Хто відбирає у Фірташа "блакитні" заробітки
Минуло вже більше року з тих пір, як Верховна Рада прийняла Закон про ринок природного газу. Його відразу ж назвали революційним - він повинен був зруйнувати монополію обласних та міських газорозподільних компаній, які багато років поспіль контролювали весь ланцюжок поставок блакитного палива кінцевим споживачам у своїх регіонах. Зробити це повинно було зобов'язання в рамках європейської практики (так званий Третій енергопакет) з розділення функцій постачання і передачі по трубі газу.
Самі обл - і міськгази підготувалися до цієї новації заздалегідь, створивши дочірні збутові підприємства у формі товариств з обмеженою відповідальністю та приставкою. З другої половини 2015 року з кінцевими споживачами договори стали підписувати саме ці "дочки", тоді як їхні материнські структури стали своєрідними бек-офісами, продовживши виконувати функції транспортування газу і управляти газорозподільними мережами.
Ситуація стала мінятися в цьому році. Все більше новачків стало заходити на традиційний ринок облгазів, дві третини яких в країні контролює група, пов'язана з газовим олігархом Дмитром Фірташем. "ДС" проаналізувала 100 найбільших тендерів з кінця 2015 року, щоб визначити, наскільки сильно новачки ринку залізли на територію газових старожилів, а також хто, власне, стоїть за ними.
З початку 2016 року було проведено 3,7 тис тендерів з кодом 06.20.1 (газ природний) на суму 4,3 млрд грн. За підрахунками "ДС", 800 млн грн. з цієї суми припало на відкриті торги, решта - на переговорну процедуру з постачальниками газу. При цьому за три останні місяці відбулося 600 тендерів, на яких "переговорники" отримали замовлень на 350 млн грн, тоді як конкурсанти - 360 млн грн. Тобто, більшість газу почало продаватися вже на відкритих конкурсах.
У ЗМІ його досить часто називають людиною, близькою до власника Group DF, але довести існування зв'язку між ними на сьогоднішній день поки нікому не вдалося.
На другому місці - "Енерджі трейд груп", яка поставила газу на 208 млрд грн. Засновником компанії є офшор з Белізу Redshire Solutions, бенефіціаром якого компанія називає якусь Норін Джозеф. Втім, цю структуру в реальності вважають близькою до топ-менеджменту державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", яке управляє Іршанським Гзк та Вільногірським ГМК. У матеріалах кримінального провадження, яка відкрила в минулому році Генпрокуратура за фактом незаконної розробки Межиріцького родовища, "Енерджі трейд груп" була названа "транзитером" ОГХК, проводила з останньої "фіктивні господарські операції".
У ЗМІ вже давно висловлюються припущення, що "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" входить в орбіту Миколи Мартиненка - близького соратника екс-прем'єра Арсенія Яценюка і ключового спонсора його "Народного фронту". Ще одна деталь: "Енерджі трейд груп",за даними "ДС", у 2015-2016 р. купував газ у австрійської компанії Antra GmbH. В свій час її очолював мешканець Відня з київськими корінням Леонід Марчук. До 2007 року він був акціонером і членом наглядової ради деяких підприємств з групи "Брінкфорд" того ж Мартиненко.
Ця ж зв'язок виводить на третього учасника рейтингу найщасливіших газових новачків, сума доходу якого склала 122 млн грн - компанію "Транс-газ бюро". Єдиний замовник цього трейдера - державне підприємство "Зоря-Машпроект". Як зазначено в реєстраційний документах "Транс-газ бюро", її кінцевий бенефіціар - вже згаданий Леонід Марчук.
На четвертому місці - "Укр-Альянс груп" з сумою 106 млн грн. З червня ця компанія оформлена на киянина Дмитра Радіонова, але до цього засновником і керівником був Олександр Чарный, який більше 10 років займається дрібнооптовими поставками газу, створивши за цей час цілу вервечку фірм відповідного профілю. Чарный, на якого раніше працював Радіонов в компанії "Константа Україна", не пішов "в нікуди". З початку 2016 року він є головою правління "Донецькоблгазу".
Замикає п'ятірку компанія "Екометан". Вона належить полтавському бізнесменові Миколі Лозі, в минулому главі обласної філії держпідприємства при МВС "Спецсервіс", і помічника екс-нардепа від Партії регіонів Юрія Самойленка. "Екометан" поставляє газ в основному підприємствам Полтавської області.
Крім того, в списку газових фаворитів присутні і відверто одіозні учасники. Доходом у 28 млн грн може похвалитися, наприклад, компанія "Газінвест-трейдинг" Едуарда Слинько, який раніше був одним з топ-менеджерів Олександра Януковича.
Поява новачків за дуже рідкісним винятком проходить за старими правилами - із застосуванням "переговорної процедури", тобто в обхід відкритого конкурсу, як це було заведено у вчорашніх монополістів - обл - і міськгазів. Проект "Наші гроші", який стежить за тендерами у сфері державних закупівель, у липні цього року провів аналіз трьох сотень закупівель за кодом 06.20.1 (газ природний) на загальну суму 304,60 млн грн за останні два місяці, відібрав 30 найбільших і подивився, за якою ціною постачався газ від старих облгазів з переговорної процедурі і якою була ціна на відкритих конкурсах. "Самим дорогим газом виявився той, який був закуплений за неконкурентною переговорної процедурою в збутових підрозділів облгазів.
Всі інші операції з приватними трейдерами, які проводилися у відповідності з новим законом по відкритим торгам забезпечили бюджетним замовникам газ дешевше мінімум на 1 тис. грн за тисячу кубометрів", - пишуть "Наші гроші". Все, що залишається в такому разі старожилам - надати безальтернативно в користування свою мережу для доставки газу, купленого "на стороні". Але вартість такої послуги жорстко регламентована НКРЭКУ - вона становить від 169,3 до 731,2 грн за тисячу кубометрів залежно від області.
