Кримське проблемне. У що окупанти перетворили за п'ять років виноробство

Днями стало відомо, що кримські винороби можуть зупинити виробництво на шість-дев'ять місяців через брак пляшок. Виробник склотари припиняє постачання в Крим через санкцій. Про це йдеться в листі голови асоціації виноградарів і виноробів "Севастополь" Олексія Липко в Держдуму РФ. В асоціацію входять великі виноробні підприємства Криму, зокрема Севастопольський винний завод, "Золота Балка", "Бельбек", Alma Valley та ін.

Після закриття поставок скляної тари з України постачанням кримських виноробів займалися в основному два підприємства-монополіста - "Русджам" і "Кавминстекло". Але у "Кавминстекла" змінився акціонер-ним стала американська компанія. Новий топ-менеджер Александрс Павловс повідомив, що, "слідуючи економічних санкцій, введених США проти Криму, зупиняється будь-яке співробітництво зі споживачами пляшок в Криму".

Замістити випав обсяг за рахунок потужностей "Русджама" не вийшло - виробник не може забезпечити виробництво пляшок в потрібному асортименті, а також не приймає нові замовлення з-за значного навантаження. У результаті кримські виробники вина зазнають колосальних збитків у зв'язку із зупинкою виробництва в самий розпал туристичного сезону. В тому числі і держкомпанії (такі як "Масандра"), які після анексії стали власністю російської влади (за їх законодавству).

При цьому міжнародні санкції самі кримські виробники вин називають головною причиною своїх труднощів. Хороший приклад: логістична компанія DHL відмовилася везти пробки для кримського виробника Uppa Winery з Португалії, хоча вони і були замовлені на московську компанію. В DHL припустили, що потім вони можуть бути передані кримському підприємству.

Нинішня ситуація з пляшками - привід розібратися в тому, яка сьогодні ситуація з виробництвом і продажем кримських вин сьогодні, через п'ять років після анексії. У 2013 р. на території АР Крим перебувало найбільша кількість підприємств з виробництва вина. Частка виробництва в даному регіоні становила, за даними Держстату, 51% від усього обсягу в Україні, це 5,92 млн дал. Також вина, вироблені в Криму, в 2013-му становили дві третини з 6,6 млн дал., експортованих Україною в тому році.

За підсумками 2013-го в Україні на найбільших кримських виробників у натуральному вираженні від усього випущеного вина доводилося: Євпаторійський винзавод - 4,1%, Кримський вино-коньячний завод "Бахчисарай" - 3,8%, "Масандра" - 3,6%, "Вина Лівадії" - 3,2%.

У 2014 р. кримські виробники вина сприйняли російську анексію з певним ентузіазмом. Вони розраховували, що тепер для них відкриється можливість поставок своєї продукції на бездонний російський ринок. Але реальність виявилася прямо протилежною. Продажі в Росії виявилися неможливі, оскільки фіскальні органи РФ видали виноробам півострова тільки регіональні акцизні марки, які давали можливість реалізовувати вино лише в самому Криму. Тільки через рік підприємства півострова почали отримувати федеральні марки, тобто з'явилася можливість реалізовувати продукцію в РФ. З-за такого "провалу", за даними окупаційного "Мінекономрозвитку Криму", в 2014 р. виробництво вин на півострові знизилося на 20% по відношенню до 2013-го.

Ну а світові ринки з 26 липня 2014 р. виявилися взагалі закриті для кримських вин через міжнародних санкцій, що послідували щодо підприємств півострова з-за його анексії. Зокрема, у квітні 2017 р. на виставці у Вероні італійською поліцією за запитом української сторони була заарештована вся партія кримських вин.

Ще одна проблема для кримських виробників полягає в тому, що в РФ їхню продукцію купують все менше. За 2014-2018 рр .. загальний обсяг продажу вин в Росії знизився на 13%: з 1 058 до 920 млн л. Падіння було обумовлено постійним подорожчанням вин: все більше російських споживачів віддають перевагу глід.

До того ж кримські класичні технології не вписуються в російське правове поле. Наприклад, всесвітньо відомі кріплені вина "Масандри" за російським нормам за вино не вважаються, а можуть іменуватися лише "винним напоєм", оскільки до виноматериалу додається хлібний чи буряковий спирт. А акцизний збір на такий продукт вище в 50 разів.

З іншого боку, частка Криму в загальній структурі всього виробництва вина в Росії в 2017 р. становила 14,4%, у 2018 р. - 15,8%, що не так вже й погано. Однак підрахувати, яка частина виробленого вина реально залишає півострів, неможливо. Органи окупаційної влади, місцеві виробники і статистичні органи РФ наводять різні цифри, здебільшого взаємовиключні. Причина - у великих обсягах сірого експорту в треті країни, а також настільки ж сірих поставок в Росію і Україну.

Про нелегальні постачання кримської продукції говорять всі учасники винного ринку, але ніхто не ризикує називати конкретних цифр. Всі сходяться в тому, що офіційні продажі кримських вин за межі півострова з 2014 р. впали приблизно удесятеро.

Скажімо, на підприємстві "Массандра" заявляють, що після 2014 р. активно експортують продукцію. Так, у 2017-му на експорт було відправлено близько 200 тис. пляшок, в 2018 р. планувалося близько 350 тис. пляшок (скільки реально вийшло, невідомо). Основними ринками збуту називають Білорусь, Казахстан, Китай, а також території так званих ДНР і ЛНР. При цьому та ж "Масандра" скаржиться на недобросовісну конкуренцію, в тому числі на те, що кримські вина стали виробляти не з кримського винограду, а з імпортної сировини. "У Криму зараз активно завозять ємності, лінії розливу та виноматеріали, а потім під брендом кримського вина продають невідомо що. Причому доброчесно оформляють патенти на назву цих вин зі словом "Крим". Таких виробників вже більше 100", - розповідала російським журналістам гендиректор "Масандри" Яніна Павленко.

Ну а на нашому внутрішньому ринку вина після анексії півострова склалася цікава ситуація. У магазинах з'явилися пляшки з етикетками кримських брендів, по більшій частині "Нового Світу" і "Масандри", з некрымскими "прописки". Підприємці організували випуск "новосветского" ігристого вина в Харкові, "Масандру" розливали переважно в Одесі, а "Інкерман" в Новій Каховці.

Так українські бізнесмени скористалися юридичної прийомом і розпорядилися нематеріальній власністю (брендами та торгівельними марками), яка належала державі до 2014 р. Цікаво, що деякі "кримські" бренди українського розливу можна зустріти в магазинах на території ОРДЛО.