Кредити під 28 000%. Як на нас наживаються лихварі і банки

Звіт, який спантеличив

Хоча ще в серпні 2017 р. в Україні був прийнятий закон про споживче кредитування, а потім — ще низку нормативно-правових актів, в нашій країні й досі не вдалося створити в цьому сегменті цивілізований ринок. Такий, на якому права кредиторів і позичальників були б захищені, а відсотки за кредитами не нагадували відстані між зірками.

Такий висновок можна зробити, ознайомившись з результатами дослідження, яке провів проєкт USAID "Трансформація фінансового сектора". Як зазначено в звіті, з 2006 р. обсяги споживчого кредитування в Україні постійно зростають. При цьому і банки, і особливо фінансові компанії пропонують кредитні продукти для споживчого ринку за позамежними ставками.

Середня реальна річна процентна ставка (РРПС) в Україні за банківським кредитом на особисті цілі — 121% річних, а по мікрокредитам, які дають фінансові компанії, — 28 000% річних.

У банківській сфері відбулося деяке поліпшення — якщо це можна так назвати — в порівнянні з 2019-м, коли проводилося попереднє дослідження: тоді РРПС за банківським кредитом на особисті цілі становила 138%.

При цьому і банки, і лихварські контори, якщо вірити звіту, часто не дотримуються вимоги Закону "Про споживче кредитування" щодо умов договорів, розкриття інформації та реклами. Відповідно, українські позичальники — саме фізособи — змушені мати справу не тільки з завищеними процентними ставками, але й через низький рівень дотримання законодавства в сфері споживчого кредитування.

Фінкомпанії: жадібність без кордонів

Фінансові компанії, що видають мікрокредити "готівкою до зарплати", в останні кілька років світять своєю рекламою практично всюди. Тобто цей бізнес переживає розквіт.

Їх робота повинна регулюватися змінами в закон "Про споживче кредитування", що набрав чинності з 8 січня.. Від них очікувалося багато, і перш за все — припинення свавілля з боку колекторів, наприклад, завдяки прописаній забороні на одночасне застосування штрафу та пені за порушення споживачем зобов'язань за договором.

Ми не знаємо, яка зараз ситуація з колекторами, але в USAID констатують: і самі мікрофінансові установи дуже часто порушують права споживачів на ринку кредитування. "Фінансові компанії в цілому не привели свої кредитні договори у відповідність до Закону "Про споживче кредитування", — відзначають автори дослідження.

Конкретні цифри такі: 86% договорів, укладених з клієнтами, містили незаконні положення — зазвичай стосуються збільшення процентної ставки за порушення зобов'язань або застосування і штрафу, і пені за одне і те ж порушення. А в 51% випадків кредитні компанії стягнули з позичальників більше, ніж повинні були стягнути за договором. Таким чином, можна констатувати, що навіть зовсім свіжі законодавчі новації ігноруються.

"Звичайному позичальникові мікрокредиту дуже складно це вирахувати самостійно і зрозуміти, що він переплачує за і так дорогий кредит", — резюмували в USAID.

Справді, договори складаються юристами свідомо складно і заплутано, а звичайні клієнти мікрокредитних організацій — часто не самі благополучні люди, які не можуть отримати банківський кредит. Але вибору у них зазвичай немає, і в результаті люди потрапляють у дане боргове рабство до лихварів.

Про цю проблему ще в березні нинішнього року писав на своєму сайті НБУ. Він навіть наводив приклади того, як саме мікрофінансові організації обманюють громадян.

Ось приклади: "Кредитор описує умови договору в вигаданих термінах, які перетинаються або співпадають по їх суті з іншими термінами. Такі поняття можуть ввести споживача в оману, переконавши в неправильному розумінні умов договору ... Кредитор нараховує відсотки за кредитним договором як відповідальність за прострочення протягом дії карантину, всупереч встановленому Законом України "Про споживче кредитування" забороні на такі нарахування. Варто відзначити, що така заборона поширюється на всі кредити, навіть на мікрокредити, що видані до 8 січня 2021-го ".

Банки: обдурити і ввести в оману

Українські банки, звичайно, не виставляють своїм клієнтам процентні ставки, що викликають асоціації з торгівлею наркотиками і зброєю. Хоча і 121% річних на особисті споживчі цілі — це вкрай багато за європейськими мірками. Як сказано в звіті USAID, навіть у досить неблагополучних у плані споживчого кредитування країнах ЄС — Іспанії, Румунії та Ірландії — середньорічна процентна ставка становить 33%, тобто в 3,4 рази нижче, ніж в Україні.

До речі, дослідження проводилося за методом "таємних покупців". Виявилося, що багато кредитних договорів, що укладаються банками, містять умови, які є незаконними. Якщо конкретніше — 77% договорів передбачали право кредитодавця вимагати дострокового погашення боргу в разі незгоди позичальника з пропозицією збільшити платежі по кредиту або дозволяли банку змінювати умови договору в односторонньому порядку.

Як сказано в звіті про дослідження, в 15% візитів "таємних покупців" їм не надавалися паспорта споживчого кредиту. А в 15% паспортів не було всієї інформації, що передбачена законом про споживче кредитування.

А по закону там повинно бути багато різних даних, що включають не тільки докладну інформацію про кредитодавця і фінансового посередника, а й тип кредиту, його суму, ліміт, термін кредитування, мета отримання, форми забезпечення, відсоткова ставка та її тип і ще багато подробиць (всього — понад 50-ти пунктів).

До речі, велика частина цієї ж інформації повинна бути внесена до кредитного договору. Однак, як показало дослідження, 31% кредитних договорів не містили цієї інформації в повному обсязі.

Але найчастіше банки дурять, не дотримуючись методики НБУ за розрахунком РРПС. Або вводячи клієнта в оману перед підписанням договору. У 57% випадків виявлялося, що зазначена в договорі РРПС розрахована некоректно, в 15% випадків — умовно коректно і в 28% — коректно. А при оформленні кредитних карт "таємними покупцями" в 18% випадків РРПС була розрахована неправильно, в 82% — умовно коректно.

Також банки активно маніпулюють страхуванням. Вони часто не включали страхування як супровідну послугу в паспорт споживчого кредиту, але повідомляли клієнту під час консультації, що для отримання кредиту потрібно укласти договір страхування. Причому, як відзначають дослідники, тільки при оформленні 6% кредитів, за якими потрібно страхування, позичальникові був наданий вибір між трьома або більше страховими компаніями, як це передбачено законом.

Захистити себе від обману

"Позичальники можуть бути юридично безграмотними і підлягають захисту, для чого власне і був прийнятий Закон "Про споживче кредитування". Проте, банки не збираються відмовлятися від своєї звичної практики і продовжують вводити клієнтів в оману, в результаті чого реальна вартість кредитів значно перевищує номінальну — зазначену в договорі, — сказав у коментарі "ДС" аналітик компанії TeleTrade Сергій Родлер. — у першу чергу мова йде про вимогу укласти договір страхування на додачу до кредитного. Причому банки ще і не дають клієнту особливого вибору і підсовують йому тільки вигідні для кредитної організації страхові компанії, позбавляючи його вибору ".

Також, за словами експерта, в договір включають незаконні збільшення процентної ставки в разі невиконання клієнтом зобов'язань, а також штрафи і пені за одне і те ж порушення, через що споживач істотно переплачує. Найцікавіше, що в 2019-му ті ж дослідники очікували зміни ситуації в 2020 р. після вступу в силу нового закону про захист прав споживачів, який передбачає санкції проти подібної практики банків. Але в реальності, як ми вже відзначали вище, посилення контролю не відбулося і по суті виконання законодавчих норм є чисто добровільною справою. Клієнтам же залишається тільки уважно знайомитися зі змістом договору і наполягати на виконанні банками і фінкомпаніями вимог регуляторів і законодавства.

У свою чергу, в НБУ радять: "Якщо ви уклали договір, умови якого порушують ваші права і суперечать законодавству, письмово поскаржтеся керівництву фінустанови. Якщо ваша скарга залишилася без результату, зверніться до Національного банку України".

У разі порушень прав споживачів НБУ повноважний застосувати до кредитора заходи впливу або накласти штрафні санкції. Однак Нацбанк не може визнати договір неправомірним або несправедливим і анулювати його — це прерогатива суду.

Надалі регулятор планує встановити додаткові вимоги до договорів небанківських фінустанов з клієнтами, заборонивши включати в договори несумлінні умови надання послуг. А для банків аналогічні вимоги вже прописані — відповідна постанова НБУ діє з 22 серпня.