ТОП-5 наївних міфів. Куди зникли $80 млрд з-під матраців українців (ІНФОГРАФІКА)
Навколо української економіки побудовано чимало міфів. Частково хибне уявлення формується із-за відсутності оперативних статистичних даних. Скажімо, найсвіжіші дані Держстату про частку імпорту в проміжному споживанні (комплектуючі, сировину тощо для виробництва вітчизняних товарів) датуються 2014 р. Найчастіше до дивних результатів призводить і використовувана офіційною статистикою методика підрахунку. Приміром, якщо вірити Держкомстату, то переважна частина продаваних у нас чаю і кави вироблена в Україні. Подібні статистичні вади означають, що визначити реальний рівень імпортозалежності нашої країни просто неможливо. Що, в свою чергу, сильно знижує можливість прогнозування такого важливого для економіки в цілому показника, як курс національної валюти. І відкриває можливості для маніпулювання.
Активно штампують міфи політики і ангажовані експерти. Наприклад, дуже часто і ті і інші кажуть про 100-мільярдний борг країни, який вже перевищив 100% ВВП. Так підміняється поняття "державний борг" поняттям "зовнішній борг", де на частку держави припадає значно менше боргового навантаження, ніж на частку приватних компаній. Борг держави в дійсності ж становить близько 64% ВВП.
"ВД" вирішила звернутися до найбільш близькою для багатьох "грошової" темі: ми зібрали і розвінчали п'ять найбільш популярних міфів про державних і особистих фінансах українців.
Міф перший: детінізація вирішить всі фінансові проблеми України
Деякі політики всерйоз стверджують, що легалізація тіньових оборотів дозволить відмовитися від співробітництва з міжнародними кредиторами, в рази підвищити зарплати і пенсії і т. д. Але дійсно країна отримала б настільки великий грошовий ресурс, якби все раптом почали працювати в білу?
Згідно з останнім звітом МЕРТ у січні-вересні 2017 р. рівень тіньової економіки України складав 33% ВВП. За попередніми експертними оцінками, номінальний ВВП України в минулому році склав $100-110 млрд. Таким чином, всю вітчизняну тіньову економіку можна оцінити приблизно в $30 млрд. Але при всьому бажанні Україна не зможе повністю легалізувати цей капітал. Адже повністю побороти тінь не вдається навіть розвиненим країнам. Скажімо, згідно з нещодавно оприлюдненими даними Інституту прикладних економічних досліджень Університету Тюбінгена (Німеччина), частка тіні в Німеччині становить 10,4% ВВП, в Японії — 8,4%, США — 5,4%.
Тобто перемогою над тінню в Україні можна вважати її скорочення до 10%. А фінансовий ресурс, який теоретично можна легалізувати, становить близько $20 млрд або 520-550 млрд грн. Якщо дуже грубо підійти до перерозподілу цих коштів, то в вигляді податків з цієї суми було б сплачено максимум $10 млрд, або близько 260 млрд грн. Цієї суми не вистачило б навіть для того, щоб підвищити пенсію кожному пенсіонеру на 2 тис. грн, не кажучи вже про її багаторазовому збільшенні.
У нас близько 12 млн пенсіонерів, відповідно, на додаткову виплату по 2 тис. грн кожному Пенсійному фонду знадобилося б 288 млрд грн. За отримані від детінізації кошти можна було б погасити приблизно чверть державного боргу (а не весь!), який зараз становить 2,14 трлн грн.
Відразу розвінчаємо і ще один міф про те, що нібито тіньова економіка в Україні сягає ледь не 80% ВВП: оцінки української тіні МЕРТ і різних міжнародних експертів відрізняються незначно. Згідно з опублікованим у січні 2018 р. доповіді експерта африканського департаменту МВФ Леандро Медіни і Фрідріха Шнейдера з Університету Кеплера (Лінц) середній розмір тіньової економіки України в період 1991-2015 рр. склав 44,8% ВВП. За даними дослідження Міжнародної асоціації дипломованих сертифікованих бухгалтерів (АССА) "Тіньова економіка до 2025 року", оприлюдненого у червні 2017 р., рівень тіньової економіки в Україні у 2017 р. склав близько 46%, і до 2025 р., як вважають автори дослідження, він знизиться приблизно на 1%.
Але неможливість вирішити всі фінансові проблеми за рахунок детінізації зовсім не означає, що з тінню не потрібно боротися взагалі. Адже тіньова економіка — це не тільки недонадходження в бюджет, але й удар по конкуренції, бізнес-клімату, інвестиційної привабливості країни.
Міф другий: в Україні занадто багато готівки
Зниження довіри до банківської системи, розкручування інфляції і підвищення соціальних стандартів заклали основу для ще одного "грошового" міфу — на руках у населення знаходиться незліченна кількість готівкової гривні. За інформацією НБУ, станом на 1 лютого 2018 р. в обігу перебувало 346 млрд грн., що насправді не так вже й багато, — вважає Михайло Демків, фінансовий аналітик групи ICU. Обсяг готівкової гривні збільшується повільніше зростання номінального ВВП. Протягом десятиліття співвідношення готівкова гривня до ВВП фактично не опускалася нижче 15%, в той час як у наших західних сусідів цей показник був приблизно вдвічі менше (див. інфографіку). За чотири роки (2014-2017 рр..) номінальний ВВП зріс майже вдвічі — з 1,5 до 2,9 трлн грн., а обсяг готівкової гривні збільшився лише на 38% (з 262 до 362 млрд грн). Зокрема, у минулому році зростання номінального ВВП (зміна ВВП у гривні без поправки на інфляцію) перевищив 22%, а обсяг готівки в економіці збільшився лише на 7%.
Така динаміка контрастує з європейською, де частка готівки до розміру економіки зростає. Виняток становлять лише кілька країн. Наприклад, у Швеції з-за масового переходу на безготівкові розрахунки паперова крона зникає з обігу і становить лише 2% від ВВП країни.
Можна також з упевненістю стверджувати, що готівкова гривня задіяна в реальному обороті (тобто працює на економіку), а не лежить під матрацами. Хоча б тому, що із-за нестабільності нацвалюти наші співгромадяни, які мають вільні кошти, воліють робити заощадження у ВКВ.
До речі, останні світові тенденції в світі фінансів говорять про те, що до остаточного зникнення готівки ще дуже далеко. За інформацією Банку міжнародних розрахунків (BIS), оприлюдненій в березні цього року, в останні роки обсяг готівкових коштів в обігу фактично виріс: з 7% ВВП у 2000 р. до 9% у 2016 р. Втім, зросли і платежі за дебетовими і кредитними картками: з 13% ВВП у 2000 р. до 25% у 2016 р. "Люди тримають більше карт і використовують їх для більш дрібних транзакцій", — говорить Хен Сон Шин, економічний радник і глава департаменту досліджень BIS.
Міф третій: населення зберігає під матрацами не менше $80 млрд
Теза про 60-80 млрд готівкових доларів на руках у населення з'явився в інформаційному просторі близько восьми років тому. Керівництво НБУ в свій час називав ще більшу суму — $92 млрд. Нібито повернувши ці гроші в банки або страхові компанії, можна запустити повноцінне кредитування економіки. По-перше, навіть якщо б ці кошти дійсно перебували на руках у населення, повернути їх в систему можна, лише забезпечивши стовідсоткова довіра населення до банків, а також гарантувала повне відшкодування вкладених коштів у разі банкрутства банку або СК.
По-друге, і це найголовніше, такий обсяг ВКВ на руках у населення — чистої води міф. Оскільки ніхто з озвучили захмарні суми готівкових доларів під матрацами не пояснив, як була розрахована ця сума. "Судячи з супроводжуючим коментарів, були просто використані історичні дані платіжного балансу про відтік коштів у готівкову іноземну валюту, які самі по собі мають оціночний характер. При цьому повністю проігноровані спроби оцінити, скільки готівкової іноземної валюти за цей час було фізично вивезено з країни, наприклад на оплату контрабанди або в кишенях туристів. Точно визначити обсяг готівкової іноземної валюти в економіці не представляється можливим", — вважає Олексій Блінов, головний економіст Альфа-Банк Україна.
Втім, обсяг готівкової ВКВ на руках у населення в нашому випадку взагалі не має особливого значення: витягнути ці гроші з-під матраців не вдасться. За інформацією Фонду гарантування вкладів, 98% депозитів не досягають 200 тис. грн, тобто можна вважати дрібними. Натомість більше половини загального обсягу депозитного портфеля формують великі вклади. Це означає, що на 2% вкладників припадає 50% всієї суми депозитів у банках. Швидше за все, приблизно така ж ситуація і з готівковою валютою, основний обсяг якої сконцентрований у невеликої групи людей. І якщо з якихось причин ці люди не "світять" свої "поклади" у фінустановах, то навіть самі залізобетонні гарантії збереження вкладів не змусять їх змінити своє рішення. Так що про ідею кредитування економіки за рахунок вийнятих з-під матраців грошей краще забути.
Міф четвертий: якщо банкомат видав хрусткі купюри, почалася чергова емісія гривні
Коментуючи черговий виток інфляції, експерти часто говорять про це алегорично, мовляв, Нацбанк знову увімкнув друкарський верстат. Інфляція та реальний, а не алегоричне друкування грошей так міцно переплелися в свідомості обивателів, що тепер, отримуючи здачу в магазині або готівку з банкомату новими купюрами, багато хто розцінює це як подальше розкручування інфляції. Цей міф не тільки найпоширеніший, але й один із самих небезпечних. Адже він здатний посилити інфляційні очікування, що, в свою чергу, дійсно здатне вплинути на зростання споживчих цін.
Насправді поява в обіг нових купюр не має нічого спільного з ростом цін: вони з'являються не в результаті грошової емісії, а в рамках технічної роботи НБУ по вилученню старих купюр і їх заміни. В останні роки (2016-2017) чиста грошова емісія Нацбанку була близька до нуля, що не заважало проводити оновлення готівкових купюр. За словами Олексія Блінова, грошова емісія взагалі здійснюється не на готівковому, а на безготівковому рівні. І часто не має наслідків для готівкового обігу. Обсяг готівкових гривень в економіці в три рази менше грошової маси. Це означає, що на кожну готівкову гривню в обігу припадає дві безготівкових (кошти на поточних рахунках населення і підприємств, їх депозити в банках).
Як же проводиться безготівкова грошова емісія, яка дійсно впливає на розкручування інфляції? Стандартний випадок — через викуп Нацбанком випускаються урядом ОВДП. Олексій Блінов пояснив схему на прикладі грошової емісії на підтримку "Нафтогазу" в 2014 р. Тоді уряд випустив облігації на суму майже 100 млрд грн. Ці цінні папери були внесені в статутний капітал НАК "Нафтогаз України", після чого Національний банк їх викупив за безготівкові, створені віртуально гроші. Відчутними ці гроші стають пізніше, коли "Нафтогаз" виходить на міжбанківський ринок з метою купівлі доларів для проведення платежів по газовим контрактам. Компанія пропонує великі обсяги гривні, якої до цього в економіці не існувало. Це призводить до девальвації нацвалюти, яка, в свою чергу, викликає інфляцію.
Останнім часом випуск ОВДП для докапіталізації держбанків не містить емісійної складової. Оскільки НБУ не викуповує ці ОВДП (вони залишаються на балансах держбанків у формі цінних паперів). А значить, нові грошові кошти в економіку не емітуються.
Головний джерело емісії зараз — купівля Нацбанком іноземної валюти на міжбанку. Адже для цього в обіг випускається нова безготівкова гривня. Зокрема, за підсумками лютого НБУ купив на міжбанківському ринку $426,9 млн. Одночасно, щоправда, відбувається і протилежний процес: Нацбанк виводить з обігу ті кошти, які повертаються йому від банків (раніше видане рефінансування) і держави (погашення ОВДП, які колись були емісійно куплені Нацбанком).
Міф п'ятий: Україна як Гондурас
Одна з улюблених тем доморощених зрадофилов — "багаті стають ще багатшими, бідні — ще біднішими". Оцінюючи поточну ситуацію, вони частенько порівнюють нашу країну з найбіднішими африканськими державами, змушуючи повірити в це простого обивателя. Безумовно, за рівнем життя нам далеко до розвинених країн. Але чи означає це, що Україну потрібно автоматично заносити в список світових аутсайдерів?
Приміром, Україна разом з Норвегією та Словенією очолює рейтинг країн з найменшим розривів між доходами бідних і багатих за коефіцієнтом Палма. Він визначає рівень нерівності як відношення середніх доходів 10% найбагатшого населення до середніх доходами 40% найбіднішого населення. У рейтингу індексу людського розвитку Україна входить до групи країн з високим рівнем людського розвитку і займає 84 позицію з 188. Цей індекс використовується як стандартний інструмент для порівняння рівня життя в різних країнах і розраховується на основі трьох показників: очікуваної тривалості життя, рівня освіченості населення і валового національного доходу на душу населення за паритетом купівельної спроможності.
І вже точно українські проблеми далекі від тих, які доводиться вирішувати дійсно найбіднішим країнам, у яких, приміром, серед першочергових проблем може бути забезпечення населення питною водою та доступ до каналізації. Згідно з дослідженням "Стан туалетів у світі-2017" міжнародної некомерційної організації WaterAid (організовує збір коштів для фінансування заходів щодо забезпечення населення питною водою, покращення санітарних і гігієнічних умов життя) в Україні не забезпечено базовими санітарними умовами 4% населення. Для порівняння: в Гондурасі, з яким так люблять порівнювати нашу країну зрадофилы, цей показник становить 20%, у Росії — 11%.
