Кривавий барель. Як Росія житиме без нафтодоларів

У вівторок, 8 березня, президент США Джо Байден оголосив про заборону імпорту російської нафти та нафтопродуктів. Це перші прямі санкції проти основного експортного товару РФ.

"Сьогодні я повідомляю, що Сполучені Штати націлилися на головну артерію російської економіки. Ми забороняємо весь імпорт російських нафти і газу. Це означає, що російську нафту більше не прийматимуть у портах США. Таким чином американський народ завдасть ще одного потужного удару по путінській військовій машині", — сказав американський президент у зверненні у вівторок.

Імпорт із Росії збирається припинити і Велика Британія, але до кінця року. У планах та роздумах із цього приводу перебуває Євросоюз.

Некритичний імпорт

Варто визнати, що США не дуже залежні від імпорту російських енергоносіїв, і відмова від них не критична для американської економіки. У 2021 р. російські поставки склали 670 тис. барелів на добу, що становить 8% від усього імпорту енергоносіїв у США, або 3% від споживання.

У Великій Британії на російські нафтопродукти припадає близько 8% споживання країни.

Обсяг поставок у США російської нафти та нафтопродуктів становив 33 млн т у 2021 р., до Великої Британії — 16 млн т. Якщо врахувати, що торік російський експорт становив 230 млн т нафти та 144 млн т нафтопродуктів, то всумі від ембарго США та Британії Росія втратить близько13% експортних можливостей.

Що стосується російського газу, то раніше в США він закуповувався невеликими обсягами у вигляді СПГ, у періоди високого попиту взимку. У Штати російський газ не поставлявся з 2019 р. А ось до Великої Британії за 2021 р. надійшло 29 партій російського СПГ проти 22-х у 2020-му. Що стосується вугілля, то за весь 2021 р. США купили лише 300 тис. т російського антрациту. Приблизно такі ж обсяги припадають на Велику Британію.

11 березня стало відомо про відмову від російських енергоресурсів Австралії, яка приєднується до заходів, вжитих у США та Великій Британії.

"Австралія має різноманітні та стійкі ланцюжки поставок нафти та достатні запаси палива", — заявила прес-секретар міністра закордонних справ Маріс Пейн.

Російські поставки нафти в Австралію не такі великі, але цей крок важливий з погляду солідарності та партнерства. Країна може отримувати нафту з Південно-Східної Азії, Африки, Північної Америки та Близького Сходу.

Згідно з офіційною статистикою, минулого року Австралія імпортувала з Росії 147 млн л сирої нафти, або лише 1,2% від загального обсягу імпорту нафти на суму $73,9 млн.

Повільний Євросоюз

8 березня про відмову від російських енергоресурсів більш точно заговорив і Євросоюз. Європейська комісія запропонувала напрацювання плану, як забезпечити незалежність ЄС від російського викопного палива. Відмовитися хочуть до 2027 р., а розпочати з газу вже цього року.

У повідомленні ЄК йдеться, які рішення будуть у цьому напрямі: диверсифікувати постачання газу, прискорити розвиток "зеленої" енергетики та замінити газ у опаленні та виробництві електроенергії. Все це може скоротити потребу ЄС у російському газі на дві третини до кінця року.

"Що швидше ми перейдемо на відновлювані джерела енергії та водень у поєднанні з більшою енергоефективністю, то швидше ми станемо по-справжньому незалежними", — заявила президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн.

"Ми також намітили регулювання цін, державну допомогу та податкові заходи для захисту європейських домогосподарств та підприємств від впливу високих цін", — зазначила комісар з енергетики Кадрі Сімсон. Очевидно, такі заходи позначаться на вартості енергоресурсів для звичайних споживачів. Потрібно буде скоротити споживання, економити.

До квітня комісія має намір подати законодавчу пропозицію, яка вимагає, щоб підземні сховища газу в ЄС заповнювалися не менш як на 90% їхньої місткості до 1 жовтня кожного року.

Загалом ЄС імпортує 90% газу, що споживає, а Росія забезпечує близько 45% цього імпорту, у різних країнах-членах обсяги варіюються, наприклад, у Німеччині це 36%.

Переорієнтувати поставки

Отже, саме Євросоюз є найбільшим споживачем російських енергоресурсів. На нього припадає 60% експорту російської нафти та 45% — нафтопродуктів. Відмова від цих обсягів навряд чи буде різкою.

Замістити російський трубопровідний газ можна за допомогою скрапленого природного газу зі США, Катару і навіть Австралії, яка пообіцяла допомогти Європі ще наприкінці січня.

Споживання газу в Європі — близько 400 млрд кубометрів на рік, 175-185 млрд припадає на імпорт з РФ. Наприклад: США виробляє 70 млн т СПГ на рік, Катар — 80, Австралія — 90. У сумі це 240 млн т, або 336 млрд кубометрів. Для багатьох виробників СПГ пріоритетним був ринок Південно-Східної Азії. Але з огляду на нинішні реалії торгівля може переорієнтуватися. Принаймні в обсязі виробництва СПГ світовими лідерами є чисто арифметично місце для ринку ЄС. Тепер у Євросоюзі маємо подумати про інфраструктуру. Наприклад, у Німеччині, яка є достатньо залежною від російських поставок, немає СПГ-терміналів. Там уже збираються будувати два такі об'єкти.

Замістити російську нафту також не стане великою проблемою. Як повідомляло агентство Reuters, США можуть послабити санкції проти Венесуели за умови, що вона постачатиме до Штатів свою нафту. А Європа може налагодити постачання з Близького Сходу.

У такій ситуації напрошується питання, чи зможе Росія знайти нових покупців для своїх нафти та газу. Очевидно, постачання нафти можна переорієнтувати, наприклад, на Китай та Індію, але на це потрібен час, та й навряд чи можна розраховувати на такі ж обсяги продажів. Насамперед обмежена інфраструктура не дозволяє сильно збільшити поставки. Це ж стосується й газу. Для порівняння: Росія постачає до Китаю лише 38 млрд куб. м на рік проти 200 млрд у західному напрямку.

Втрати Росії

Характерно, що поставки російської нафти та нафтопродуктів у США, Британію та Канаду закриються не зараз, а через 45 днів після ухвалення рішення, тобто до кінця квітня. Це зроблено для того, щоб пройшли вже законтрактовані та проплачені обсяги. Однак не факт, що ці поставки будуть хоча б тому, що транспортні можливості через санкції зараз ненадійні. Ще одна проблема — труднощі з оплатою за товар через запроваджені санкції, які ускладнюють торгові операції.

Важливо також відзначити, що попит на російську нафту може скорочуватися без жодних офіційних обмежень. Цей товар зараз має вкрай негативний, кривавий імідж. Наприклад, на початку березня компанія Shell придбала партію російської нафти марки Urals з гарною знижкою $28,45 на барелі. Це обернулося для компанії іміджевими проблемами. Її керівництву довелося вибачитись за таке рішення та створити фонд допомоги Україні, куди піде дохід від виробництва на цій нафті.

За даними Федеральної митної служби (ФМС) РФ, у 2021 р. обсяг експорту російської сирої нафти становив 230 млн т, що на 3,7% менше, ніж роком раніше. Виручка від постачання при цьому збільшилася на 34%, до $110,1 млрд.

Також, за даними ФМС РФ, "Газпром" у 2021 р. заробив від експорту трубопровідного газу $55,507 млрд. Це майже в 2,2 рази більше, ніж роком раніше. Ось масштаби коштів, які втрачає Росія, — десятки мільярдів доларів.

Природно, втрата експортної виручки та подальша девальвація рубля загрожують черговим підняттям ключової ставки Центробанком РФ, яка й досі становить 20%, а також гіперінфляцією. Падіння експорту теж призведе до скорочення видобутку та консервації виробництва, втрати робочих місць, дефолтів компаній. Нафтогазовий сектор забезпечує 15-20% ВВП Росії, й у різні роки давав 35-50% заповнення бюджету РФ. Отже, експорт нафти і газу безпосередньо пов'язаний з фінансуванням війни Росії в Україні. Цим і пояснюється важливість його бойкоту.