Кукурудза під Чорнобилем. Чи вийде робити чисту енергію в брудній зоні

Електрика з Чорнобиля, тепер — не атомна

На IV Міжнародній конференції з питань реформ в Україні, що пройшла у Вільнюсі, перший віцепрем'єр — міністр економіки Олексій Любченко заявив, що в зоні Чорнобильської АЕС, де велика кількість земель не використовується через радіаційне забруднення, можна вирощувати кукурудзу для подальшої переробки в біогаз, а з нього виробляти електрику.

"Це така складна потрійна переробка, яка додає доданої вартості набагато більше, ніж якщо просто поставити сонячну панель, яка є вкрай неефективною для виконання функцій енергетичної безпеки держави", — заявив Любченко.

Сама по собі ідея використання "пропащих" чорнобильських земель для вироблення там електроенергії не нова. З 2018 р. там працює перша сонячна електростанція (СЕС). Її потужність невелика — 1 МВт, і вона генерує енергію для національної електромережі по "зеленому" тарифу. Об'єкт встановлений в 100 м від саркофага, який накриває атомний реактор, що вибухнув у 1986 р. Одним з інвесторів проєкту виступила компанія Enerparc AG. Зараз вона планує встановити в зоні відчуження ще кілька СЕС.

Про розвиток ВДЕ неподалік від Чорнобильської АЕС у квітні нинішнього року розповідав і голова Державного агентства з управління зоною відчуження Сергій Костюк. За його словами, там є вже дві СЕС, а в розробці — два проєкти вітрових станцій (одна буде побудована під Заліссям, а друга — біля Копачів). Також в планах — будівництво альтернативних електростанцій, які працюють на спалюванні лісу, вигорілого під час пожеж. "У нас є кілька таких проєктів, бо цю деревину необхідно вилучати, ми не можемо її вивозити з зони. Тому вона буде перероблятися і використовуватися в самій зоні", — сказав Костюк.

А 15 червня стало відомо, що нідерландська компанія Bontrup планує на першому етапі інвестувати 50 млн євро в енергопроєкти в Чорнобильській зоні відчуження. Як повідомило Мінекономіки, представники Bontrup обговорили це під час зустрічі з першим віцепрем'єром — міністром економіки Олексієм Любченком, заступником міністра Іриною Новікової, а також з т. в. о. голови Держагентства енергоефективності та енергозбереження Костянтином Гурою і Сергієм Костюком.

"Сторони обговорили пропозицію представників компанії Bontrup щодо реалізації інвестиційного енергопроєкту на території Чорнобильської зони відчуження в рамках реалізації концепції "зеленого" енергетичного переходу України", — вказало міністерство.

Компанія Bontrup бачить також перспективу збільшення обсягу інвестицій до 1,5 млрд євро. За оцінкою ініціаторів, реалізація проєкту дозволить забезпечити робочими місцями близько 10 тис. домогосподарств.

Ні в яких джерелах немає згадки про те, який саме енергетичний проєкт хоче реалізувати в Чорнобильській зоні Bontrup. Однак в Україні її дочірня компанія Bontrup Ukraine працює якраз на північному сході країни, займаючись вирощуванням зернових, олійних і технічних культур, а також тваринництвом. Тому, схоже, у Вільнюсі Олексій Любченко мав на увазі саме співпрацю з цією компанією.

Згаданий обсяг можливих інвестицій в $1,5 млрд теж невипадковий: обмежень за масштабом енергетичного виробництва, яке можна розгорнути на чорнобильських землях, просто немає.

"Чорнобильська" кукурудза піде на газ

Вирощувати продукти харчування або корм для тварин на чорнобильських землях, звичайно, не можна. Але ніщо не заважає вирощувати біомасу, яку потім можна переробляти на біогаз, а з біогазу тут же, на місці, генерувати електрику. Це багато в чому значно вигідніше, ніж просто ставити сонячні панелі.

По-перше створюється багато робочих місць, що, незважаючи на малонаселеність регіону, теж добре, адже безробіття є і там. По-друге, біогазова станція вигідно відрізняється від сонячної своєю гнучкістю: вона може постачати електроенергію в мережу в будь-який час доби. У разі потреби генерацію можна взагалі зупинити, а вироблений біогаз накопичувати для переробки в подальшому.

Інше питання — рентабельність такого проєкту. А вона повністю залежить від подальшої долі "зеленого" тарифу на електроенергію. Від регулярності виплат по ньому, а також від того, чи введуть акциз на "зелену" електроенергію, як це передбачає законопроєкт №5600.

"При діючому "зеленому" тарифі, звичайно, вигідно ставити сонячні панелі. А от щодо виробництва біогазу з кукурудзи — я не впевнений. Кращий досвід у цій сфері у американців і китайців. У США зараз майже половина американської кукурудзи йде на переробку на біоетанол. Ще 20–25% на виході зі спожитої маси кукурудзи — це білкова частина, протеїн, тобто корм для птахів, — сказав "ДС" виконавчий директор Асоціації "Укрбіоетанол" Тарас Ніколаєнко. — Але, звичайно, білок не будуть з чорнобильської кукурудзи отримувати, тобто рентабельність вже знижується. І, як я розумію, проєкт по кукурудзі в Чорнобилі заточений саме під електрику, виробництво біоетанолу для транспорту там не планується".

На думку експерта, такий проєкт з отриманням "зеленої" енергії цікавий, поки існує відповідний тариф. При діючому тарифі це вигідно, причому не тільки в Чорнобилі, а будь-де — вирощуєш будь-яку рослину, що дає великий обсяг біомаси, переробляєш її на біогаз, генеруєш енергію, і термін окупності інвестицій в такий проєкт — чотири-п'ять років.

"Але проблема в тому, що за "зеленим" тарифом зараз не платять. Усі біогазовики зараз в шоці через це, — каже Тарас Ніколаєнко. — Якщо "сонцевикам" не платять, то й нехай, не так страшно. А біогазовикам потрібно постійно купувати сировину, потрібні оборотні кошти. Нема "обороту" — не купив сировину, а людям зарплату плати і все інше плати. Зараз буквально космічна криза по неплатежах. На кінець року заборгованість по "зеленому" тарифу становитиме 40 млрд грн".

Не біогазом єдиним

Виробництво біогазу (метану з домішкою водню) — давно відома технологія. Практично повний аналог природного газу можна одержувати, як і самогон, з будь-якої органіки — від гною до дерев'яної табуретки. А в Україні є безліч джерел органічної сировини, придатної для переробки в біогаз. Це сільське господарство, відходи всіх без винятку підприємств з переробки сільгосппродукції, з виробництва продуктів харчування, каналізаційні стоки міст, харчові рештки, відходи деревообробкитощо.

Вихід газу в середньому становить 300 куб. м з 1 т сировини, але дуже варіюється в залежності від його виду (вмісту сухої речовини) та інших умов. У біогазу є важлива особливість — його вигідніше виробляти не в промислових масштабах, а на відносно невеликих установках і використовувати прямо на місці, відразу забезпечуючи місцевих споживачів теплом і електрикою. Така світова практика, яка отримала найбільше поширення в Німеччині, Нідерландах і скандинавських країнах.

В Україні за останні два десятки років було побудовано безліч біогазових станцій, але сьогодні в нашій країні працюють тільки 53 установки, що генерують енергію з біогазу і постачають її за "зеленим" тарифом. Сукупна потужність цих установок — 103,4 МВт. Начебто непогано, але Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 р. передбачав, що біогазові потужності до кінця 2020-го становитимуть 290 МВт. Тобто план був виконаний лише на 36%.

При цьому, за оцінками Міненерго, потенціал виробництва біометану в Україні — 7,8 млрд куб. м на рік. Для порівняння: в 2020 р. споживання газу населенням в нашій країні виросло до 8,15 млрд куб. м. При цьому загальне споживання природного газу в Україні становить близько 30 млрд куб. м.

У серпні 2020-го заступник голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Юрій Шафаренко заявив, що біометан можна закачувати в газотранспортну систему і навіть експортувати в інші країни. За прогнозами агентства, відходи агросектору разом з використанням енергетичних культур здатні замістити від 10 до 20 млрд куб. м природного газу.

"Україна має значні ресурси для біоенергетичних проєктів. Використовуючи лише тільки близько 37% відходів агросектору, можна замістити в еквіваленті до 10 млрд куб. м газу щорічно. Також можна вирощувати енергокультури на 4 млн га малородючих земель і заміщати в еквіваленті до 20 млрд куб. м газу щороку. Таким чином, можна повністю відмовитися від імпорту газу", — підкреслив Шафаренко.

При цьому сам напрямок вирощування енергетичних сільгоспкультур в Україні знаходиться в зародковому стані — ними поки що засаджено трохи менше 4000 га маргінальних земель. В основному це енергетична верба, тополя і міскантус, які дають середню щорічну врожайність 20 т/га. А потенціал галузі колосальний, вона здатна наростити обсяги вирощування енергетичних культур в 250 разів.

Біогазом енергетичний потенціал Чорнобильської зони та інших занедбаних земель не вичерпується. Зараз на узгодженні в Кабміні знаходиться законопроєкт про сприяння вирощуванню згаданих вище енергокультур. Його суть в тому, щоб поліпшити в Україні умови для цієї діяльності і надавати державну підтримку підприємствам, зайнятим у цій сфері. Хоча тут головне — усунути існуючі бар'єри для вирощування енергорослин на малородючих землях.

На сьогодні частка біомаси у валовому кінцевому енергоспоживанні країни становить 1,78%. Значно підвищити цю частку можна за рахунок не тільки біогазу та твердого біопалива, але й рідкого (біодизель, біоетанол). А Чорнобильська зона — цілком підходяща для цього територія, іншу сільгосппродукцію вирощувати там все одно не можна.