізнесу була б помітно вище. Але це вже питання довготривалих інвестицій, тобто економічної стабільності, захисту прав власності та взагалі політики.
Що стосується соєвого масла, то з початку 2018/19 МГ ринок працює за новими правилами (з 1 вересня 2018 р. скасовано відшкодування ПДВ при експорті соєвих бобів), завдяки чому інтерес до переробки сої в Україні зріс. За очікуваннями аналітиків компанії "УкрАгроКонсалт", в нинішньому сезоні буде перероблена майже половина врожаю соєвих бобів - виробництво соєвої олії за сезон зросте до рекордного рівня. Зростання почався вже у вересні 2018-го, коли виробництво соєвої олії великими і середніми підприємствами склало 12,1 тис. т, що на 5,2% випередивши показник за аналогічний період минулого року і вийшовши на рекордний вересневий обсяг переробки. У підсумку Україна в 2018 р. встановила рекорд з експорту соєвої олії - 215 тис. т.
Скасування відшкодування ПДВ при експорті соєвих бобів відразу дозволила завантажити переробні підприємства в Україні, значно скоротивши вивезення олійної сої за кордон. Почав змінюватися статус нашої країни: з експортера сировини до експортера готової продукції. А у агрохолдингів з'явився стимул інвестувати в будівництво заводів і створення нових робочих місць.
"За останні 20 років Україна перетворилася з країни-імпортера в визнаного лідера світової масложирової галузі. Починаючи з 1998 р. в країні побудовано 60 нових, у тому числі 40 потужних підприємств, 16 терміналів з перевалки рослинних олій, масложирову галузь залучено понад $3 млрд інвестицій, йде модернізація підприємств, - говорить гендиректор асоціації "Укроліяпром" Степан Капшук. - Потужності по переробці олійної сировини в Україні збільшилися з 2,5 млн т в 1998 р. до 22 млн т на початку 2018 р., або у 8,8 рази. Виробництво української соняшникової олії за останні 20 років збільшилася в 15,3 рази, а його експорт зріс на 28,4 рази.
Потужності з переробки сої до теперішнього часу досягли 5,44 млн т в рік, ріпаку - понад 2 млн т у рік. Проте із-за масового експорту сировини олійних культур вони недозавантажені. Це при тому, що наші соєвої і ріпакової олії, а також шрот користуються попитом на світовому ринку, особливо в країнах ЄС. І наші виробники та експортери олії і шроту можуть задовольнити всі замовлення на свою продукцію як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку".
А ось випуск ріпакової олії в Україні поки нестабільний: він то різко знижується, то відновлює позиції. Наприклад, у квітні 2018 р. Україна переробила мінімальний за останні п'ять років місячний обсяг ріпаку - менше 0,1 тис. т, на 58,5% нижче показника минулого місяця і на 78% - квітня 2017 р. Потім виробництво знову пішла вгору, але якось невпевнено.
"У 2018/19 маркетинговому році переробка ріпаку всередині країни різко зросте. Виробництво ріпакової олії з липня по вересень досягла максимуму і навіть в умовах традиційного переходу ринку в інертний стан в наступні місяці втримається за підсумками сезону на рекордному рівні. За підсумками перших трьох місяців 2018/19 маркетингового року рекордним був експорт сировини і продуктів переробки ріпаку", - зазначила аналітик олійного ринку компанії "УкрАгроКонсалт" Світлана Купреева. За її оцінкою, види на врожай ріпаку 2019 р. також оптимістичні. Сівбу озимої культури закінчений, і, за оперативними даними, площа посівів досягла 1021 тис. га, перевищивши прогнозну на 15% (868 тис. га).
Феєрія вибору
Поряд з агропромисловими гігантами, орієнтованими на експорт і масовий внутрішній ринок найпоширеніших масел, в Україні працює безліч виробників масштабом поменше, які спеціалізуються на випуску натуральних і екологічно чистих масел різних культур. Це олії холодного віджиму, в яких міститься велика кількість вітамінів і корисних речовин. Вони використовуються в кулінарії, дієтичному харчуванні і навіть для лікування тих чи інших захворювань, а також у косметології.
Ось ті, які користуються найбільшим попитом: конопляна, рижика, часникове, з зародків пшениці, кедрового горіха, макове, гарбузова, лляна, волоського горіха, розторопші, кунжутна, з виноградних кісточок, шипшини, амарантова, арахісова, гірчичне, кмину, редьковое, кукурудзяна.
З точки зору економічного аналізу проблема цих масел - неможливість оцінити їх ринок. Немає статистичних даних, ніхто в Україні не збирає інформацію, наприклад, про виробництво кунжутного масла або олії волоського горіха. Причому технологія тут нескладна, маслодавильные установки коштують недорого, а нерідко їх можна створити своїми руками. Це означає, що на ринку присутня величезна кількість дрібних виробників (фермерів, індивідуальних підприємців, малих фірм), найчастіше реалізують свою продукцію локально, повз будь-якого статистичного обліку.
Однак ми можемо розрахувати приблизну рентабельність цього бізнесу. Перевагою для виробників таких масел є низька конкуренція в даному сегменті. Виробники, як правило, працюють на певній території. А Україна велика, так що місця вистачає поки всім.
Тут важливо врахувати, що при випуску нішевих видів олії в Україні майже завжди використовується метод холодного віджиму, який сприяє кращому збереженню в продукті корисних речовин. Їх собівартість виробництва вище, ніж у соняшникової, так як вихід олії при такій технології значно нижчий. Звідси і досить висока ціна таких масел в роздробі.
Тим не менше споживання альтернативних масел в нашій країні зростає, насамперед завдяки поширенню ідей здорового харчування. Також їх виробники спочатку можуть орієнтуватися на зовнішній ринок. Врожаї нішевих олійних культур ростуть, а держава шляхом високих експортних мит перешкоджає їх вивезення за кордон в якості сировини. Завдяки цьому виробництво в Україні альтернативних масел стає високорентабельним.
Хороший приклад - виробництво конопляного масла, яке в Україні представлено невеликими обсягами, але має високу рентабельність. Конопляна олія використовується не тільки в харчовій промисловості, але і в медицині, косметології та хімічної промисловості.
В Інституті луб'яних культур прорахували ефективність переробки 350 т насіння конопель з вмістом олії в насінні 35%. Стільки насіння конопель можна зібрати з площі 500 га при врожайності 700 кг/га. Для виробництва олії знадобиться обладнання для приймання, транспортування та зберігання насіння, попередньої підготовки насіння до віджиму, пресування, фільтрування та очищення, а також для фасовки. Чисельність робочого персоналу для такого виробництва становитиме 11 чоловік. На виході в рік можна отримати 76,9 т масла і 265,4 т макухи.
За розрахунками інституту, річні виробничі витрати складуть $750 тис. Експерти стверджують, що інвестиції повернуться вже через два роки. Чистий прибуток складе $953 тис., виручка від реалізації олії - $1444 тис., макухи - $497,5 тис.
В останні роки в Україні зріс збір і такої цінної олійної культури, як льон. Висока посухостійкість олійного льону дозволяє його ефективно вирощувати в південних регіонах, так що основні області лляних посівів - Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська і Херсонська. Льон уже вийшов в Україні на п'яте місце по збору серед олійних після соняшнику, сої, ріпаку та гірчиці.
Аналітики компанії Pro-Consulting розрахували приблизний бізнес-план підприємства з переробки на масло плодів волоського горіха, льону, гарбуза і гірчиці зі швидкістю 300 кг сировини на годину. При цьому застосовується технологія одноразового холодного пресування, яка дозволяє отримати високоякісний продукт з збереженими цілющими властивостями рослин. З цього бізнес-плану вся продукція відправляється на експорт.
Для реалізації проекту потрібні інвестиції в розмірі $1 млн за умови придбання імпортного обладнання. Розрахунки показують, що всі витрачені на такий невеликий маслозавод кошти повернуться у вигляді прибутку протягом 53 місяців. Рентабельність інвестицій на період реалізації бізнес-плану випуску олії становитиме 161%, тобто кожен вкладений долар принесе інвестору $1,61 чистого прибутку.
Плани на майбутнє
Загальновідомо, що клімат в Україні дедалі швидше змінюється, стаючи більш теплим. В АПК клімат є найбільш суттєвим фактором, який визначає середній рівень врожайності. Із-за змін середньорічної температури і кількості накопиченого тепла агрокліматичні зони України (степ, лісостеп і полісся) зазнали кардинальні зміни: за два останніх десятиліття вони змістилися на 200 км на північ.
Як вважає академік УААН, радник дирекції з наукової роботи Інституту кормів та сільського господарства Поділля Василь Петриченко, потепління клімату буде сприяти стабільному розвитку сировинної бази олійних культур. Що, в свою чергу, забезпечить сировиною підприємства масложирової галузі. Звичайно, аграріям доведеться коригувати набір вирощуваних олійних культур - наприклад, активніше використовувати теплолюбиві і посухостійкі сорти.
Ще один фактор - зростаючий попит на органічні продукти, включаючи нішеві олії. Їх ринок відносно невеликий, але це тільки якщо порівнювати з соняшниковою або ріпаковою олією. Насправді ж це цілком самодостатні продукти зі сформованим шаром споживачів. Їх ринок буде тільки рости.
